"04" грудня 2012 р. Справа № 5011-13/9708-2012
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Грейц К.В. , Бакуліної С.В., Поляк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року
у справі № 5011-13/9708-2012
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"
простягнення 33 570,64 грн.
за участю представників:
від позивача -Баулін А.О.
від відповідача -Обманюк С.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" про стягнення 33 570,64 грн., з яких 28 372,77 грн. основного боргу, 851,00 грн. 3% річних та 4 346,87 грн. пені, мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 7812р45 від 08.09.2011 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року (суддя -Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року (головуючий суддя -Дикунська С.Я., судді -Алданова С.О., Чорногуз М.Г.), у справі № 5011-13/9708-2012 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "АТЛ" на користь ТОВ "Веско Інвест" 28 372,77 грн. основного боргу, 851,00 грн. 3% річних, 4 346,87 грн. пені та 1 609,50 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "АТЛ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову у позові повністю, вказуючи при цьому на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 613, 629, 707, 709 ЦК України та ст. ст. 173, 193 ГК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
У призначене судове засідання 04.12.2012 року з'явилися представники сторін.
04.12.2012 року представником ТОВ "Веско Інвест" було подане клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, мотивоване, зокрема, необхідністю підготування письмового відзиву на касаційну скаргу, яке колегією суддів відхилено, оскільки в силу ст. 111-2 ГПК України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскражується.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.09.2011 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 7812р45, відповідно до п. 1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язується протягом строку дії договору постачати відповідачу (покупцю) товари згідно заявок відповідача, окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості згідно з заявками, специфікаціями і накладними, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується приймати товар і сплачувати його вартість на встановлених договором умовах.
Згідно з п. 4.8 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару за накладною.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що постачальник здійснює звірку по реалізації товару с періодичністю кожні 5 робочих днів. Оплата здійснюється протягом 3 банківських днів після звірки за фактично проданий товар на суму, відповідну вартості товару, поставленого постачальником.
Якщо сторони не погодили інше, покупець має право на свій розсуд повернути поставлений товар постачальнику у випадку, якщо з незалежних від покупця обставин цей товар не був реалізований третім особам. Вивіз товару, який підлягає поверненню, здійснюється силами та за рахунок постачальника. Покупець повідомляє постачальника про необхідність повернення товару шляхом направлення йому письмового повідомлення, у якому зазначається найменування і кількість товару, що підлягає поверненню, і строк, коли постачальник повинен вивезти товар. Постачальник не має права відмовитися від вивозу товару, який підлягає поверненню (п. 4.9 договору).
Згідно з п. 6.4 договору кінцевий строк оплати за поставлений товар - не пізніше 90 календарних днів з моменту передачі товару за накладною.
На виконання умов договору позивач протягом вересня -грудня 2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 256 816,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та довіреностями на отримання товару.
Відповідачем отриманий товар було частково оплачено та частково повернуто на загальну суму 228 43,88 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятого на себе обов'язку з оплати поставленого товару, позивачем 09.04.2012 року на адресу останнього була направлена претензія б/н від 04.04.2012 року з вимогою сплатити вартість отриманого, але не оплаченого товару.
Відповідач листом № 65/10 від 24.04.2012 року визнав неналежне виконання свого обов'язку з оплати товару, посилаючись при цьому на неспроможність контрагентів розрахуватися з ним, та запевнив у проведенні оплати найближчим часом.
З огляду на те, що встановлений п. 6.4 договору кінцевий строк виконання відповідачем обов'язку з повної оплати товару настав, однак, доказів сплати спірної суми заборгованості матеріали справи не містять, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості, виходячи з наступного.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Так, в силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Встановивши, що матеріалами справи підтверджується передання постачальником та отримання покупцем товару на суму 256 816,64 грн. та лише його часткові оплата і повернення останнім на загальну 228 43,88 грн., суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати отриманого та не повернутого товару, кінцевий строк виконання якого згідно п. 6.4 договору настав, а тому мотивовано стягнули з відповідача на користь позивача спірну суму заборгованості.
Таким чином, оскаржувані судові акти є такими, що прийняті при повному та всебічному з'ясуванні фактичних обставин справи і правильному застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягають залишенню без змін.
Доводи скаржника про не правильне трактування судом апеляційної інстанції змісту листа відповідача № 8/4 від 23.01.2012 року та претензії позивача б/н від 04.04.2012 року фактично зводяться до переоцінки доказів, а відтак в силу приписів ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року у справі № 5011-13/9708-2012 та задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ".
В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року у справі № 5011-13/9708-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Поляк