"28" листопада 2012 р. Справа № 5024/1633/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року
у справі господарського суду Херсонської області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон
до1.Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім. Комінтерну", м. Херсон 2. Фонду державного майна України в особі Регіональної філії Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ
за участюПрокуратури Херсонської області
провизнання права власності
за участю представників
прокуратури: Ходаківський М.П., посвідчення ГПУ від 01.08.2012 року № НОМЕР_1,
позивача: не з'явився,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: не з'явився
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім. Комінтерну" про визнання права власності на офісні приміщення № № 113, 114, 115, 116, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 104,5 м2.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.10.2011 року позовні вимоги було задоволено: визнано за ФОП ОСОБА_4 право власності на офісні приміщення літ. "А", загальною площею 104, 5 м2 (кімнати № № 113, 114, 115, 116), розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_4 05.01.2004 року отримано ордер на вселення до вищезазначених приміщень гуртожитку, в яких, з дозволу відповідача, позивачем здійснено капітальний ремонт, що підтверджується договором підряду, кошторисною документацією та актом виконаних робіт. Внаслідок проведеного капітального ремонту кімнати були реконструйовані в офісні приміщення, вартість яких склала 101 940, 19 грн. У зв'язку з тим, що будівництво проводилось за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт, проект реконструкції не було погоджено з відповідними державними органами, проведена реконструкція не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 316, 328, 331 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року до участі у справі в якості відповідача-2 було залучено Фонд державного майна України в особі Регіональної філії Фонду державного майна України по м. Києву.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2011 року було скасовано, а у задоволенні позовних вимог -відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить до державної форми власності, управління яким від імені держави здійснює Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а тому місцевим господарським судом неправомірно визнано за ФОП ОСОБА_4 право власності на майно, власником якого є держава та яке перебуває на балансі у акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот".
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року, а рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2011 року залишити в силі.
Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року - без змін.
Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім. Комінтерну" 05.01.2004 року ФОП ОСОБА_4 було видано ордер на вселення до кімнат № № 113, 114, 115, 116 належного відповідачу гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до витягу із Єдиного реєстру об'єктів державної власності станом на 10.08.2012 року гуртожиток з прибудовою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на балансі акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот".
Також з листа Фонду державного майна України листі від 10.08.2012 року за № 15/157 вбачається, що вказаний гуртожиток не увійшов до статутного капіталу ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", але перебуває на його балансі; суб'єктом, що здійснює функції з управління державним майном, є Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Згідно довідки акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім. Комінтерну" балансова вартість цих приміщень станом на 01.01.2011 року становила 42 272, 46 грн.
ФОП ОСОБА_4 за рахунок власних коштів проведено ремонтні роботи відповідно до затвердженого директором філії акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" "Херсонський суднобудівний-судноремонтний завод ім. Комінтерну" кошторисом на ремонтно-будівельні роботи.
Вказані ремонтні роботи здійснювались на підставі укладеного з ПП "Лартіс" Договору підряду від 01.08.2007 року № 0807.
Відповідно до п. 3.1. зазначеного Договору вартість ремонтних робіт становить 101 950, 00 грн. і може бути змінена.
Внаслідок проведення ремонтно-будівельних робіт було створено офісне приміщення літ. "А", площею 104,5 м2, що підтверджується виготовленою КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" технічною документацією.
У зв'язку з тим, що будівництво проводилось за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт та проект реконструкції не було погоджено з відповідними державними органами ФОП ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 332, 376 Цивільного кодексу України просила визнати за нею право власності на приміщення № № 113, 114, 115, 116, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 104,5 м2.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 вказаного Кодексу передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Приписами статті 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності -здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів.
У статті 4 вказаного Закону серед суб'єктів управління об'єктами державної власності зазначено і Фонд державного майна України.
Таким чином, гуртожиток по АДРЕСА_1 належить до державної форми власності, управління яким від імені держави здійснює Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що в порушення вищенаведених норм законодавства місцевим господарським судом визнано за ФОП ОСОБА_4 право власності на майно, власником якого є держава та яке перебуває на балансі у акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот".
Також апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду вірно зазначив, що задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності господарський суд першої інстанції залишив поза увагою положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким встановлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).
З урахування викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить до державної форми власності, управління яким від імені держави здійснює Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а чинним законодавством України передбачений інший порядок набуття мешканцями гуртожитку права власності на кімнати в гуртожитку.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі № 5024/1633/2011 -залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга