"05" грудня 2012 р. Справа № 5011-69/4531-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіОстапенка М.І.,
суддіКондратової І.Д.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивачаНікітова М.М., Бондаренко Г.М.,
від відповідачаОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р.
у справі№ 5011-69/4531-2012 Господарського суду міста Києва
за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Китаїв"
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_6
простягнення 37 397,84 грн.
Розпорядженням секретаря судової палати Могила С.К. № 03.10-05/737 від 04.12.2012 р. у зв'язку з лікарняним судді Гончарука П.А. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 5011-69/4531-2012 призначено колегію суддів у складі : головуючий суддя -Остапенко М.І., судді : Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Китаїв" (надалі -ОСББ "Китаїв", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 (надалі -ФОП ОСОБА_6, відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором на обслуговування нежитлових приміщень № б/н від 04.05.2009 р. щодо оплати послуг по обслуговуванню та ремонту нежитлових приміщень, просило суд стягнути борг в сумі 36304,50 грн. за надані послуги за період жовтень 2009 р. -вересень 2011р., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1093,34 грн., нараховані за час прострочення станом на 01.10.2011р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2012р. у справі № 5011-69/4531-2012 (суддя Стасюк О.В.) в позові відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог належними та допустимими засобами доказування згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 р. скасовано, позов задоволено повністю з мотивів доведеності суми заборгованості та з посиланням на норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 625 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України.
В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Пленуму від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні права та обов'язки сторін.
Так, у відзиві на позовну заяву (а.с. 50 т. 1) відповідач зазначив, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на обслуговування нежитлових приміщень № б/н від 14.10.2009 р. (а.с. 190 т. 1), який укладений сторонами з протоколом узгодження розбіжностей від 27.11.2009 р. (а. с. 195-199 т. 1), між тим, місцевий господарський суд, поклавши в основу прийнятого судового рішення договір на обслуговування нежитлових приміщень № б/н від 04.05.2009 р. (а.с. 16-18, т. 1), який за твердженням відповідача неукладений з підстав непогодження всіх істотних умов, у мотивувальній частині рішення не зазначив мотиви та їх правове обґрунтування, з огляду на які судом не взято до уваги докази та доводи відповідача щодо укладеності договору на обслуговування нежитлових приміщень № б/н від 14.10.2009 р.
Отже, за наявності в матеріалах справи двох договорів на обслуговування нежитлових приміщень, що належать відповідачу у справі, судом не досліджувалось питання, за яким саме договором між сторонами у справі виникли правовідносини, та яким із двох різних за змістом договорів слід керуватися при вирішенні спору.
Суд апеляційної інстанції також не перевірив вказані обставини, в мотивувальній частині постанови зазначив про укладеність між сторонами договору на обслуговування нежитлових приміщень від 14.05.2009 р. з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 01.11.2009 р. Разом з тим, суд апеляційної інстанції помилково не звернув увагу на те, що протокол узгодження розбіжностей був підписаний сторонами до договору на обслуговування нежитлових приміщень від 14.10.2009 р., а не до договору від 04.05.2009 р. Крім того, апеляційний суд не врахував, що даний протокол підписаний сторонами 27.11.2009 р. (а. с. 195-199 т. 1), а наявний в матеріалах справи протокол узгодження розбіжностей від 01.11.2009 р. (а.с. 19-23 т. 1), який покладений в основу прийнятої ним постанови, не підписаний позивачем у справі.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення судами вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд апеляційної інстанції, витребувавши і розглянувши додаткові докази позивача, які не були подані позивачем суду першої інстанції, та не зазначивши у постанові підстави витребування копій рахунків-фактур на оплату комунальних послуг без клопотання про витребування доказів та підстави прийняття судом додаткових доказів без обґрунтування позивачем неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, порушив норми ст. ст. 38, 101 ГПК України, які встановлюють, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а також норми ст. ст. 42, 43 ГПК України, які визначають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності сторін.
Крім того, поклавши в основу прийнятого рішення виставлені позивачем рахунки -фактури за період жовтень 2009 р. -вересень 2011р., суд апеляційної інстанції у порушення вимог ч. 2 ст. 43 ГПК України, яка встановлює, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, не навів ніяких обґрунтувань визначених в рахунках сум вартості комунальних послуг та не з'ясував, якими доказами підтверджується отримання відповідачем відповідних рахунків.
У зв'язку з наведеним та з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа згідно з пунктом 3 ст. 1119 ГПК України - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
За результатами нового розгляду справи господарський суд має вирішити й питання про розподіл судових витрат у справі, у тому числі і сум судового збору за подання заяв про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 р. в апеляційному та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. в касаційному порядку (п. 6.4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Керуючись статями 49, 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2012р. у справі № 5011-69/4531-2012.
Справу № 5011-69/4531-2012 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя Остапенко М.І.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.