"03" грудня 2012 р. Справа № 27/17-4414-2011
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіПрокопанич Г.К.,
суддівАлєєвої І.В.,
Євсікова О.О.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Іллічівськводоканал"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. (головуючий суддя: Будішевська Л.О., судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.)
на рішенняГосподарського суду Одеської області від 26.12.2011 р.
у справі№ 27/17-4414-2011 Господарського суду Одеської області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Енергобуд"
до1) Комунального підприємства "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", 2) Комунального підприємства "Іллічівськводоканал"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів
Іллічівська міська рада Одеської області
простягнення 6.203.015,81 грн.,
за участю представників
позивачаСлівка К.Є.;
відповідача-1не з'явились;
відповідача-2Оксюта В.В.;
третьої особине з'явились;
від Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області не з'явились;
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26 грудня 2011 року у справі № 27/17-4414-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі: стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за 124 простими векселями в розмірі 6.203.015,81 грн.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 107, 109 ЦК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача-1 та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності зазначених представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.
КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства" 15.09.2004 р. видало 124 прості векселі № 753288785257 - № 753288785293, № 753288785295 - №753288785299, № 753288785300, № 753288786901 - № 753288786950, № 753288630136 - №753288630143, № 753286630144 - № 753286630165 та № 753286630167 загальною номінальною сумою 6.203.015,81 грн. ТОВ „ІНФОКС" в рахунок оплати за договором про оновлення зобов'язань від 15.09.2004 р., укладеним між ТОВ „ІНФОКС" та КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства", за заборгованістю останнього перед ТОВ „ІНФОКС" за договором від 01.11.2000 р. № 280-4 на послуги водопостачання та водовідведення.
ПАТ „БМУ „Енергобуд" 05.09.2011 р. за актом приймання-передачі векселів від отримало від ТОВ „ІНФОКС" вищезазначені 124 прості векселі загальною номінальною сумою 6.203.015,81 грн. в рахунок розрахунків за договором підряду № 20 від 14.10.2010 р., укладеним між ТОВ „ІНФОКС" та позивачем.
Позивач 13.10.2011 р. звернувся з письмовою заявою до КП „Іллічівське ВУКГ" про сплату зобов'язань за векселями, але відповідач-1 відмовився від виконання вказаного зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із доведеності обов'язку відповідачів нести солідарну відповідальність за спірним зобов'язанням.
Суд касаційної інстанції оскаржувані рішення та постанову вважає такими, що прийняті з неповним з'ясуванням обставини, які мають значення для справи, а вказаний висновок про доведеність обов'язку відповідачів нести солідарну відповідальність за спірним зобов'язанням -передчасним та необґрунтованим, виходячи з наступного.
Зазначивши, що КП „Іллічівськводоканал" створено шляхом виділу з КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства" відповідно до рішення Іллічівської міської ради від 18.05.2004 р. № 282-XXIV „Про програму реформування і розвитку систем водопостачання та водовідведення в місті Іллічівську на період до 2010 року", суди дійшли висновку, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за спірним зобов'язанням.
В обґрунтування такого висновку суди послались на ч. 4 ст. 109 ЦК України, відповідно до якої у випадку, коли після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Колегія суддів відзначає, що за загальним правилом, встановленим ч. 3 ст. 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ.
Однак суди жодним чином не мотивували свого висновку щодо неможливості встановлення обов'язків відповідача-2 як підприємства, створеного шляхом виділення, за окремим зобов'язаннями відповідача-1.
Колегія суддів також відзначає, що виділ - це один із шляхів утворення юридичної особи в результаті реорганізації іншої юридичної особи, при якому чинне законодавство не встановлює обов'язкових вимог щодо внесення змін до установчих документів юридичної особи, із якої здійснюється виділ, та/або викладення установчих документів цієї юридичної особи в новій редакції.
При цьому у випадку, коли в результаті реорганізації змінюється склад засновників юридичної особи та/або зменшується розмір статутного капіталу юридичної особи, та/або відбуваються інші зміни, пов'язані з реорганізацією, які вимагають викладення установчих документів у новій редакції, - ці зміни підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року N 755-IV.
У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Відповідно до законодавства України для проведення державної реєстрації засновники (учасники) або уповноважені ними орган чи особа, крім документів, які передбачені частинами першою - сьомою статті 24 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-IV, повинні додатково подати нотаріально посвідчену копію розподільчого балансу. Прийом документів та реєстрація юридичної особи, що створюється шляхом виділу державним реєстратором проводиться в порядку встановленому зазначеним Законом, реєстрація проводиться не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення про виділ у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених в результаті виділу.
В оскаржуваних рішеннях суди зазначили лише про те, що акти приймання-передачі комунального майна з балансу відповідача-1 на баланс Відділу комунальної власності Іллічівської міської ради та з балансу Відділу комунальної власності Іллічівської міської ради на баланс відповідача-2 від 01.12.2004 р. по своїй суті є розподільчим актами.
Також суди відзначили, що статутний фонд відповідача-2 формувався за рахунок майна, вилученого з балансу відповідача-1.
Однак судами не досліджено відповідного розподільчого балансу, зокрема в частині визначення відповідних часток майнових прав і обов'язків відповідачів, не досліджено обставин, пов'язаних із внесенням відповідних змін до установчих документів відповідачів та їх державною реєстрацією.
Суди не дослідили змісту вказаних документів та не надали їм відповідної оцінки, а тому висновок судів щодо неможливості встановлення обов'язків відповідача-2 як підприємства, створеного шляхом виділення, не ґрунтується на повному та всебічному дослідженню обставин справи.
В свою чергу невстановлення вказаних обставин унеможливлює визначення меж відповідальності відповідачів за спірною заборгованістю та підставність заявлених до них позовних вимог.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.
Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Іллічівськводоканал" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. у справі № 27/17-4414-2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
судді І.В. Алєєва
О.О. Євсіков