"03" грудня 2012 р. Справа № 5017/1381/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддівКролевець О.А. Попікової О.В.
за участю представників:
від позивача:Александров В.В. -за дов. від 01.06.2012 №1365/104-06
від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Будівельна компанія ТСВ"
на рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012р.
та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р.
у справі№ 5017/1381/2012 господарського суду Одеської області
за позовомОдеського національного політехнічного університету
доПриватного підприємства "Будівельна компанія ТСВ"
пророзірвання інвестиційного договору та повернення документів.
Одеський національний політехнічний університет (далі -позивач, ОНПУ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Будівельна компанія ТСВ" (далі -відповідач, ПП "Будівельна компанія ТСВ") про розірвання інвестиційного договору від 14.09.2004р., укладеного між ОНПУ і ПП "Будівельна компанія ТСВ", та зобов'язання повернути технічний паспорт навчального корпусу № 13 за адресою: пр-т Гагаріна, 8, ескізні проекти, технічні завдання й інші документи, які були отримані відповідачем від позивача згідно договору на реалізацію інвестиційного проекту.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. (головуючий суддя Величко Т.А., судді Бойко Л.І., Таран С.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що сторони договору від 14.09.2004р. не дійшли згоди щодо всіх істотних умов, що свідчить про неукладення цього договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову стосовно його розірвання. Окрім цього, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що сторонами не надано належних доказів реального виконання ними своїх зобов'язань за спірним договором. Також, відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повернути отримані ним на реалізацію інвестиційного проекту технічний паспорт навчального корпусу № 13 за адресою: пр-т Гагаріна, 8, ескізні проекти, технічні завдання та інші документи, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів передачі вказаної документації відповідачу.
Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. повністю, прийняти нове рішення, яким виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. висновок суду про неукладення інвестиційного договору між позивачем та відповідачем від 14.09.2004р., а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 203, 215, 628, 638 Цивільного кодексу України, статей 180, 318 Господарського кодексу України, статей 43, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник зауважує на тому, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов спірного інвестиційного договору, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт його виконання відповідачем.
Від ОНПУ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.09.2004р. між Одеським національним політехнічним університетом (замовник) і Приватним підприємством "Будівельна компанія ТСВ" (інвестор) було укладено інвестиційний договір (далі -договір), у відповідності до умов якого замовник передає інвестору технічне завдання на будівництво учбового корпусу гуманітарного факультету по проспекту Шевченко, 1 загальною площею 4000 кв.м (об'єкт інвестування), а інвестор за рахунок власних та/або залучених коштів (у тому числі кредитів) інвестує проектування та будівництво об'єкта інвестування замовнику.
Відповідно до пунктів 1.2. -1.4. договору, будівництво об'єкта інвестування здійснюється на належній ОНПУ земельної ділянці у відповідності з розробленою і узгодженою сторонами проектно-кошторисної документації. Технічні характеристики об'єкта інвестування визначаються проектно-кошторисною документацією. Інвестиції повністю погашаються шляхом передачі від замовника у власність інвестора учбового корпусу № 13 гуманітарного факультету загальною площею 2563 кв.м, розташованого по проспекту Гагаріна, 8, на земельній ділянці розміром 80 м на 60 м загальною площею 4800 кв.м (об'єкт).
Згідно з пунктом 2.1. договору, замовник зобов'язується: надати інвестору ескізні проекти і технічне завдання для підготовки проектно-кошторисної документації об'єкта інвестування (підпункт 2.1.1); сприяти інвестору при оформлені різних дозволів, узгоджень тощо і надати правовстановлюючі документи на земельні ділянки під будівництво для затвердження проектно-кошторисної документації об'єкта інвестування і об'єкта (підпункт 2.1.2.); інформувати інвестора про всі обставини, які мають значення для ведення будівельних об'єктів (підпункт 2.1.3.); здійснити розрахунок з інвестором у відповідності з умовами даного договору (підпункт 2.1.4.); передати необхідні повноваження інвестору на отримання на своє ім'я відповідних дозволів на проектування і будівництво багатоповерхового житлового будинку із вбудованими офісними, торговельними приміщеннями на передаваємому об'єкті, розташованому на земельної ділянки розміром 80 м на 60 м загальною площею 4800 кв.м, за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 8 (підпункт 2.1.5.); передати підприємству об'єкт і право землекористування на земельну ділянку згідно пунктом 3.5. (підпункт 2.1.6. договору).
В пункті 2.3. договору визначено наступні обов'язки інвестора: забезпечити розробку і затвердження у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта інвестування після отримання відповідного технічного завдання замовника (підпункт 2.3.1.); забезпечити із залученням підрядних організацій, за окремо укладеним з ними договором, здійснення будівельних робіт і огородження будівельного майданчика у відповідності з вимогами Державних будівельних норм і діючого законодавства України (підпункт 2.3.2.); після завершення будівництва оформити документи для передання об'єкта інвестування в експлуатацію (підпункт 2.3.3.); передати замовнику після передачі об'єкта інвестування в експлуатацію технічного паспорта, проектно-кошторисну документацію та іншу технічну документацію (підпункт 2.3.4.); здійснити роботи з благоустрою території, прилеглої до об'єкта інвестування (підпункт 2.3.5.); за вимогою замовника інформувати його про хід будівельних робіт на об'єкті інвестування (підпункт 2.3.6.); передати право власності замовнику на учбовий корпус у відповідності з договором згідно пункту 3.6. (підпункт 2.3.7.).
Згідно з пунктом 7.1., договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Однією з позовних вимог ОНПУ є розірвання інвестиційного договору від 14.09.2004р. з підстав, передбачених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, а також з тих підстав, що сторони не досягли згоди стосовно істотних умов спірного договору, що унеможливлює його виконання.
Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що спірний договір має ознаки як договору інвестування, так і договору підряду.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності визначені в статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність".
Статтею 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
За приписами статті 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок, зокрема, власних фінансових ресурсів інвестора, позичкових фінансових коштів інвестора, залучених фінансових коштів інвестора.
Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами (частина 1 статті 17 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій.
Відповідно до статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір не містить таких істотних умов як ціну зобов'язань інвестора, строк завершення робіт, режиму контролю якості робіт замовником, умов про дефекти та гарантійні строки, страхування ризиків, суму вкладених інвестицій, вартість робіт і послуг в процесі виконання зобов'язань за цим договором.
Договори, у яких відсутні встановлені законодавством істотні умови, необхідні для їх укладення, є неукладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. В свою чергу, не може бути розірваним договір, який не вчинено.
Зважаючи на встановлені обставини щодо відсутності в спірному договорі, який має ознаки договорів інвестування і підряду, істотних умов, що визначені законом як істотні та є необхідними для договорів даних видів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що інвестиційний договір від 14.09.2004р. є неукладеним.
Окрім цього, судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи встановлено, що сторонами не здійснювались належні дії з його реального виконання.
Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні позовних вимог в частині розірвання інвестиційного договору від 14.09.2004р., зважаючи на встановлені ними обставини щодо його неукладення.
В свою чергу, вимоги скаржника стосовно виключення з мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. висновку про неукладення спірного договору, фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
Також судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині повернення технічного паспорту навчального корпусу № 13 за адресою: пр-т Гагаріна, 8, ескізних проектів, технічних завдань та інших документів, які були отримані відповідачем від позивача згідно договору на реалізацію інвестиційного проекту, оскільки позивачем не було надано належних доказів в підтвердження передачі вказаних документів відповідачу та їх знаходження у нього.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельна компанія ТСВ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. у справі № 5017/1381/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова