Справа № 2703/10051/2012
Провадження № 2/2703/3846/2012
Категорія 46
"19" листопада 2012 р. 19 листопада 2012 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді -Рубан М.В.
при секретарі -Ходжаш Ю.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся з позовом до суду, просить розірвати шлюб з відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що сім'я розпалася через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на вирішення питань сімейного життя. Спільне проживання вважає неможливим. Подружні відносини між сторонами припиненні, вони не ведуть сумісне господарство, не мають загального бюджету. Примирення з відповідачем вважає неможливим.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, пояснив, що сімейні відносини між сторонами у справі припиненні з 1998 року.
Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти розірвання шлюбу, однак вточнила, що сімейні відносини між сторонами у справі припиненні з 2006 року, однак з 2006 року по 2011 рік вона проживала за адресою: АДРЕСА_1, тому що доглядала за матір'ю позивача, яка хворіла. Позивач фактично не проживав за цією адресою. Вказала, що з 1998 року взаєморозуміння між подружжям було втрачено,оскільки позивач часто не з'являвся дома, проте відповідач продовжувала відчувати до позивача почуття любові.
Представник відповідача в судовому засіданні також не заперечувала проти розірвання шлюбу та пояснила, що вказані позивачем факти були встановлені рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 18.09.2012 року.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24 січня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 24.01.1992 року (актовий запис № 63).
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 18.09.2012 року було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно мешкала у квартирі АДРЕСА_1 у період з 2006 року по 2011 рік та здійснювала догляд за матір'ю ОСОБА_1 до її смерті, а після смерті матері ОСОБА_1 став їй перешкоджати в користуванні квартирою. Відповідно до цього рішення суду квартира АДРЕСА_1 визнана спільним сумісним майном подружжя.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, наведеним рішенням суду встановлено, що відповідач проживала в квартирі АДРЕСА_1, яка є спільним сумісним майном подружжя. При цьому, враховуючи пояснення сторін, суд визнає, що з 1998 року між подружжям відбувались розбіжності, почуття любові позивача до відповідача втрачені, однак вони проживали однією сім'єю до 2006 року, виходячи із змісту рішення суду, після 2006 року, як вказали сторони, вони втратили сімейні стосунки, почуття любові та припинили вести сумісне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з вимогами ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На підставі встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що сім'я повністю розпалася, зберегти її не можливо, шлюб існує формально, що суперечить інтересам подружжя, а тому підлягає розірванню.
Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Виходячи з приписів ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі наведеного, враховуючи, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечить інтересам подружжя.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.
На підставі ст.ст. ч. 2 104, ч. 3 ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 179, 212-215, 292 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 24.01.1992 року Відділом РАЦС Ленінського РУЮ м. Севастополя (а/з № 63) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107,30 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ленінського районного суду
м. Севастополя М.В. Рубан