Справа № 1810/3038/12
Номер провадження 2/1810/623/12
07 грудня 2012 року Лебединський районний суд
Сумської області
В складі: головуючого судді - Гури А. О.,
секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.
за участю: позивачки -ОСОБА_1 та її представника- ОСОБА_16,
відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди,
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, який належить їй на праві спадщини. В цьому ж селі проживає її брат - відповідач по справі, з яким у неї склалися неприязні відносити в зв'язку з оформленням спадкового майна. З метою спричинити їй матеріальну шкоду та моральні страждання, відповідач почав руйнувати її дім та забирати речі, а саме: ліжко металеве -400 грн., гуцульський палас - 120 грн., металеві карнизи в кількості 3 шт. -вартістю 150 грн., три рулони рубероїду, вартістю 150 грн., дві драбини: одна 2,5 м., інша 4 м., вартістю 100 грн., кімнатну антену, вартістю 50 грн., електроплитку, вартістю 50 грн., електролічильник (придбання та встановлення), вартістю 1200 грн., дві алюмінієвих каструлі ємкістю 1л і 2л, вартістю 100 грн., два алюмінієвих бідона, вартістю 100 грн., металевий візок («кравчучка»), вартістю 50 грн., чотири оцинковані відра, вартістю 100 грн., чотири оцинковані корита, вартістю 320 грн., три оцинкованих тазки, вартістю 130 грн., гумовий плащ, вартістю 100 грн., дві чавунні плити, вартістю 280 грн., двоє металевих дверей від труби, вартістю 170 грн., двоє дверцят металевих від піддувала, вартістю 135 грн., кочергу сталеву, вартістю 50 грн., металевий совок, вартістю 50 грн., рибацьку сітку, вартістю 100 грн., чоботи ялові, вартістю 100 грн., чавун, вартістю 70 грн., ляльку, вартістю 250 грн., три алюмінієвих чавунки , вартістю 150 грн., 50 алюмінієвих ложок, вартістю 150 грн., сталеву косу, вартістю 50 грн., зелене покривало, вартістю 50 грн., подушку, вартістю 50 грн., гітару, вартістю 1000 грн., шафу, вартістю 1200 грн., два замки, вартістю 50 грн., гуцульський сувенірний набір, що складався з двох дерев'яних орлів, вартістю 50 грн., дерев'яного оленя, вартістю 25 грн., пляшки 0,5 л., дерев'яної на шестигранній підставці з чотирма чарками - 100 грн., витрати на ремонт двох розвалених печей - 1655 грн., в тому числі: придбання 1000 шт. цегли, вартість 900 грн., навантаження, привіз, розвантаження - 200 грн., копання та перевозка глини - 100 грн., цемент, вартістю 55 грн., робота - 400 грн., завдавши матеріальної шкоди на суму 10520 грн.
Крім матеріальної шкоди їй була завдана моральна шкода , яка виразилася в моральних стражданнях, переживаннях в зв'язку зі знищенням та пошкодженням особистого майна, житлового будинку, надвірних будівель, внаслідок чого вона неодноразово лікувалась в лікарні, зверненням до правоохоронних органів з приводу незаконних дій відповідача, яку вона оцінює на суму 3000 грн.
Тому вона звернулася до суду і просить стягнути на її користь грошову компенсацію за спричинену їй шкоду та понесені нею судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги в повному обсязі.
Позивачка пояснила, що, маючи у своїй власності господарство в с. Межиріч Лебединського району, що залишилось після смерті матері, ОСОБА_3, вона там не проживала, а доручила доглядати за ним своєму братові, ОСОБА_2, при цьому ключів йому не залишивши. Користуючись її відсутністю, брат - відповідач у даній справі - протягом ряду років, починаючи з 2007 року, викрадав з її будинку перераховані в позовній заяві предмети домашнього вжитку. Вперше вона помітила викрадення в 2007 році, коли приїхала в господарство та виявила, що в будинку були відкриті двері, розкидані всі речі та частина з них викрадена. З цього приводу вона приводила своїх сусідів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щоб вони побачили ту обстановку, а також звернулась до міліції з заявою. Разом з дільничним інспектором міліції ОСОБА_17 вони ходили по дворах сусідів та виявили в господарстві ОСОБА_6 належні їй: гітару, але вже без струн, віник і ганчірку, а також алюмінієву каструлю на кухні та лічильник. У ОСОБА_7 -ляльку, але вже з перекрашеним волоссям та одягнену в інше вбрання, два оцинкованих корита, алюмінієві ложки та виделки, тарілки з малюнками та лічильник. Оскільки на той час відповідач проживав в господарстві ОСОБА_7, вона вважає, що саме він і викрав ті речі, але ОСОБА_7 це заперечувала та доводила, що ці речі належать їй.
В зв'язку з виявленими фактами у неї піднявся тиск, загострився діабет, захворіли: печінка, серце, загострилось захворювання підшлункової залози та кишківника, відмовили ноги, тому вночі сусіди викликали їй швидку допомогу та відвезли до терапевтичного відділення Лебединської ЦРЛ, де вона проходила курс лікування, а потім зробили операцію на печінці.
Інші факти викрадення вона виявляла в 2008-2009 роках. Тоді у неї було викрадено: два радіодинаміки, статуетку, гуцульський сувенір, що складався з пляшки та шестигранної підставки з чотирма чарками, сувеніри великого орла та маленького орлика, всі чарки з буфета ємкістю по 100г, дзеркало турецьке, годинник на батарейці та утюг. Пізніше були викрадені: сікач, чавуни, півлітрова пляшка з горілкою та сталева коса.
Восени 2008 року в її господарстві були зламані два стовпи біля воріт та самі ворота, вона вважає, що це зробив відповідач з синами зі злості на неї.
08.06.2011 року працівники міліції разом з експертом виїжджали в її господарство по її заяві і виявили вибите вікно у кухні та витягнуту раму з вікна, яка стояла біля ліжка, але відбитки пальців не були зняті, тому знову не було встановлено особу викрадача.
Про факти викрадень їй повідомляв відповідач, з яким вона спілкувалась по мобільному телефону.
По всіх цих фактах органами міліції виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Після вказаних крадіжок вона відвезла до відповідача на збереження два ліжка металевих, а третє він віддав ОСОБА_8, радіатор, два матраци та подушки, з гуцульські чарки, 4 коври та занавіс на двері. Пізніше вона забрала в нього два ліжка, подушки, за виключенням однієї, яка була брудна, матраци та 3 коври.
Позивачка пояснила, що не бачила, що вищевказані речі викрадав саме відповідач, але вона вважає, що це зробив саме він, оскільки частину зниклих речей вона бачила у нього, тому просить відшкодувати завдану їй шкоду в сумі 10520 грн. та моральну шкоду, яку вона оцінює на суму 3000 грн.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що жодної з перелічених в позовній заяві речей він не брав. Спірне майно належало його померлій матері, ОСОБА_3, яку він доглядав до смерті та похоронив, і яка написала заповіт на його ім'я, але він вчасно не оформив спадщину, а позивачка оформила все не себе. З сестрою вони знаходяться в неприязних стосунках, але спілкуються по телефону та іноді при зустрічах. Вона доручила йому наглядати за її господарством, що залишилось після смерті матері і розтащоване в с. Межиріч Лебединського району, хоч ключів від будинку не давала. Оскільки в цьому господарстві позивачка постійно не проживала і приїздила дуже рідко, воно занепало, заросло бур'янами, тому, як і з інших покинутих господарств, з нього здійснювались крадіжки невстановленими особами, які викрадали металеві предмети. При виявленні цих фактів він повідомляв позивачку, а вона викликала працівників міліції, обвинувачуючи в цьому його та інших сусідів. Разом з працівниками міліції вона ходила в будинки сусідів з метою виявлення у них викрадених речей, але нічого не знаходила, її обвинувачення були безпідставними, тому дільничними інспекторами відмовлялось в порушенні кримінальних справ.
Відповідач також пояснив, що з числа речей, які позивачка вважає ним викраденими, позивачка після кількох крадіжок сама привезла до нього два металевих ліжка, які пізніше забрала, а одне ліжко він давав на деякий час ОСОБА_8, його теж позивачка забрала в неї. Разом з ліжками вона привозила матраци і, можливо, і подушку, він не пам'ятає, але в нього дійсно є чиясь подушка, яку він згоден віддати позивачці. Гуцульські килимки та штору над дверима вона теж забрала, шафа знаходиться в її будинку, її видно на фотографіях, представлених позивачкою суду, дерев'яні драбини і до цього часу знаходяться в уже заваленому сараї в її господарстві. З приводу ляльки: позивачка вважає, що її викрала ОСОБА_7, але в ОСОБА_7 була така сама велика лялька ще до приїзду ОСОБА_1 в село, нею грались діти. З гуцульського сувеніру у нього залишилось 6 чарок, які він повернув позивачці перед судовим засіданням. Рубероїд в кількості 6 рулонів він особисто купував в м. Суми ще за життя матері, два з них використав на перекриття дахів на сараї і погребі у матері, а 4 рулони по 10м відніс до сусіда -ОСОБА_18 в обмін на зерно, коли забирав матір до себе в м. Суми. Металевий посуд та інші предмети були викрадені з господарства позивачки невстановленими особами разом з чавунними пічними предметами від розібраної груби. На фотографіях, що знаходяться в матеріалах справи, зафіксований факт, коли вони разом з ОСОБА_1 та дільничним інспектором оглядали будинок після чергового пограбування, коли було вирване вікно та розвалена піч.
Ніяких моральних страждань позивачці він не завдавав, тому просить відмовити в її позові про стягнення моральної шкоди.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що проживає по сусідству з господарством покійної ОСОБА_3, яке оформила на себе позивачка, хоч фактично заповіт померлою був залишений на ім'я відповідача, який доглядав за матір'ю та постійно допомагав разом зі своїми дітьми у веденні господарства матері. Після оформлення спадщини ОСОБА_1 господарство стало занедбане, поросле бур'янами і з нього, як і з її покинутої хати на цій же вулиці, невідомими особами скоювались крадіжки металевих предметів. Щоб викрадав щось ОСОБА_2 - їй не відомо і вона в це не вірить. ОСОБА_1 в цьому господарстві не проживала, іноді навідувалась з працівниками міліції і ходили по сусідніх господарствах на предмет виявлення викрадених речей, але нічого не знаходили.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в травні 2012 року він, як депутат сільської ради, разом з дільничним інспектором та ОСОБА_1 ходили в господарство ОСОБА_2 і бачили там відро оцинковане без дна, два тазики оцинковані та два металевих ліжка без билець, які ОСОБА_1 визнала за свої, але ОСОБА_2 пояснив, що ці предмети йому залишились від господарів, в яких він купив це господарство. Через місяць ОСОБА_1 на автомобілі «Волга» вивезла належні їй ліжка та ОСОБА_2 віддав їй свої дві сокири, на які претендувала ОСОБА_1
Крім того, перед судовим засіданням він разом з ОСОБА_2 їздили в господарство ОСОБА_1 і бачили в сараї кістя від коси та дві драбини, сам сарай вже майже завалений і двері відкрити не можливо.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона років два жила з ОСОБА_2 в с. Межиріч в своєму господарстві, в господарство ОСОБА_1 жодного разу не ходила. Вона також пояснила, що ОСОБА_1 пред'являла їй претензії про повернення викраденої в неї великої ляльки, але ця лялька куплена була нею для своїх дітей ще до появи в с. Межиріч ОСОБА_1 і коли вони з'ясовували які дії виконувала лялька, то з'ясувалось, що у ОСОБА_1 лялька тільки плакала, а в неї могла ходити і розмовляти, і ніхто їй не перефарбовав волосся. Крім того, свідок пояснила, що ОСОБА_2 давав їй в користування на деякий час ліжко металеве, але через два місяці вона його повернула. Інших речей ОСОБА_2 до неї не приносив.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні ствердив, що в 1995 році на прохання батька, ОСОБА_2, він купляв в м. Суми 6 рулонів руберойду по 10м в кожному, потім разом з батьком ремонтували покрівлю погребу в с. Межиріч Лебединського району, в господарстві бабусі. В 2007 році він бачив рулони, що залишились в с. Межирічі.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що знає відповідача ОСОБА_2, як порядну людину, її батько повністю довіряє йому своє господарство.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що жодного разу в господарстві ОСОБА_1 не був, ніякий лічильник в її будинку не знімав, ніяких речей, що належали позивачці в нього не було.
Вислухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного:
Даний спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, які регулюються ст.. 1166 та 1167 ЦК України.
В судовому засіданні встановлено, що сторони являються рідними братом та сестрою, між якими протягом ряду років існують неприязні стосунки. В АДРЕСА_1 знаходиться господарство, що на праві власності належить ОСОБА_1, яке вона отримала в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_3, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується правовстановлюючими документами ( а.с. 9-10). Оскільки власниця у вказаному господарстві не проживала, за її дорученням за ним наглядав відповідач, ОСОБА_2, який однак не мав доступу до будинку за відсутністю в нього ключів.
Починаючи з 2007 року позивачка виявляла факти проникнення до її господарства невстановлених осіб та викрадення майна, в зв'язку з чим кожного разу зверталась з заявами до Лебединського МВ УМВС України в Сумській області, але винні не були встановлені і в порушенні кримінальної справи кожного разу відмовляли (а.с. 11). Позивачка вважає, що викрадення вчиняв відповідач, оскільки злився на неї за спадщину. Крім того, в його господарстві вона виявила викрадені в неї речі: два металевих ліжка, дві алюмінієві каструлі, сувенірні чарки від гуцульського сервізу, алюмінієві ложки та виделки, подушку. Тому вона просить стягнути з відповідача вартість викраденого у неї майна по цінах, станом на даний час, відшкодувати витрати, які вона повинна зробити в зв'язку з поновленням двох пошкоджених опалювальних печей на суму 1656 грн. та відшкодувати завдану їй моральну шкоду в зв'язку з моральними стражданнями та переживання внаслідок неправомірних дій відповідача та необхідністю звернення до правоохоронних органів, яку вона оцінює в 3000 грн.
Доказів, що саме відповідач здійснював крадіжки з господарства позивачки, і що ці речі належали їй та знаходились в її будинку по АДРЕСА_1 остання суду не надала. Навпаки, в судовому засіданні у викраденні саме цих речей вона звинувачувала допитаних в якості свідків інших осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_14
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити, оскільки ці вимоги є необґрунтованими та не доведені належними доказами.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази надаються сторонами, та іншими особами, які беруть участь у справі.
Докази повинні бути належними та допустимими, відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України і не можуть ґрунтуватись на припущеннях ( ст..61 ЦПК України).
Позивачка не надала суду переконливих доказів про наявність вини відповідача у спричиненні їй матеріальної та моральної шкоди. Її посилання на те, що в його господарстві вона виявила викрадені в неї речі: два металевих ліжка, дві алюмінієві каструлі, сувенірні чарки від гуцульського сервізу, алюмінієві ложки та виделки, подушку спростовуються показами самої позивачки в судовому засіданні, де вона підтвердила, що з метою збереження майна від викрадення вона перевезла металеві ліжка, матраци та подушку до відповідача на збереження. Цей факт підтвердив і відповідач, а допитаний в якості свідка ОСОБА_10 ствердив, що бачив, як ОСОБА_1 перевозила ці ліжка від ОСОБА_2 і ці його покази теж не спростувала позивачка. Що виявлені в ОСОБА_2 алюмінієві ложки та виделки, алюмінієві каструлі та чавуни належать саме позивачці, теж не доведено, він цей факт заперечує, а інших доказів не надано. До того ж, позивачка в процесі розгляду даної справи, в перервах між судовими засіданнями, відвідувала господарство відповідача, але своїх речей, крім подушки та чарок, які відповідач намагався їй віддати, не виявила, а виявлені речі відмовилась брати.
Не може бути задоволений позов позивачки в частині стягнення з відповідача вартості відновлювальних робіт по встановленню опалювальних печей на суму 1656 грн., оскільки ці роботи фактично не проводились, а згідно ст..1166 ЦК України відшкодуванню підлягає завдана шкода, а не та, що буде спричинена при відновленні. Крім того, з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.06.2011 року (а.с.11), винесеної дільничним інспектором Лебединського МВ УМВС України Іщенком М.П. вбачається, що прийнятими мірами розшуку встановити особу, яка може бути причетною до крадіжки двох металевих плит з груби, встановленої в дачному господарстві ОСОБА_1 в період з квітня по 07.06.2012 року не видалось за можливе, тому в порушенні кримінальної справи відмовлено за малозначністю та відсутністю складу злочину.
Згідно ст. 22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оскільки в судовому засіданні не встановлена вина відповідача в спричиненні позивачці матеріальної шкоди, а значить не доведено його неправомірні дії, в задоволенні позову про стягнення з відповідача моральної шкоди також слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60, 61, 202-204, 212 -218 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1167 ЦК України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в залі судового засідання -протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Гура А. О.