26.11.2012
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ________________
Справа № 1519/6471/2011
Пр. № 2/1519/3235/2012
26 листопада 2012 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.
при секретарі - Яблонській М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації та виселення, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Малиновський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області,
встановив:
У серпні 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, Малиновcького РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, посилаючись на те, що йому на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 03.04.1996р. належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, право власності на яку в липні 1996р. було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН»за №407 стр.164 кн.1. Позивач зазначав, що в спірній квартирі крім нього проживає та зареєстрована його дружина ОСОБА_2, відповідачка у справі. Оскільки між ним та відповідачкою були припиненні фактичні шлюбні відносини, позивач в червні 2011р. звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про розірвання шлюбу. Оскільки на час звернення до суду вони з відповідачкою стали чужими людьми і вона для нього вже є сторонньою особою, тому її мешкання у його квартирі є неможливим, оскільки вона перешкоджає йому, як власнику у володінні та користуванні майном. Позивач неодноразово просив відповідачку звільнити його квартиру та знятися з реєстраційного обліку в добровільному порядку, однак остання відмовляється та погрожує йому насильством. Посилаючись на дані обставини, позивач на підставі ст.391 ЦК України просив суд постановити рішення, яким усунути йому перешкоди у користуванні належною йому на праві власності квартирою, шляхом виселення з неї ОСОБА_2 та зобов'язати Малиновcький РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зняти останню з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Малиновського районного суду від 03.10.2011р. за заявою позивача, була прийнята його відмова від позовних вимог до Малиновcького РВ ОМУ УМВС України в Одеській області в частині зобов'язання останнього зняти відповідачку з реєстраційного обліку. Вказаною ухвалою до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, було залучено Малиновcький РВ ОМУ УМВС України в Одеській області (а.с.77-78).
В жовтні 2011р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Корольова Т.А. про визнання недійсним правочину (а.с.103-105).
Ухвалою Малиновського районного суду від 22.11.2011р. дані справи були об'єднанні в одне провадження (а.с.95).
Ухвалою Малиновського районного суду від 26.11.2012р. була прийнята відмова ОСОБА_2 від позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, третя особа: державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Корольова Т.А.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, діюча за ордером та договором №387 від 03.08.2011р. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник, діючий за довіреністю від 18.04.2012 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, надаши суду письмові заперечення на позов.
В обґрунтування своїх заперечень, відповідачка зазначала, що за вказаною вище адресою, вона проживає та зареєстрована з дозволу свого колишнього чоловіка ОСОБА_1, власника квартири, як член його родини. Зазначала, що спірна квартира була передана позивачу в дар її матір'ю, на підставі договору дарування. В даній квартирі проживає постійно, тому вважає, що отримала право на постійне в ній проживання (а.с.37-38).
Третя особа: представник Малиновcького РВ ОМУ УМВС України в Одеській області в судове засідання не з'явився, про час і дату слухання справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 29, розділом першим книгою третьою Цивільного кодексу України та Житловим кодексом України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 05 червня 1993р. третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №309.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2010р. шлюб між сторонами розірвано (а.с.134).
Встановлено, що у період шлюбу сторони придбали за договором купівлі-продажу від 15.04.1996р., оформленої на ім'я відповідачки 8/20 та 2/20 частин комунальної квартири АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою КП «ОМБТІ та РОН»від 22.09.2011р. (а.с.83).
В даній квартирі, яка є спільною сумісною власністю сторін проживає донька відповідачки зі своєю сім'єю.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач в період шлюбу у визначеному законодавством порядку набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 03.04.1996р. і з цього часу є правомірним власником вказаної вище квартири (а.с.6).
Право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру зареєстроване в липні 1996р. в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»за №407 стр.164 кн.1 (а.с.6).
У квартирі АДРЕСА_1, крім власника квартири, з 31.07.1996р. зареєстрована та проживає колишня дружина позивача, ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та прописку від 16.11.2010р. (а.с.7, 148 ).
Зі слів позивача, відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у вказаній вище квартирі за його згодою як член його сім'ї.
Тобто відповідачка проживала в даній квартирі на правах члена сім'ї позивача, а з часу розлучення -як колишній член його сім'ї.
Отже, сторони нарівні мають право користування спірним житлом.
Частиною другою ст.386ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна, як зазначено у ст.391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Однак відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, в тому числі й колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як із підстав і в порядку , передбачених законом (ч.3 ст.9 ЖК України).
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Отже, у разі припинення сімейних стосунків з власником квартири колишні члени його сім'ї не втрачають право користування займаним житловим приміщенням.
Однак, якщо власник квартири не згоден, щоб ці особи продовжували користуватися жилим приміщенням безоплатно, то вони зобов'язані вносити йому плату за користування житловим приміщенням і за комунальні послуги відповідно до тих же правил, що і наймач.
У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 цього Кодексу.
Оскільки квартира, яка належить на праві власності позивачу є житлом, то позбавлення житлом можливе на підставі вимог закону, який регулює житлові правовідносини.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку (квартири) передбачені ст.157 ЖК та ч.1 ст.116 ЖК.
Виселення згідно із ч.1 ст.116 ЖК може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом виселення, задоволенню не підлягають.
Судовий збір по справі складає 8,50 грн, збір на ІТЗ судового розгляду справи складає 37,00грн, які сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с.2,3).
Керуючись ст.ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст.9, 150, 157, ч.4 ст.156 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації та виселенні, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Малиновський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області -залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: О.М. Сегеда