2/1912/547/2012
14 листопада 2012 року смт. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого Сташківа Н.Б.
за участі
секретаря судового засідання Теренди А.С.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення,
Позивач ОСОБА_2 в жовтня 2012 року звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про виселення, посилаючись на те, що відповідач систематично порушує правила співжиття, робить неможливим проживання з ним в одній квартирі, а застосовані до нього заходи впливу виявились безрезультатними.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала зіславшись на обставини, що викладені у позовній заяві, доповнивши, що після розірвання з відповідачем шлюбу, а саме відповідач почав зловживати алкогольними напоями, приходить у належну їй квартиру у нетверезому стані, влаштовує скандали та застосовує фізичне насильство. В результаті цього, позивач та представник позивача, котра являється дочкою відповідача вимушені неодноразово звертатись із заявою про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності. Порушення відповідачем правил співжиття робить неможливим проживання з ним в одній квартирі, у зв'язку з чим просить виселити відповідача ОСОБА_3 з належної їй на праві власності квартири без надання іншого жилого приміщення. Пояснила, що будь-яких офіційних попереджень працівниками міліції чи іншими органами щодо припинення протиправної поведінки зі сторони громадянина ОСОБА_3 не вносились.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що дійсно проживає у приміщенні квартири своєї колишньої дружини, яка після розірвання шлюбу навмисно провокує його на сварки які переростають у скандал. Не заперечив, що періодично вживає алкогольні напої, після чого може конфліктувати із колишньою дружиною та дочкою. Враховуючи те,що він за час шлюбу доклав зусиль у ремонті та догляду за будинком то і має право на проживання у ньому у зв'язку з чим в задоволені позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі факти :
Згідно з витягу з реєстру прав власності виданого Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації № 29258813 від 11 березня 2011 року ОСОБА_2 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Підволочиського районного суду від 14 лютого 2011 року.
23 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції Тернопільської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 що стверджується доданим до матеріалів справи свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_1 від 23 грудня 2005 року.
З пояснень сторін судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 разом із позивачем по справі -ОСОБА_2 та дочкою -ОСОБА_1
Як убачається із постанов Підволочиського районного суду від 24 жовтня 2012 року за ч.1 ст. 173-2 КпАП України, від 18 червня 2010 року за ч.1 ст. 173-2 КпАП України, від 16 вересня 2011 року за ч.1 ст. 173-2 КпАП України, від 24 жовтня 2012 року за ч.2 ст. 173-2 КпАП України відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сімї. Крім того із матеріалів справи вбачається, що позивач по справі, а також дочка позивача неодноразово, а саме, 12 червня 2010 року,24 серпня 2011 року, 12 жовтня 2012 року звертались до органів внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування з приводу неналежної поведінки відповідача по справі під час спілного сумісного проживання разом із ним в одному житловому будинку.
Таким чином, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_3 проживаючи разом із громадянкою ОСОБА_2 (своєю колишньою дружиною) у приміщенні квартири АДРЕСА_1 у с. супранівка Підволочиського району Тернопільської області, яка належить їй на праві власності, систематично порушує правила співжиття, оскільки вчиняє сімейні сварки, скандали, при цьому перебуваючи у нетверезому стані.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вбачається, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів.
Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України у випадку, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
За вказаних обставин судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності передбачених законом обставин, які б стали підставою для виселення ОСОБА_3 зі спірного помешкання без надання іншого жилого приміщення, оскільки хоча судом і встановленно порушення відповідачем ОСОБА_3 правил співжиття, однак офіційно передбачеих законодавством заходів попередження або громадського впливу про недопустимість протиправної поведінки працівниками міліції чи іншими органами винесено не було, тому в задоволені позовних вимог позивача слід відмовити.
Разом із тим, беручи до уваги, що ОСОБА_3 неодноразово порушував правила співжиття, що в подальшому може унеможливити для позивача проживання з ним в одній квартирі, суд вважає за доцільне попередити ОСОБА_3 про недопустимість порушення правил співжиття щодо позивача ОСОБА_2
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 57, 64, 209, 212, 213, 215, 224, 226, 228, 233, 294, п.4 ст. 295 ЦПК України, ст. 116 ЖК України -
У задоволені позову відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про недопустимість порушення правил співжиття щодо позивача ОСОБА_2.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя