Справа № 1325/2-87/12 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.
Провадження № 22-ц/1390/4994/12 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія - 27
18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Курій Н.М.,
суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.,
за секретаря Зозулі В.П.,
з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року вищезазначений позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 7 985 гривень, що еквівалентно 1 000 доларів США.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права.
Апелянт посилається на те, що він добросовісно виконував свої обов'язки позичальника за кредитним договором, вчасно повертав кредитні кошти та проценти.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги те, що він 8,5 місяців перебував під вартою, після чого хворів та перебував на лікуванні, що позбавило його можливості за цей час виконувати обов'язки позичальника за кредитним договором, а тому, відповідно до ст. 617 ЦК України, яка передбачає, що «Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили», він не повинен нести відповідальності за несвоєчасну несплату боргу.
Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що 17.11.2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено кредитний договір № 01/08-5/6305-ск, згідно якого відповідач отримав у АППБ «Аваль», кредит в сумі 30 855 доларів США і зобов'язався здійснювати щомісяця до 15 числа кожного місяця часткове погашення кредиту (пункт 1.3), а також щомісячно до 15 числа кожного місяця сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів (пункт 5.1) та остаточно погасити кредит до 16.11.2011 року.
Також, згідно з пунктом 5.3 кредитного договору, відповідач зобов'язався письмово повідомити позивача про виникнення будь-якої події, що будь-яким чином може негативно вплинути на виконання ним кредитного договору або на його фінансовий стан, - негайно. Відповідач мав право порушувати перед позивачем питання про перенесення строків платежів за кредитним договором у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин (п. 7.1).
Невід'ємною частиною кредитного договору є додаток № 1 - графік погашення кредиту із грудня 2005 року по листопад 2011 року.
Відповідно до укладеного кредитного договору, позивач мав право у разі несвоєчасного погашення кредиту або його відсотків видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання (п. 6.1), у випадку погіршення фінансового стану відповідача, викликаного будь-якими причинами, вимагати від відповідача протягом 15 банківських днів додаткового забезпечення погашення кредиту (п. 6.4), достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання відповідачем умов кредитного договору, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту (п. 6.5).
15.02.2007 року відповідач уклав із ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 01/08-5/6305-ск від 17.11.2005 року, згідно з п.п. 1.5.2, якої сторони домовились про випадки збільшення процентної ставки, в тому числі в разі несвоєчасного погашення кредиту та процентів за кредитним договором, невиконання або неналежне виконання умов договорів. Також відповідач засвідчив, що його дружина погодилась з укладанням цього додаткового договору та з отриманням кредиту, який отримується відповідачем в інтересах сім'ї. На підтвердження цього дружина відповідача надала позивачу письмову заяву про таку згоду.
Протягом дії кредитного договору відповідач неодноразово допускав порушення його умов.
04.04.2011 року постановою Галицького районного суду м.Львова відповідачу у зв'язку із вчиненням злочину, враховуючи тяжкість злочину, за яким він підозрювався, було обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і поміщення до УДДУ ВП СІЗО № 19, де він перебував до 28.12.2011 року, коли постановою Залізничного районного суду м.Львова, який на той час розглядав по суті кримінальну справу № 1-583/11 про обвинувачення відповідача за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, йому було змінено запобіжний захід із взяття під варту на заставу у зв'язку із тим, що під час перебування під вартою стан його здоров'я погіршився.
Задовольняючи частково вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції врахував, що остаточно відповідач погасив заборгованість по тілу кредиту і по відсотках 26 березня 2012 року замість 16 листопада 2011 року, а тому, за несвоєчасні повернення кредиту та сплату відсотків позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 190,05 доларів США, розмір якої за розпорядженням банку № 16 від 09.04.2012 року зменшено до 1000 доларів США.
При вирішенні питання про визначення наявності або відсутності вини відповідача у неналежному виконанні ним своїх зобов'язань перед банком, суд, враховуючи вимоги пунктів 5.3, 7.1 кредитного договору, правильно дійшов висновку, що відповідачем не доведено те, що його вина у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем відсутня, а також те, що для цього існували випадок або непереборна сила.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина відповідача полягає в тому, що він вчинив умисний злочин, внаслідок чого він не зміг належним чином виконувати свої зобов'язання перед позивачем, та на є непереборною обставиною або випадком взяття відповідача під варту за вчинення злочину при відсутності виправдувального вироку.
Судом першої інстанції при ухваленні рішення також враховано, що ні відповідач, ані його представники не просили суд про зменшення розміру неустойки (пені), вважаючи, що відповідач в силу ст. 617 ЦК України взагалі не зобов'язаний сплачувати неустойку (пеню), а також те, що банком розмір пені зменшено самостійно.
Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_4, зазначені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд дав їм належну правову оцінку.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.