Рішення від 30.11.2012 по справі 2-31/11

Справа № 2-31/11

Провадження № 2/1522/3109/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючої - судді Кравчук Т. С.

при секретарі Степанові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Міського агентства з приватизації житла та третіх осіб на боці відповідачів -ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло № 01289, яке було видане З0 грудня 1997 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_1,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, після остаточного уточнення позовних вимог, просив визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на житло, видане Органом приватизації державного житлового фонду Приморського району З0 грудня 1997р. № 01289, на квартиру АДРЕСА_1 в частині надання права власності на 1\З частки квартири ОСОБА_2 та в частині надання права власності на 1\З частки квартири ОСОБА_3 та визнати факт приватизації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 одноособово в цілому.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що 30 грудня 1997р. орган приватизації державного житлового фонду Приморського району м. Одеси, правонаступником якого є Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, на підставі відповідного розпорядження видав свідоцтво № 01289 про право власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 позивачу та третім особам: ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак ОСОБА_2 та її син були прописані у вказаній квартирі з 11.12.1992р. на підставі договору піднайму жилих приміщень від 19.11.1992р. № 5, укладеного з Позивачем, що підтверджується безпосередньо самим договором та довідками житлово-експлуатаційних організацій, які обслуговували вказаний будинок, а також не заперечується самою ОСОБА_2 Позивач не розторгав договору піднайму вказаної квартири з третіми особами навіть після реєстрації зі ОСОБА_2 шлюбу 02.03.1996 р. Заяву на оформлення передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 позивач писав особисто від себе як одноособового власника вказаної квартири, нікого з третіх осіб до вказаної заяви він не включав. У відповідності до положень Житлового Кодексу України, які регламентують умови піднайму житлового приміщення (ст. 91, 92, 97 ЖК України) піднаймач житлового приміщення не набуває прав на житлову площу в квартирі наймача. Всупереч положенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Заява про передачу у власність квартири була прийнята з виправленнями та дописками, які викривили її початковий зміст. При цьому до приватизаційної справи не було долучено ряд необхідних документів, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме копія паспорту ОСОБА_2, свідоцтво про народження ОСОБА_3, довідки з попереднього місця їх прописки про те, що вони не використали приватизаційні житлові чеки. Само свідоцтво про приватизацію вказаної квартири отримала третя особа ОСОБА_2 Про дописки та виправлення в Заяві про передачу у власність квартири, позивач дізнався тільки після отримання в квітні 2010 року її копії, тому представник Позивача просила суд застосувати положення ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Представник Відповідачів позов не визнала та пояснила суду, що дійсно 30 грудня 1997р. орган приватизації державного житлового фонду Приморського району м. Одеси на підставі відповідного розпорядження видав свідоцтво № 01289 про право власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 позивачу та третім особам: ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3 Даний документ було видано на підставі Заяви про передачу у власність квартири, довідки про склад сім'ї та технічного паспорту на вказану квартиру. Інші документи на той період не вимагалися.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали та пояснили суду, що приватизацією квартири займався особисто Позивач, який сам збирав всі необхідні документи та просили суд відмовити в позові в зв'язку з пропуском строків позовної давнини.

Вислухав пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 30 грудня 1997р. органом приватизації державного житлового фонду Приморського району м. Одеси на підставі відповідного розпорядження було видано свідоцтво № 01289 про право власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 позивачу та третім особам: ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3 Даний документ було видано на підставі Заяви на ім'я керівника органу приватизації Приморського району від наймача квартири №36 ОСОБА_1, яка була зареєстрована за №1031 від 18.11.1997 року. Проведеною по справі технічною та почеркознавчою експертизою Заяви встановлено, що в дану заяву невідомими особами були внесені суттєві доповнення. Так, замість прочерку, який було проставлено в Заяві в графі «в составе _______ человек»поверх прочерку невідомою особою була написана цифра «3», також невідомою особою була зроблена дописка «ОСОБА_2»в графі «подписи нанимателя и совершеннолетних членов семьи». На зворотній стороні документу невідомою особою зроблений запис що ОСОБА_3 є сином Позивача. Існують також інші дописки в даному документі, які повністю викривлюють його первісний зміст. У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. В даному випадку треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використовували вказану квартиру на підставі безстрокового договору піднайму від 19.11.1992 року, який був укладений відповідно до вимог чинного на той час законодавства та зареєстрований в житлово-експлуатаційній організації (тобто як піднаймачі). Таким чином, виходячи з положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», треті особи не мали право придбання у власність квартири АДРЕСА_1 шляхом її приватизації.

Судом також встановлено, що 11 жовтня 1999 року квартира АДРЕСА_1 була продана спільно Позивачем та третіми особами на підставі договору купівлі-продажу, якій посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Симаченко С. Л. та зареєстрований в реєстрі за №5-2065. В договорі купівлі-продажу треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані як співвласники відчужуваної квартири. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, протягом якого особа може звернутись в суд з вимогою захисту своїх цивільних прав чи інтересів. Загальна позовна давність відповідно ст. 257 ЦК становить три роки. При цьому за загальним правилом (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, матеріалами справи встановлено, що Позивач довідався про порушення своїх прав при приватизації квартири 11 жовтня 1999 року (коли він підписував договір купівлі-продажу квартири). У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Строк звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених прав сплив 11 жовтня 2002 року, будь-яких поважних причин пропуску строку для звернення до суду Позивач не надав, треті сторони заявили про відмову в задоволенні позовних вимог за збігом строків позовної давнини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 179, 212, 213, 214, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства , Міського агентства з приватизації житла, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання факту приватизації квартири одноособово в цілому - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом 10 днів зі дня його проголошення.

Суддя

30.11.2012