05 грудня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: Малько О.С., Ковальчук Н.М
секретар судового засідання -Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Авангард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги та за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Авангард", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Авангард", комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним договорів, визнання договору нікчемним, визнання частково недійсним реєстраційного посвідчення, зобов'язання укласти договір щодо зберігання автомобіля, визнання права власності.
Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Компанія „Авангард" заборгованість за надані послуги в розмірі 1552 грн. основного боргу, 15 грн. 55 коп. 3% річних, 1500 грн. пені, а всього 3067 грн. 55 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Компанія „Авангард" судові витрати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ „Авангард", на даний час ТзОВ „Компанія „Авангард", ТзОВ „Будівельна компанія Авангард", комунального підприємства „Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним договорів, визнання договору нікчемним, визнання частково недійсним реєстраційного посвідчення, зобов"язання укласти договір щодо зберігання автомобіля, визнання права власності відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ „Будівельна компанія Авангард" понесені витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.
Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з"ясування судом обставин, які мають значення для справи, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
Вказує, що в судовому засіданні 11 листопада 2012 року присутній не був, заяву про розгляд справи без його участі не подавав, а тому вважає, що заявлений ним позов слід залишити без розгляду.
Крім того, зазначає також, що 16 грудня 1996 року МКП „Авангард" уклав з ним договір як основний власник споруди гаражного комплексу у АДРЕСА_1, зазначивши при цьому його власником вищевказаного гаража-стоянки. Проте в подальшому ЗАТ „Авангард", як правонаступник МКП „Авангард", почав передавати його власність без дозволу та відома в оренду та в добровільному порядку висувати вимоги щодо оплати надуманих послуг.
Зокрема договір № 7-315 від 25 жовтня 2004 року був укладений без його згоди та без його підпису, однак з вказівкою, що саме він є власником вказаного гаража-стоянки.
Вказує, що з витягу свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ „Авангард" вбачається, що воно має право здавати під найм лише власну та державну нерухомість і у зв"язку з цим не мав права надавати послуги зі зберігання автотранспортних засобів.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про залишення його позову без розгляду, а позов Товариства ТОВ „Компанія Авангард" - без задоволення.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником гаража стоянки № 315, який розташований в цілісному майновому комплексі, що належить на даний час ТзОВ „Будівелька компанія Авангард" та розташований в АДРЕСА_1.
Власність ОСОБА_1 на вказаний гараж ніким не оспорюється.
Відповідно до п. 2.10. та 2.11 договору від 16.12.1996р. № 7-315, укладеного між ОСОБА_1 та МКП „Авангард", який дійсний і наданий час, ОСОБА_1 брав на себе зобов"язання до 15 числа наступного місяця компенсувати МКП „Авангард" ( на даний час ТзОВ „Будівельна компанія Авангард") витрати за експлуатацію місяця стоянки в гаражному комплексі, вчасно оплачувати суму затрат в касу МКП „Авангард", або перераховувати кошти на його поточний рахунок. За кожен день несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі 2 % з суми недоплати.
Плата за додаткові послуги та додаткове споживання електроенергії /не передбачені проектом/ нараховується окремо.
В порушення вказаних зобов"язань, ОСОБА_1 допустив заборгованість з врахування суми пені в розмірі 3067, 55 грн.
Суму вказаної забргованості ОСОБА_1 належними та достатніми доказами не спростував.
За наведених обставин наведений позивачем розрахунок суд першої інстанції правильно прийняв як допустимий доказ по справі та, керуючись ст. ст. 526, 625 ЦК України, стягнув вказану заборгованість з ОСОБА_1 на користь позивача по справі, при цьому керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив суму пені із 3782, 44 грн. до 1500 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції наведені відповідні мотиви, з якими погоджується і колегія суддів.
Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення.
Сторони по справі мають право оскаржити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної інстанції в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: