Кодимський районний суд Одеської області
Справа № 1514/1876/12
06.12.2012 року м. Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючог судді Сопільняка О. М.
при секретарі Вдовиченко В.О.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Писарівський спиртзавод»про стягнення заборгованості по заробітній платі,
Позивач ОСОБА_2 22 жовтня 2012 року звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Кодимський спиртзавод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування завданої її невиплатою моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 (діє відповідно до довіреності від 22 жовтня 2011 року строком дії до 22 жовтня 2015 року) позовні вимоги позивача підтримав та пояснив, що позивач з 13 грудня 2004 року по 28 вересня 2012 року працював на ДП «Кодимський спиртзавод». Після звільнення з роботи, всупереч вимог ст.116 КЗпП України позивачеві не була виплачена заробітна плата в сумі 11313 грн.52 коп. У зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у вказаному розмірі. Крім цього, відповідно до ст.117 КЗпП України просив стягнути на користь позивача компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі його середнього заробітну по день фактичного розрахунку та стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн., оскільки позивач самостійно утримує сі»мю, внаслідок невиплати впродовж тривалого часу заробітної плати, позивач та його сім»я опинились у скрутному становищі, чим було завдано моральної шкоди. Просив також зобов'язати відповідача нарахувати та утримувати з нарахованої суми заробітку прибутковий податок та інші обов'язкові платежі, в тому числі страхові внески до Пенсійного фонду України.
Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився, не повідомивши про причини неявки, хоча був сповіщений про дату та час розгляду справи належним чином судовими повістками, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у ній доказів, що підтверджують позов, ухваливши заочне рішення.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата -це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 21 ч.1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.
У відповідності до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно не рідше двох разів на місяць.
Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, проводиться в день звільнення.
Вказані вимоги законодавства відповідачем порушені.
Так, відповідно до довідки №106 від 09 жовтня 2012 року, виданої ДП «Писарівський спиртзавод»заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року складає 11313 грн.57 коп. Наразі вказана заборгованість перед позивачем не погашена. У зв'язку з цим, зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа чи організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім цього, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім»ї, а також у приниженні її честі та гідності (п.2 ,4 ч.2 ст.23).
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП моральна шкода, завдана працівнику внаслідок порушення його законних прав, відшкодовується власником у випадку коли такі порушення призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали додаткових зусиль з його боку для організації свого життя.
Згідно з п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування. Отже, вимоги позивача про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої йому відповідачем внаслідок незаконного звільнення суд визнає прийнятними.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського та суспільного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.
Таким чином, виходячи з доведеності факту порушення конституційно гарантованого права позивача на оплату праці, тобто порушення його законних прав, суд визнає доведеним факт спричинення йому внаслідок фактичного позбавлення цього права моральної (немайнової) шкоди, оскільки він незаконно був позбавлений права на оплату своєї праці та можливості належно утримувати свою сім»ю. Тривалість порушення законних прав позивача, спричинені йому внаслідок цього моральні страждання та переживання, відсутність належного матеріального забезпечення його сім»ї в цей період, потреба в такому забезпеченні, необхідність судового захисту порушених прав через відмову відповідача, безумовно спричинило йому моральну шкоду.
Разом з цим, суд, виходячи з характеру порушення законних прав позивача, глибини його фізичних та душевних страждань і переживань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди на рівні 3000 грн.
Згідно п.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податкові агенти від імені та за рахунок платника податку зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Відповідно до вимог ч.6 ст.20 та ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахування страхових внесків, що нараховані за відповідний базовий звітний період, повинні бути сплачені не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому страховий стаж зараховується особам лише при умові сплати цих страхових внесків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213-215, 218,224-226 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до державного підприємства «Писарівський спиртзавод»про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Писарівський спиртзавод»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з листопада місяця 2011 року по 28 вересня 2012 року в сумі 11 313 (одинадцять тисяч триста тринадцять) грн.57 коп.
Відповідно до ст.117 КЗпП України стягнути з державного підприємства «Писарівський спиртзавод»на користь ОСОБА_2 компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з листопада місяця 2011 року по 28 вересня 2012 року у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України стягнути з державного підприємства «Писарівський спиртзавод»на користь ОСОБА_2 3000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди.
Зобов'язати державне підприємство «Писарівський спиртзавод» нарахувати та утримувати з нарахованої судом загальної суми заробітку прибутковий податок та інші обов'язкові платежі, в тому числі страхові внески.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, на протязі десяти днів, з дня отримання його копії.
Суддя О. М.Сопільняк