Справа № 121/9039/12
121/9039/12
Справа № 2а/0121/515/12
31 жовтня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Бойко З.О., при секретарі Джалілові А.Д., за участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А2272 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2272 про визнання протиправною бездіяльності військової частини А2272 щодо невиплати (неповернення) йому грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, передбаченої ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у сумі 172555 грн. 60 коп., та зобов'язання військової частини А2272 виплатити йому зазначену допомогу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1994 року по 2010 рік позивач проходив службу на різних посадах в органах військової прокуратури України. У період з 2004 року по 2010 рік він займав посаду військового прокурора Феодосійського гарнізону. Грошове утримання працівників військової прокуратури Феодосійського гарнізону відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про прокуратуру»(у редакції Закону № 3662-12 від 26.11.93р.) здійснювала військова частина А2272. 11 жовтня та 5 листопада 2010 року наказами, відповідно, Міністра оборони України №1081 та Генерального прокурора України №1446к ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за станом здоров'я та з посади військового прокурора Феодосійського гарнізону за власним бажанням, а 8 листопада 2010 року наказом військового прокурора Військово-Морських Сил України № 467 він був виключений зі списків особового складу. Загальний час перебування на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України у нього складає понад 16 років. 2 листопада 2010 року Феодосійською міжрайонною МСЕК позивачу була встановлена друга група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах прокуратури. У грудні 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія йому призначена пенсія за інвалідністю відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Також у грудні 2010 року відповідно до ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»військовою частиною А2272 у зв'язку з виходом на пенсію позивачу виплачена грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожний повний рік роботи на прокурорсько-слідчих посадах у сумі 172555 грн. 60 коп. Проте, у лютому 2011 року до ОСОБА_1 звернулося командування військової частини А2272 з листом про повернення отриманої ним грошової допомоги у зв'язку з порушенням військовою частиною вимог законодавства при її виплаті. При цьому листом гарантувалася виплата зазначеної грошової допомоги після задоволення заявки військової частини на виплату цієї суми. Так, 25 лютого 2011 року отримана позивачем сума грошової допомоги була повернута ним до каси військової частини А2272. Але, надалі ОСОБА_1 грошова допомога у сумі 172555 грн. 60 коп. військовою частиною А2272 повернута не була, у зв'язку з чим 06 липня 2012 року він звернувся з листом до командування військової частини А2272 щодо повернення йому грошової допомоги у сумі 172555 грн. 60 коп., однак відповідь на своє звернення позивач так і не отримав. Вказана бездіяльність відповідача суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача та стала підставою для звернення з позовом до суду. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіславши до суду письмові заперечення, у яких позовні вимоги не визнав, просить у задоволенні позову відмовити. Свої заперечення відповідач аргументував тим, що здійснити виплату можливо лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, проте відповідних змін до кошторису не внесено. Крім того, військова частина А2272 по всім видам постачання залежить від довольчих органів Командування ВМС ЗС України і виплата грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію можлива лише у разі перерахування відповідних сум довольчим органом. Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в органах військової прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах з 02.09.1994 року по 08.11 2010 року. Так, відповідно до довідки військової прокуратури Феодосійського гарнізону від 09.12.2010 року загальний прокурорсько-слідчий стаж позивача в органах прокуратури складає 16 років 2 місяці 8 днів (а.с.5).
11 жовтня та 5 листопада 2010 року наказами Міністра оборони України №1081 та Генерального прокурора України №1446к ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за станом здоров'я та з посади військового прокурора Феодосійського гарнізону за власним бажанням, а 8 листопада 2010 року наказом військового прокурора Військово-Морських Сил України № 467 був виключений зі списків особового складу.
Довідкою до акту огляду Феодосійської міжрайонної МСЕК серії КР-10 № 010346 позивачу була встановлена друга група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах прокуратури (а.с.3).
17 грудня 2010 року розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії за №168016 ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності внаслідок роботи прокурором (а.с.6).
Вищезазначені обставини підтверджуються також постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.2011 року, що набрала законної сили (а.с.22-27).
24 грудня 2010 року військовою частиною А2272 позивачу на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»була виплачена грошова допомога при звільненні у розмірі 172555 грн. 60 коп. Проте, 25 лютого 2011 року до нього з листом звернулося командування військової частини А2272 з проханням повернути отриману ним грошову допомогу у сумі 172555 грн. 60 коп., мотивуючи це тим, що дана виплата була здійснена з недотриманням усіх вимог діючого законодавства щодо нарахування та виплат грошової допомоги при звільненні осіб, які звільняються з військової служби та йдуть на пенсію як працівники прокуратури. У листі також було зазначено, що виплата буде проведена після задоволення заявки на кошти, щодо виплати грошової допомоги при звільненні (а.с.7). Так, 25 лютого 2011 року позивачем внесено 172555 грн. 60 коп. до каси військової частини А2272, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 11 (а.с.8).
6 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини А2272, у якій просив виплатити йому передбачену частиною 15 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру»грошову допомогу в сумі 172555 грн. 60 коп. (а.с.9), однак відповіді так і не отримав.
Відповідно до ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону України «Про прокуратуру»(у редакції Закону № 3662-12 від 26.11.93р.) грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснювалось Міністерством оборони України.
Відповідно до п.п. 67, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого 24 березня 1999 року Законом України №548-XIV, п.п. 1- 3 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого 12 листопада 2010 року наказом Міністра оборони України від № 590, обов'язки щодо організації і керівництва фінансовим господарством військової частини, його планування, затребування необхідних коштів від забезпечуючого органу, складання і затвердження кошторису військової частини, вжиття заходів для своєчасного грошового забезпечення військовослужбовців покладені на командира військової частини як розпорядника бюджетних коштів третього ступеня та помічника командира частини з фінансово-економічної роботи -начальника фінансової служби.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, невиплата позивачу передбаченої грошової допомоги у зв'язку з його виходом на пенсію по інвалідності у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури є порушенням ч. 15 ст. 51-1 ЗУ «Про прокуратуру».
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх фактичних обставин та вимог законодавства не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати (неповернення) позивачу грошової допомоги у зв'язку з виходом останнього на пенсію.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів обґрунтованості його позовних вимог, в той час як відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, з урахуванням всіх фактичних обставин та вимог законодавства не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу грошової допомоги у зв'язку з виходом останнього на пенсію, а тому заявлені позовні вимоги слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 159, 160-163, 186 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконною бездіяльність військової частини А 2272 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку з його виходом на пенсію по інвалідності у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури, передбаченої частиною 15 статті 51-1 ЗУ «Про прокуратуру».
Зобов'язати військову частину А 2272 виплатити ОСОБА_1 передбачену частиною 15 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру»грошову допомогу у зв'язку з його виходом на пенсію по інвалідності у сумі 172555 (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 60 коп. Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.
Суддя З.О.Бойко