Справа № 118/7701/12
06.12.2012 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Паніної П.Є.,
при секретарі Комар В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів,
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання у розмірі 400 гривен щомісячно довічно. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є пенсіонеркою та інвалідом другої групи безстроково, розмір її пенсії складає 960 грн., що не вистачає на її потреби в лікуванні, а відповідачка є працездатною, на теперішній час має постійний заробіток, що дозволяє їй виплачувати аліменти на утримання матері, проте відповідач матеріальної допомоги не надає, у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що на її утриманні знаходиться чоловік, який страждає тяжким захворюванням, та двоє неповнолітніх дітей. Вона офіційно не працює, тому сплачувати аліменти не має можливості.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.
Статтею 202 СК України передбачене, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. За зазначеною нормою закону необхідна одночасна наявність двох умов для призначення аліментів на утримання батьків: це непрацездатність особи та її потрібність у матеріальної допомозі.
Позивачка є непрацездатною особою, про що свідчить довідка МСЕК ( а.с. 9).
Статтею 202 СК України не визначено критеріїв, за якими особа є такою, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до ст.10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовується норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1,11 чи 111 групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи з наведеного суд вважає, що до правовідносин, які склалися між сторонами необхідно застосувати положення ст.75 СК України та вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги, особу, заробітна плата, пенсія, доходи якої не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1. Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі пенсія ОСОБА_1 складає 951 грн. 30 коп. Розмір прожиткового мінімуму на 2012 рік встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р.№ 4282-V1 та складає в період з 01.12.2012 по 31.12.2012 року 884 грн. Крім того, з пояснень позивачки вбачається, що вона має другу доньку ОСОБА_4, яка надає її допомогу.
Таким чином, щомісячний розмір пенсії, яку отримує позивачка, перевищує суму прожиткового мінімуму, тобто позивачка не є особою, яка потребує матеріальної допомоги.
Суд не приймає до уваги надані позивачкою рецепти на придбання медичних препаратів, оскільки позовні вимоги заявлені про стягнення коштів на утримання щомісячно в порядку ст.202 СК України, а не на лікування,як передбачено ст.203 СК України, позивачем не доведена необхідність прийому медичних препаратів та їх призначення.
На підставі наведеного, суд, вважає за необхідне у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати в зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні його вимог до стягнення не підлягають.
На підставі ст.ст. 75, 202, 205 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 224, 225 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення.
Суддя