Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 1107/4595/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Савельєва О.В.
Категорія - Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Драний В. В.
06.12.2012 року суддя апеляційного суду Кіровоградської області Драний В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участі ОСОБА_3, справу за апеляцією ОСОБА_3 на постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2012 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не працюючого,
визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.
Згідно постанови суду, ОСОБА_3 21.08.2012 року о 22 годині 55 хвилин, в м. Знам'янка, Кіровоградської області, по вул. Калініна керував мопедом «Ямаха», державний номерний знак ВААА 5484, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляції ОСОБА_3 просить постанову суду від 20.11.2012 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП -скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що постанова винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки його не повідомили належним чином про час та місце судового розгляду в зв'язку з чим він був позбавлений можливості навести факти, котрі його виправдовують. Так, на місці складання протоколу були відсутні свідки, які в ньому зазначені, а в поясненнях, які він надавав працівникам ДАІ, вказав лише на те, що керував скутером без водійського посвідчення, за що відповідальність передбачена іншою нормою КУпАП. Крім того, вказав, що до неповнолітніх, які вчинили адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 24-1 КУпАП, серед яких відсутнє стягнення -громадські роботи.
Заслухавши ОСОБА_3, який підтримав апеляцію у повному обсязі та просив задовольнити, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без зміни, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачений обов'язок водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
З протоколу про адміністративне правопорушення видно, що ОСОБА_3, в порушення зазначеного вище пункту ПДР, від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку та продуття тех. пристрою «Драгер» відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями вказаних свідків (а.с. 3, 4). Також і сам ОСОБА_3 написав у своїх поясненнях, що відмовляється від освідування для визначення стану сп'яніння (а.с.2).
Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і дав їм належну оцінку, тому дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за яке наклав, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт, що з урахуванням особи правопорушника, вчиненого правопорушення, є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Ствердження апелянта з приводу того, що до нього як неповнолітнього застосоване адміністративне стягнення, яке не передбачене ст. 24-1 КУпАП, не ґрунтується на законі.
Так, відповідно до положень ст. 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. І лише у виняткових випадках, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб, суд, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, має право, а не обов'язок, застосувати заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Будь-яких порушень законодавства, зокрема і тих на які посилається правопорушник в апеляції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
Під час апеляційного розгляду справи, обставини, на які посилається ОСОБА_3 з приводу недоведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення свого підтвердження не знайшли, та спростовуються іншими доказами, а тому його апеляція задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2012 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.130 КУпАП, залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя