Справа № 0549/6333/2012
03 грудня 2012 року Торезький міський суд Донецької області в складі :
головуючої-судді Чапланової О.М.
при секретарі Семенцовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Торезантрацит»про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Торезантрацит»про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він тривалий час працював на шахті «Прогрес»ДП «Торезантрацит»на різних посадах з повним робочим днем під землею. Наказом за № 14 / к від 22 лютого 2007 року звільнений з підприємства відповідача по ст. 38 КЗпП України. Причиною його звільнення стало те, що за своїм станом здоров'я він не міг продовжувати роботу по своїй професії або будь-якої іншої професії пов'язаної з гірничими виробками.
Оскільки з кожним роком стан його здоров'я ставав все гірше і гірше, він все частіше став проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з приводу набутого профзахворювання.
З 19 квітня 2011 року по 06 травня 2011 року він знаходився на обстеженні в обласній клінічній лікарні профзахворювань, де йому було встановлено діагноз: Пневмоконіоз: антрако-силікатоз вузликова форма 1/1, р/т. Хронічне обструктивне захворювання легенів другої стадії пилової етіології, помірна течія. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне первинне.
Згідно висновку МСЕК від 21.06.2011 року йому вперше встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% та третю групу інвалідності.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я він постійно проходить курси амбулаторного та стаціонарного лікування, йому було рекомендовано: медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування за відсутності протипоказань, протипоказане важке фізичне навантаження, протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, газами і несприятливими метеоумовами, а також рекомендований постійний «Д»нагляд і лікування за місцем проживання.
Із-за отриманого профзахворювання його образ життя повністю змінився, оскільки він постійно відчуває фізичні та моральні страждання. По викладеним вище обставинам у нього все частіше і частіше проявляються ознаки набутого захворювання, що і змусило його звільнитися з підприємства відповідача, незважаючи на те, що за віком він ще міг би продовжувати роботу.
Проживаючи в квартирі він мав земельну ділянку, яка була великою підмогою для його сім'ї. В даний час він, за своїм станом здоров'я, не може її обробляти, у зв'язку з чим змушений залишити.
В осінньо-зимовий період, коли настає загострення його професійного захворювання, він не може виїхати навіть за межі міста для проходження курсу реабілітації або лікування, тому що зміна клімату ще більше погіршує його стан здоров'я і доставляє йому додаткові страждання у зв'язку з чим він змушений проходити лікування за місцем свого проживання, яке не дає такого ефекту, який би дало санаторно-курортне лікування. Постійне відчуття фізичних страждань і фізичного дискомфорту є наслідком морального страждання і морального дискомфорту.
Завдану йому професійним захворюванням моральну шкоду позивач оцінив у 15 000 грн.
Просить стягнути з відповідача у відшкодування завданої йому моральної шкоди 15 000 грн.
Позивач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву, в якій указав, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача ДП «Торезантрацит»- Сапетний С.О., який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій указав, що позовні вимоги він не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.
Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно із трудовою книжкою позивач тривалий час працював на підприємстві відповідача з повним робочим днем під землею. Звільнений з підприємства 22.02.2007 року відповідно до наказу № 14/к від 22.02.2007 року за ст. 38 ч. 1 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4-7).
При обстеженні в Донецькій обласній клінічній лікарні професійних захворювань з 19 квітня по 06 травня 2011 року висновком ЛЕК від 06.05.2011 року № 845 позивачу встановлено діагноз: основний Перв: Пневмоконіоз: антрако-силікатоз, вузликова форма 1/1, Р/Т. Хронічне обструктивне захворювання легенів, друга стадія, помірна течія. Осл.: Легенева недостатність другого ступеня. Захворювання професійне первинно. Протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, в несприятливих метеоумовах, тяжка фізична праця (а.с.11).
На підставі повідомлення про професійне захворювання на підприємстві відповідача проведено розслідування хронічного професійного захворювання за результатами якого складено акт по формі П-4 від 27.05.2011 року №24 (а.с.10).
Згідно з довідками МСЕК №045342, 443526 при первинному огляді 21.06.2011 року позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% з 07.06.2011 року по 01.07.2012 року. Дата переогляду 21.06.2012 року. Визначено потребу у медикаментозному і санаторно-курортному лікуванні. Рекомендована праця на поверхні, без важких фізичних навантажень, без контакту з пилом, газами (а.с.8,9).
Згідно з довідками МСЕК №264627, 122765 при повторному огляді 03.07.2012 року позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% з 01.07.2012 року безстроково. Визначено потребу у медикаментозному і санаторно-курортному лікуванні. Рекомендована праця на поверхні, без важких фізичних навантажень, Д нагляд за місцем проживання (а.с.18,19).
Відповідно до ст.ст.1,3,21,43ч.4, 46ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про охорону праці»від 14.10.1992 року охорона праці -це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст.13 цього закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до ч.3 ст.153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин механізмів, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Статтею 158 КЗпП України передбачено, що власник зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, засобів механізації та автоматизації виробництв, позитивного досвіду з охорони праці.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або без діями інших осіб.
Судом встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємствах відповідача - ДП «Торезантрацит», на різних посадах, на роботах з повним робочим днем під землею. За період роботи у шкідливих і небезпечних умовах праці у позивача виникло професійне захворювання. В результаті огляду на МСЕК 21.06.2011 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Рекомендоване санаторно-курортне та медикаментозне лікування.
В результаті професійного захворювання позивач відчуває фізичний біль, через що страждає, вимушений постійно лікуватись, у нього порушені нормальні життєві зв'язки, він не може продовжити активне життя (виконання домашньої фізичної роботи, зайняття спортом, активний спосіб відпочинку на вихідних та відпустці разом з сім'єю та друзями), у зв'язку з цим порушена його психіка, він страждає, переживає. Для організації свого життя і життя своєї родини позивачу доводиться докладати додаткові зусилля. Порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи викладене, а також сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, що погоджуються між собою, суд дійшов висновку, що порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, через що він отримав професійне захворювання. У зв'язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає: у фізичних стражданнях через відчуття фізичного болю; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я і необхідністю постійного лікування, у зв'язку з встановленням йому 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням, позивач зафіксований на своїх почуттях у зв'язку з таким станом здоров'я, що викликає у нього почуття неповноцінності, спричиняє йому страждання; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, неможливість працювати за отриманою професією, виконувати домашню роботу; у моральних стражданнях у зв'язку з неможливістю продовження реалізації своїх звичок та захоплень, мати повноцінне сімейне життя. Для організації свого життя та життя своєї родини позивачу потрібно докладати додаткові зусилля.
Тому суд вважає, що у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди у зв'язку із спричиненням професійного захворювання, що порушення законних прав позивача призвело його до моральних страждань, його вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на матеріальному законі і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, що встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Позивач тривалий час працював на підприємстві відповідача. Згідно із актом розслідування хронічного професійного захворювання від 27.05.2011 року за №24, складеним на підприємстві відповідача, професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: недосконалість технологічних процесів виїмки та транспортування гірської маси. Низька ефективність пилоподавлення. Виробничими факторами, що призвели до захворювання, є: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній 30-40 мг/куб.м., максимальний 60-80 мг/куб.м., загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами, підвищені та занижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони: +28-0С, рівень шуму: 88-103 дБА, рівень загальної та локальної вібрації: 112-115 дБ., рівень вологості та рухомості повітря: 80-85%, 1,2 м/с.
Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, спричинену йому професійним захворюванням, що право позивача на відшкодування вказаної шкоди виникло з дня встановлення позивачу вперше стійкої втрати працездатності у зв'язку із професійним захворюванням у розмірі 40% - висновком МСЕК від 21.06.2011 року, у термін, коли набрав чинності ЗУ №717-У від 23.02.2007р., яким виключені статті ЗУ«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності», що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди, передбачали відшкодування моральної шкоди ВВД ФССНВВ. Конституційний Суд зазначив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця). Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з порушенням ЗУ «Про охорону праці»і не застосуванням роботодавцем заходів захисту робітників.
За таких обставин необхідно застосувати ст.237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1 ст.1168 ЦК України, які передбачають відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, підстави відповідальності за завдану шкоду та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Тому з ДП «Торезантрацит», який є належним відповідачем по справі, підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, заподіяного професійним захворюванням.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне врахувати конкретні обставини по справі: обставини хвороби позивача у зв'язку з професійним захворюванням, перенесені при цьому фізичний біль та страждання; тяжкість діагнозу захворювань; встановлення МСЕК 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням, обмеження у праці та необхідність подальшого лікування. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею. Необхідно врахувати велике значення негативних змін, які відбулися у нього в житті та в житті його сім'ї (вся фізична праця по дому лягла на дружину, позивач не може як раніше матеріально забезпечувати сім'ю, проводити вільний час). Необхідно врахувати, що позивачу приходиться докладати значних зусиль по організації свого життя та життя сім'ї, що його моральні страждання носять тривалий та значний характер. Ті зміни, які наступили у його здоров'ї, житті є дуже значними. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, порушила основні особисті права позивача: право на життя, право на охорону здоров'я, тощо.
Заподіяна моральна шкода визначена позивачем у розмірі 15 000 грн., суд вважає, що позивачу заподіяні істотні моральні страждання, які підлягають відшкодуванню, однак, позов у цій частині завищений і підлягає частковому задоволенню у сумі 12000 грн., з урахуванням вказаних конкретних обставин справи.
Таким чином, стягненню з ДП «Торезантрацит»на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 12000 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з ДП «Торезантрацит»підлягає стягненню у дохід УДКСУ у м. Торезі (м.Торез) судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.
Керуючись ст.ст.1, 3, 21, 43ч.4, 46ч.1 Конституції України, ст.ст.1, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст.1,153,237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1ст.1168 ЦК України, ЗУ №717-У від 23.02.2007р., ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. №4, ст.ст.3,10,11,15,60,79,81,88,154,197,209,212,214,215,223 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Торезантрацит»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит»на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди - 12000 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит»судовий збір в дохід УДКСУ у м. Торезі (м.Торез) в розмірі 107 грн. 30 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. М. Чапланова