Торезький міський суд Донецької області
Справа № 0549/6045/2012
04 грудня 2012 року Торезький міський суд Донецької області в складі :
головуючої-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Воробйової І.О.
за участю позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
за участю представника ВВД ФСС Донцова Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі (далі -ВВД ФСС) про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на вугільних підприємствах з 02.06.1997 року по 20.11.2002 року підземним гірничим робітником. 09.10.2000 року при виконанні трудових обов'язків він отримав виробничу травму, йому встановлений діагноз: обширне розтрощення лівої кисті, травматична ампутація II-V пальців лівої кисті, проведена операція: первинна хірургічна обробка рани, формування культі лівої кисті. Згідно з первинним висновком МСЕК від 28.04.2001 року йому встановлена 3 група інвалідності безстроково, за сукупністю 50% втрати професійної працездатності безстроково.
Внаслідок отриманої виробничої травми він змушений тривалий час перебувати на лікуванні, проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У нього постійно виникають труднощі в зв'язку не функціонуванням лівої кисті, він не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, фізичний біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої в почуттях відчаю, тривоги, роздратованості, в почуттях страху, поганому сні. Він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання, все це порушило його нормальні життєві умови, постійно і негативно позначається на його душевному стані, тому йому повинна бути відшкодована шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я. Просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 дав пояснення аналогічні викладеним у позові. Свої вимоги підтримав повністю, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000грн.
Представник позивача ОСОБА_3 підтримав викладене позивачем, пояснив, що позивач є лівшою, в результаті виробничої травми залишився без кісті лівої руки, він відчуває синдром відсутності кінцівки, психологічний дискомфорт, труднощі в обіході, вимушений був залишити роботу, не зміг працювати навіть охоронником, для нього проблематично писати. Йому весь час доводиться докладати додаткових зусиль по організації свого життя. Висновком МСЕК позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності. Усе це завдає йому моральної шкоди. Просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000грн.
Представник відповідача ВВД ФСС Донцов Р.В. пояснив, що позивачу виплачуються страхові виплати в розмірі 1438грн.51коп., згідно з висновком МСЕК від 28.04.2001р. йому у зв'язку з трудовим каліцтвом уперше встановлено 50% втрати працездатності, 3-тю група інвалідності з 28.04.2001р. безстроково. Згідно з ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд був повинен відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, що не привели до втрати працездатності. Відповідно до п.п. «е»п. 1 ст. 21 Закону Фонд виплачував грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Згідно з п.п. 4,6 ст.34 Закону Фонд фінансує витрати на медичну і соціальну допомогу, якщо необхідність у них установлена МСЕК. Згідно з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати й інші витрати.
Згідно з ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд повинен був відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, що не привели до втрати працездатності. Відповідно до п.п. «е»п.1 ст. 21 Закону, Фонд виплачував грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією, тому має доводитись не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а і її розмір.
Відповідно до Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Мінохорони здоров'я України від 22.11.1995р. № 212 на МСЕК покладено, серед іншого, встановлення факту спричинення моральної шкоди. відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи. У виписці з акту огляду первинного МСЕК від 28.04.2001р. факт заподіяння моральної шкоди позивачу не встановлений і інших медичних документів позивач у судове засідання не надав.
На підставі ст.ст.1,5 і ч.3 ст.28 зазначеного Закону страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому незалежно від утрати ним професійної працездатності і, отже, довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку відшкодування потерпілому страхових виплат і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. У позові відсутні посилання на те, у чому полягає завдання моральної шкоди позивачеві з боку Фонду, не обґрунтовано її розмір та не надано підтверджуючих доказів.
На час розгляду справи набрав чинності Закон України від 23.02.2007р. № 717-У, яким скасовані статті ЗУ „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві....", що передбачали відшкодування моральної шкоди Фондом. Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок роботодавця. У зв'язку з виключенням дії норми Закону України від 23.09.1999р. № 1105-XIV в частині відшкодування Фондом моральної шкоди, в бюджет Фонду на 2011-2012 роки кошти на здійснення виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди не включені. Позивачем не надано доказів про наявність у нього моральної шкоди. Просив у позові позивачу відмовити.
Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивач працював на ДВАТ «Шахта ім.Лутугіна»ДХК «Торезантрацит»з 02.06.1997р. по 22.09.1999р. підземним гірничим робітником 3-го розряду, охоронником служби безпеки; з 05.05.2000р. по 20.11.2002р. гірничим робітником на підземних роботах; переведений охоронником в службу охорони; з 25.07.2005 р. по 13.09.2005р. підземним гірничим робітником 3-го розряду тимчасово (а.с.5-7).
У повідомленні о наслідках нещасного випадку, який стався 09.10.2000 року з гірничим робітником ОСОБА_2, складеного по формі Н-2, вказано, що ЦМЛ м.Тореза ОСОБА_2 встановлений діагноз: обширне розтрощення лівої кисті, травматична ампутація II-V пальців лівої кисті, кладений акт по формі Н-1 про нещасний випадок від 11.10.2000 року № 66 (а.с.10).
У акті № 66 про нещасний випадок від 11.10.2000 року, складеним по формі Н-1, вказано, що на «Шахта ім. Лутугіна»з ОСОБА_2 стався нещасний випадок при таких обставинах: 09.10.2000 року в першу зміну робітникам ділянки № 1 ГРОЗ та гірничому робітнику ОСОБА_2 був виданий наряд на затяжку рам арочної крепі перетином 13 куб.м після проходження лави і засувки приводної головки конвеєра СП-259. Дві людини знаходилися на полку, а постраждалий подавав затяжку ХСБЗ, яка лежала на ґрунті, при взятті чергової затяжки шматком породи, який впав з крівлі виробітки, постраждалому вдарило по лівій кісті; причина нещасного випадку -незадовільний стан виробничого середовища (запиленість, відсутність затяжки на покрівлі) (а.с.8-9).
У виписці із історії хвороби позивача № 6757/861 вказано, що він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦМЛ м.Тореза з 12.11.2000р. по 28.11.2000р. з діагнозом: травматична ампутація 2,3,4,5 пальців лівої кісті на рівні п'ясно-фалангових суглобів; гранульована рана долонної поверхні культі лівої кісті. 22.11.2000р. під місцевою інфільтраційною анестезією проведена операція - кожна пластика вільним шкіряним клаптем по Тирщу (а.с.11).
У виписці із амбулаторної карти позивача вказано, що він лікувався в хірургічному кабінеті амбулаторії № 3 з приводу неврології лівого ліктьового суглоба після травми 09.10.2000 року, діагноз: посттравматична культя 2,3,4 пальців на рівні п'ясних кистей, відсутність 5 п'ясної кісті; трофічні зміни кісті; пошкодження нерва променевої кісті (а.с.12).
Висновком МСЕК від 28.04.2001р. ОСОБА_2 визнаний вперше інвалідом третьої групи по трудовому каліцтву безстроково, встановлена ступінь втрати професійної працездатності -50% з 28.04.2001р. безстроково по трудовому каліцтву від 09.10.2000 року; наданий висновок про умови та характер праці: протипоказана тяжка фізична праця, яка потребує точних рухів пальцями кистей (а.с.13,14).
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, встановлено, що у зв'язку з отриманням трудового каліцтва позивач змушений часто перебувати на лікуванні, що підтверджено представленими позивачем і дослідженими в судовому засіданні доказами. Порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного життя (виконання домашньої фізичної роботи, активного способу відпочинку, порушена його психіка, не спить ночами, переживає. Згідно з висновком МСЕК позивачу встановлені обмеження: протипоказана тяжка фізична праця, яка потребує точних рухів пальцями кистей; встановлена 3 група трудового каліцтва. Для організації свого життя позивачу потрібні додаткові зусилля.
Відповідно до ст.1,3,21,43ч.4, 46ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ч.2ст.46).
Відповідно до ст.1,21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р.№1105 на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань України покладений обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяним умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати.
Відповідно до ст.21 п.1 п.п. «е»та ст.28 вказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому страхову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Відшкодування моральної шкоди застрахованим є особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст.1 вказаного Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 положення ч.3 ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»необхідно розуміти як визначення порядку, процедури й розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку -лише у випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі ст.ст. 1,5,6,13,21 і ч.3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової або повної втрати професійної працездатності. Під шкодою, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботі за своєї професією (фахом) і кваліфікацією.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або без діями інших осіб.
Враховуючи викладене, сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, які погоджуються між собою, суд дійшов висновку, що порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, через що він отримав виробничу травму. У зв'язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає: у фізичних стражданнях через відчуття фізичної болі; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я й необхідністю постійного лікування, у зв'язку з встановленням йому 50% втрати професійної працездатності, мається обмеження рухів пальцями кісті, він зафіксований на своїх почуттях у зв'язку з обмеженням руху, що викликає у нього почуття неповноцінності, спричиняє йому страждання; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, неможливість працювати не тільки за отриманою професією, а найти будь-яку роботу; у моральних стражданнях у зв'язку неможливістю продовження реалізації своїх звичок та захоплювань, у моральних стражданнях через зміну його зовнішнього вигляду. Для організації свого життя позивачу потрібно докладати додаткові зусилля.
Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, установлена висновком МСЕК, уже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
З огляду на викладене, суд оцінює доводи представника відповідача ВВД ФССС, наведені в спростування позовних вимог, про те, що ВВД ФСС відшкодовується тільки моральна шкода, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, і тільки на підставі висновку медичних органів, як не засновані на законі.
Суд не приймає до уваги і посилання представника відповідача на те, що ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік»зупинено дію ЗУ України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і що це є підставою для відмови позивачу у задоволенні вимог для відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Тобто вони застосовуються до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності. Тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяним нещасним випадком на виробництві.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: обставини хвороби позивача у зв'язку з трудовим каліцтвом, перенесені при цьому фізичний біль та страждання; тяжкість діагнозу захворювань; втрату пальців лівої руки, що відбивається на зовнішньому вигляді позивача; встановлення МСЕК 50% втрати працездатності, 3 групи каліцтва, обмеження у праці та необхідність подальшого лікування; звільнення позивача з роботи за станом здоров'я і відсутність роботи у теперішній час. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею.
Необхідно врахувати велике значення негативних змін, які відбулися у нього в житті. Необхідно врахувати, що позивачу приходиться докладати значних зусиль по організації свого життя, що його моральні страждання носять тривалий та значний характер. Ті зміни, які наступили у його здоров'ї, житті є дуже значними. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу порушила основні особисті права позивача: право на життя, право на охорону здоров'я, тощо.
Заподіяна моральна шкода визначена позивачем у розмірі 20 000 грн., суд вважає, що позивачеві заподіяні істотні моральні страждання, які підлягають відшкодуванню, однак, позов у цій частині завищений і підлягає частковому задоволенню у сумі 16 000 грн., з урахуванням вказаних конкретних обставин справи. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 16 000 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.п.18 пр.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір"органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань України звільнені від сплати судового збору. Тому з відповідача не підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.1, 3, 21 ,43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, ст.1,21,28,ч.3ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Законом України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. № 4, ст.ст. 10,11,15,60,79,88,209, 210,212, 214,215,223,292,294 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди суму
16 000грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т. В. Стріжакова