Головуючий у 1 інстанції - Папаценко П.І.
Суддя-доповідач - Дяченко С.П.
27 листопада 2012 року справа №2а/0519/530/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Дяченко С.П., Сіваченка І.В., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2012 р. у справі № 2а/0519/530/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання проведення перерахунку пенсії та щомісячну її виплату
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.09. 2012 р. у справі № 2а/0519/530/2012 позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання проведення перерахунку пенсії та щомісячну її виплату, задоволений частково.
Визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_2 з 17 .03.2012 року з урахуванням пільгового стажу за роботу у районах Крайньої Півночі за період з 26.11.1986 року по 13.03.1992 року, виходячи з розміру 1 рік 6 місяців за 1 рік.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 17.03. 2012 року з рахуванням пільгового стажу за роботу у районах Крайньої Півночі за період з 26.11.1986 року по 13.03. 1992 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи встановила наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з цим, завданням адміністративного суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.
Вирішуючи дану справу колегія суддів виходить з того, що згідно принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 1, частина друга статті 3, частина друга статті 6, частина перша статті 8 Конституції України).
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачеві з 26.05.2010 року була призначена пенсія по інвалідності 3 групи загального захворювання за віком, яку він отримує з 01.06.2010 року у відповідності із Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як видно з матеріалів справи , відповідачем розмір пенсії було обчислено у урахуванням загального страхового стажу 40 років 00 міс. 06 днів (стаж враховано по 31.05.2010р.), та заробітної плати за період з 01.01.1989р. по 31.12.1993р. та з 01.07.2000р. по 31.05.2010р. (177 міс).
При призначенні пенсії позивачем була надана довідка від 10.07.2006р. № 21/400 про період роботи з 29.03.1988р. по 17.03.1992р. та з 18.03.1992р. по 16.03.1994р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
На вимогу позивача про пільгове обчислення страхового стажу відповідачем прийнято рішення № 462 від 20.08.2012 року про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший відповідно Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Відмовляючи позивачу у врахуванні пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 26.11.1986 року по 16.03.1994 року та проведення перерахунку пенсії , відповідач посилався на те, що у позивача відсутні трудові договори.
Проте, такий висновок відповідача не ґрунтується на законі з огляду на таке:
Згідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що у випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 4 квітня 1961 року «Про рахування безперервного стажу роботи звільненим в запас чи у відставку офіцерам та військовослужбовцям надстрокової служби, а також особам керівного та рядового складу органів МВС РСФСР, проходивши службу в районах Крайньої Півночі та які поступили на роботу в цих районах та місцевостях», офіцерам та військовослужбовцям надстрокової служби Радянської Армії та Військово-морського флоту, КДБ при Раді Міністрів СРСР та Міністерства внутрішніх справ РСФСР, звільненим, починаючи з 1960 року, в запас чи у відставку з військових частин, установи, підприємств та організацій, які знаходяться районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняним до районів Крайньої Півночі, час їх безперервної служби (але не раніше ніж 1 серпня 1945 року) у вказаних районах та місцевостях зараховується у безперервний стаж роботи, який дає право на отримання пільг, передбачених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, якщо вони поступили на роботу в цих районах та місцевостях не пізніше трьох місяців після звільнення в запас чи у відставку».
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Підпунктом д) пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що «робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Пунктом 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року та від 26.09.1967 року про пільги для осіб, які працюють в цих районах та місцевостях, затверженного постановою від 10.11.1967 року №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ради СРСР від 26.09.1967 року, куди входить Ханти - Мансійський автономний округ Тюменської області.
Згідно ст.62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, згідно п.20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, вказано, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Проте, трудова книжка ОСОБА_2 заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки та сумнівів у правдивості та законності , не викликає.
Позивач відповідно записів трудової книжки
- з 26.11.1986 року по 26.11.1987 року працював електромонтером 5 розряду з обслуговування електрообладнання безпосередньо на місцях нафтоздобуття та газу у мережевому районі № 8 по вахтовому методу з м. Ростова у мережевий район № 4 Управління з експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГДУ «МН», на підставі наказу № 106/к від 25.11.1986 року;
- з 26.11.1987 року по 28.03.1988 року переведений майстром у тому ж районі № 4, на підставі наказу № 121/к від 26.11.1987 року, звільнений в порядку переводу ЛУ по ЕЕС і ЕО п/о «Лангепаснафтагаз» від 28 березня 1988 року;
- з 29.03.1988 по 16.03.1994 року працював електромонтером 5 розряду у мережевому районі № 1 в порядку переводу з НГДУ «Легионнефть» з обслуговування електрообладнання на об'єктах нафтоздобуття на підставі наказу № 27-к від 01.04.1988 року, звільнений за ст. 29 п. 6 КЗпП РСФСР у зв'язку зі зміною суттєвих умов праці та Наказу Президенту РФ № 2146 від 16.12.1993 року на підставі наказу № 25 від 16.03.1994 року.
Як видно із довідки № 41 ТОВ «ЛЗС «Управління «Енергонафта» Сервісний центр по ЕЕСІЕО ТПП «ЛНГ» Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області ОСОБА_2 за період з 01.01.1989 року по 31.12.1993 року отримував заробітку плату (в рублях та копійках)
Таким чином , трудова книжка позивача та архівна довідка ТОВ «ЛЗС «Управління «Енергонафта» Сервісний центр по ЕЕСіЕО ТПП «ЛНГ» Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, містять всю необхідну інформацію для пільгового обчислення страхового стажу за період з 26.11.1986 року по 16.03.1994 року , а тому відмова відповідача в такому обчисленні є неправомірною.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1832 ,184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2012 р. у справі № 2а/0519/530/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання проведення перерахунку пенсії та щомісячну її виплату - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів С.П. Дяченко
І.В. Сіваченко
О.О. Шишов