"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/68299/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Донецької області від 6 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька. Посилався на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим законодавством, проте відповідач відмовляється привести їх у відповідність до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням абзацу 2 пункту 1 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року. Просив визнати дії управління неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок та виплату пенсії за період з 1 листопада 2006 року.
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 грудня 2009 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням абзацу 2 пункту 1 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року із розрахунку 8 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, збільшених у 2,5 рази.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 6 жовтня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 цього ж Закону встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом другої групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, захворювання якої пов'язано з наслідками Чорнобильської катастрофи, віднесеною до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому призначено пенсію на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.
Оскільки позивач просить перерахувати йому розмір основної пенсії, збільшивши її у 2,5 рази, посилаючись на положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210), які підлягали застосуванню для перерахунку лише пенсій, призначених з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (втратила чинність з 1 січня 2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654), тобто виходячи з величини 19,91 грн., то суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог. При цьому апеляційний суд вірно зазначив, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції помилково вважав, що передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року збільшення пенсії у 2,5 рази поширюється на пенсії, призначені на підставі частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками апеляційного суду, викладеними у судовому рішенні. Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Донецької області від 6 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк