28 листопада 2012 року м. Київ К-22748/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя (далі -Жовтнева МДПІ)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2009
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010
у справі № 2а-3608/08/0570
за позовом приватного підприємства "А-Сталь" (далі - Підприємство)
до Жовтневої МДПІ
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2007 № 0000012342/0, від 09.02.2007 № 0000012342/1, від 20.04.2007 № 0000012342/2, від 03.07.2007 № 0000012342/3 та від 10.10.2007 № 0000012342/4, за якими Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 138 580 грн. (у тому числі 101 441 грн. за основним платежем та 37139 грн. за штрафними санкціями), а також податкових повідомлень-рішень від 10.01.2007 № 0000022342/0, від 09.02.2007 № 0000022342/1, від 20.04.2007 № 0000022342/2, від 03.07.2007 № 0000022342/3 та від 10.10.2007 № 0000022342/4, згідно з якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 114 077 грн. (у тому числі 76051 грн. за основним платежем та 38026 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010, позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.01.2007 № 0000012342/0, від 09.02.2007 № 0000012342/1, від 20.04.2007 № 0000012342/2, від 03.07.2007 № 0000012342/3 та від 10.10.2007 № 0000012342/4 в частині донарахування позивачеві 136 921,70 грн. податку на прибуток (у тому числі 100 122,70 грн. за основним платежем та 36 799 грн. за штрафними санкціями), а також податкові повідомлення-рішення від 10.01.2007 № 0000022342/0, від 09.02.2007 № 0000022342/1, від 20.04.2007 № 0000022342/2, від 03.07.2007 № 0000022342/3 та від 10.10.2007 № 0000022342/4 в частині визначення Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 112 668 грн. (у тому числі 74 996 грн. за основним платежем та 37672 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Жовтнева МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Жовтневої МДПІ з урахуванням такого.
Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Жовтневою МДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.12.2005 по 30.09.2006. За наслідками цієї перевірки було складено акт від 20.12.2006 № 2365/23-2/33949861 та винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2007 № 0000012342/0 про донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 138 580 грн. (у тому числі 101 441 грн. за основним платежем та 37139 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 10.01.2007 № 0000022342/0, згідно з якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 114 077 грн. (у тому числі 76051 грн. за основним платежем та 38026 грн. за штрафними санкціями)
Підставою для вказаних нарахувань стали обставини щодо:
віднесення позивачем до валових витрат у І кварталі 2006 року витрат у сумі 316 грн., що не підтверджені первинними документами;
подвійного відображення у складі валових витрат Підприємства витрат на придбання металопрокату у товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Монтажстрой»у сумі 4957 грн.;
включення до валових витрат суми залізничного тарифу за відсутності перевізних документів, складенням яких має опосередковуватися транспортування товару;
відображення у складі валових витрат вартості послуг по веденню бухгалтерського, статистичного та податкового обліку у сумі 295 208 грн., що були надані позивачеві приватним підприємством «Теріос-Олі»в рамках виконання договору від 01.02.2006.
Оспорювану суму ПДВ було визначено Підприємству внаслідок невизнання податковим органом права позивача на віднесення до податкового кредиту ПДВ у складі зазначених витрат.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та підтвердженість цих витрат документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як з'ясовано судами, факт порушення позивачем наведених правил податкового обліку під час віднесення до валових витрат Підприємства у І кварталі 2006 року витрат у сумі 316 грн. без підтверджуючих документів та витрат на придбання металопрокату у товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Монтажстрой»у сумі 4957 грн., а також до податкового кредиту ПДВ у складі вартості цих витрат підтверджується документально та у поданій касаційній скарзі не оспорюється.
Що ж стосується витрат позивача на оплату залізничного тарифу у складі вартості поставки металопрокату, виконаної товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Азовмонтажстрой»та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромекспорт», то суди дійшли вмотивованого висновку про правомірність врахування цих витрат позивачем під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Адже у розглядуваному випадку залізничний тариф є складовою ціни поставки товару (металопрокату); оскільки ж позивач не брав безпосередньої участі у відносинах з перевезення вантажу, а оплачував вартість послуг з перевезення постачальникові у складі вартості поставленого товару, то за наявності доказів фактичної виконання такої поставки відсутність товарно-транспортної документації як підтверджувальних документів не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість таких витрат.
Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи щодо неправомірності виключення податковим органом з податкового обліку Підприємства витрат на оплату послуг по веденню бухгалтерського, статистичного та податкового обліку. Свою позицію з розглядуваного питання Жовтнева МДПІ мотивує посиланням на відсутність у переліку статутних видів діяльності постачальника цих послуг -приватного підприємства «Теріос-Олі»- діяльності з поставки таких послуг. Однак суб'єкт господарювання під час провадження господарської діяльності не обмежений виключно видами діяльності, зазначених у його установчих документах. Власне факт поставки цих послуг позивачеві податковим органом не заперечується. А відтак у будь-якому випадку за умови реального характеру операцій з поставки цих послуг порушення контрагентом умов провадження господарської діяльності не може впливати на податковий облік платника (позивача у справі).
Таким чином, висновки судів, покладені в основу рішення про задоволення цього позову, відповідають вимогам чинного податкового законодавства та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказів. А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 у справі № 2а-3608/08/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько