"16" листопада 2012 р. м. Київ К-59641/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницького міського голови Мельника Мельника Сергія Івановича про визнання незаконною відмови змінити дату звільнення
за касаційною скаргою виконавчого комітету Хмельницької міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року, -
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницького міського голови Мельника Сергія Івановича про визнання незаконною відмови змінити дату звільнення та зобовґязання змінити дату звільнення зі служби. Зазначав, що під час знаходження у щорічній відпустці захворів і знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з 20.07.2007р. по 15.09.2007р., тому розпорядження Хмельницького міського голови від 04.07.2007р. про його звільнення з 22.07.2007р. вважає таким, що порушує його права.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2008 року скасовано і прийнято нову -про задоволення позову. Визнано незаконною відмову виконавчого комітету Хмельницької міської ради змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора департаменту економіки - начальника управління економіки та промисловості виконавчого комітету Хмельницької міської ради з 22.07. 2007р. на 15.09.2007р. Постановлено вважати позвача звільненим з посади заступника директора департаменту економіки - начальника управління економіки та промисловості виконавчого комітету Хмельницької міської ради з 15.09.2007р.
Відповідач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми Кодексу законів про працю і не взято до уваги те, що позивача звільнено не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а за угодою сторін.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 09.10.2006р. працював на посаді заступника директора департаменту економіки - начальника управління економіки та промисловості. Розпорядженням Хмельницького міського голови від 04.07.2007р. № 177-в позивачеві надано відпустку з 05.07.07р. по 22.07.07р. та на підставі його заяви звільнено із займаної посади за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України з 22.07.07р.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. З урахуванням того, що позивач в день звільнення 22.07.2007 р. перебував на лікарняному і звільнений за ініціативою відповідача, тому на нього поширюються положення ч. 3 ст.40 КЗпП України.
Висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Тобто, законом визначено заборону звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 звільнений за п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), а не з ініціативи власника, тому застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.40 КЗпП України є неправильним.
Відповідно до вимог статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
За вказаних обставин судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції, яке було ухвалене відповідно до закону, залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 226, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу Сімферопольської міської ради задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року скасувати, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2008 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Кобилянський М.Г.
Судді:Амєлін С.Є. Юрченко В.В.