"09" листопада 2012 р. м. Київ К-15963/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 28 лютого 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, -
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання забезпечити його путівкою для санаторно-курортного лікування за 2002-2003 роки і стягнення 13837,50 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 28 лютого 2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року це судове рішення залишене без змін.
Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове -про задоволення позову. Зазначає, що статтею 13 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не передбачено підстав для ненадання путівок, а на отримання компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування він згоди не давав.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги, зокрема, безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням.
Інваліди війни забезпечуються путівками відповідно органами соціального захисту населення, охорони здоров'я, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та іншими органами за місцем перебування на обліку або за місцем роботи.
За бажанням інвалідів замість путівки до санаторію, профілакторію або будинку відпочинку вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: інваліди війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни III групи - 75 процентів середньої вартості путівки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1995р. № 236 затверджено «Порядок надання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян», яким визначено, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»грошова компенсація замість путівки для інвалідів війни і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування для учасників бойових дій, учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, та ветеранів праці відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»надаються за їх бажанням, якщо вони за висновком медичного закладу потребують санаторно-курортного лікування і протягом двох років за місцем обліку не одержували безплатних путівок до санаторіїв, профілакторіїв або будинків відпочинку.
Грошова компенсація замість путівки і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачуються у таких розмірах: інвалідам війни I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки.
Середню вартість путівки визначає Мінсоцзахист за погодженням з Мінфіном щорічно, не пізніше 15 березня.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1, інвалід війни ІІ групи, у 2004 році отримав грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки за 2002-2003 роки у розмірі 100 грн. (середня вартість санаторно-курортної путівки у 2002-2004 рр.).
Враховуючи те, що позивач відповідно до діючого законодавства отримав грошову компенсацію замість санаторно-курортного лікування за 2002-2003 роки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні.
За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлено з додержанням норм процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 28 лютого 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.