30 листопада 2012 року м. Київ В/9991/3919/12
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
судді-доповідача Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Лосєва А.М.
Федорова М.О.
розглянувши заяву Державної податкової служби у Харківській області
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012
(№ К/9991/38657/12)
у справі № 2а-15680/11/2070
за позовом Державного підприємства завод «Електроважмаш»
до Державної податкової служби у Харківській області
про скасування податкової консультації та визнання її недійсною, -
Державна податкова служба у Харківській області 06.11.2012 (згідно із відтиском поштового штампу на конверті) подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права: ст. 53 Податкового кодексу України, що потягло ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: даної ухвали та ухвали цього ж суду від 19.07.2012 у справі № 2а-1870/6464/11 за позовом ПАТ «Сумиобленерго»до Сумської МДПІ про визнання недійсною податкової консультації.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки аналіз судового рішення суду касаційної інстанції, щодо якого подано заяву, та судового рішення цього ж суду, на яке посилається заявник, не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права при вирішенні справ у подібних правовідносинах.
В ухвалі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції про скасування податкової консультації, виходив з того, що така консультація суперечить визначенню, наведеному у п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки складається лише з послідовного цитування нормативних актів і не містить остаточних та чітких висновків. При цьому з ухвали вбачається, що спірна податкова консультація стосувалася порядку нарахування та сплати екологічного податку за металевий брухт.
В ухвалі, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсною податкової консультації, виходив з відмінних, ніж у першій справі обставин. Предметом позову у даній справі було визнання недійсною консультації з приводу права орендаря земельних ділянок, розташованих на території сільських та селищних рад, самостійно змінювати, зазначений в договорах оренди земельних ділянок, розмір орендної плати за землю. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів щодо правильності викладеної податковим органом у консультації позиції про те, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки про розмір вказаної оцінки землі та перерахувати суму податкового зобов'язання із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Таким чином, основною підставою для відмови у задоволенні даного позову суд касаційної інстанції визначив правильний висновок податкового органу у податковій консультації.
Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судових рішень, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України
Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній податковій службі у Харківській області у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н.Г. Пилипчук
Л.І. Бившева
Л.В. Ланченко
А.М. Лосєв
М.О. Федоров