"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-28084/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуНауково-виробничого приватного підприємства «ГЮСС»
на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009
у справі № 7/99 (22-а-18253/08)
за позовомНауково-виробничого приватного підприємства «ГЮСС»
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
проскасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення ДПА у м. Києві в частині відмови в задоволенні скарги,-
Науково-виробниче приватне підприємство «ГЮСС»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про:
- скасування та визнання недійсними рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003882305 та № 0003892305 від 16.04.2007, № 0006402305 та № 0003892305 від 03.07.2007,
- скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2348/10/25-214 від 03.07.2007 в частині відмови в задоволенні скарги НВПП «ГЮСС».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009, у задоволенні позову до ДПІ в Голосіївському районі м.Києва про скасування повідомлень-рішень відмовлено; позовні вимоги про скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2348/10-25-214 від 03.07.2007 в частині відмови в задоволенні скарги залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Науково-виробниче приватне підприємство «ГЮСС»подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів позивача заперечує та просить відмовити заявнику у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.
У судове засідання 01.10.2012 представники сторін не з'явились, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт № 26500379/2305 від 04.04.2007;
- на підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 16.04.2007 були прийняті рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 0003882305 - на суму 1 151 359,75 грн. (за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004) та № 0003892305 - на суму 340,00 грн. (за порушення п.3 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»);
- за результатами адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у м. Києві було прийнято рішення № 2348/10/25-214 від 03.07.2007, яким рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0003882305 від 16.04.2007 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 061 568,65 грн. скасовано та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 89 791,10 грн. залишено без змін, а рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0003892305 від 16.04.2007 залишено без змін;
- на підставі вказаного рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 03.07.2007 були прийняті рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 0006402305 на суму 89 791,10 грн. (за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004) та № 0003892305 на суму 340,00 грн. (за порушення п.3 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог «про скасування повідомлень-рішень», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за непроведення розрахункових операцій через РРО, передбачені п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки судом встановлено, що позивачем було проведено розрахунки без застосування РРО на суму 17 958,22 грн., у зв'язку цим рішення відповідача в частині застосування адміністративно-господарської санкції в розмірі 89 791,10 грн. відповідає приписам зазначеної норми закону.
Однак, такий висновок суду не ґрунтується на наявних матеріалах справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 03.07.2007 № 0006402305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 89 791,10 грн. вказані штрафні санкції були застосовані до позивача згідно п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(а не на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Доводи позивача щодо неправомірності застосування до нього штрафних санкцій згідно п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004, судами попередніх інстанцій досліджені не були.
Судами попередніх інстанції також залишено поза увагою та не надано належної оцінки тому факту, що в ході адміністративного оскарження рішенням ДПА у м. Києві № 2348/10/25-214 від 03.07.2007 рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0003882305 від 16.04.2007 (яке позивачем оскаржується у повному обсязі) було скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 061 568,65 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були заявлені вимоги про скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2348/10/25-214 від 03.07.2007 в частині відмови в задоволенні скарги НВПП «ГЮСС», які судом залишені без розгляду.
Проте, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у рішенні не наведено будь-яких мотивів, а також процесуальних підстав (з посиланням на норми КАС України), з врахуванням яких судом вказані позовні вимоги були залишені без розгляду.
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору.
З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 159 Кодексу про адміністративне судочинство України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У зв'язку з наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
В описовій частині рішення, зокрема, має бути зазначено зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмета позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце, і узагальнено викласти позицію відповідача: чи визнає він позов, а якщо визнає, то повністю чи частково; у разі заперечень - у чому суть заперечень проти позову; пояснення осіб, які беруть участь у справі, висновки органів державної влади або місцевого самоврядування, якщо вони брали участь у справі, а також зазначити докази і обставини, для встановлення яких вони досліджувалися.
У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, та інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.
Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «ГЮСС»задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний