"29" листопада 2012 р. м. Київ К-8458/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
за участю секретаря Сватко А.О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (далі -ДПІ)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010
у справі № 2-а-14706/09/0570
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" (далі -Товариство)
до ДПІ
про скасування рішень.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -не з'явились,
відповідача -Старощука С.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У вересні 20009 року Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.06.2009 № 0004402303/1450/23-313/32183378/5695/10.
Постановою названого суду від 14.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010, позов задоволено з посиланням на недоведеність податковим органом факту вчинення позивачем правопорушень, які стали підставою для притягнення Товариства до відповідальності у вигляді оспорюваної суми штрафу.
На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи та просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було проведено перевірку господарської одиниці -належної Товариству АЗС -за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), оформлену актом від 14.04.2009. У названому акті зафіксовано:
незабезпечення позивачем відповідності коштів у місці здійснення розрахунків сумі, зазначеній у поточному звіті РРО; сума такої невідповідності склала 120 грн.;
невиконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків за 03.02.2009, 23.03.2009 та за 11.04.2009;
продаж позивачем товару (паливно-мастильних матеріалів у кількості 63856 л вартістю 346 529,34 грн.), необлікованого в установленому порядку за місцем його реалізації.
Наведені обставини стали підставою для застосування до позивача 694 678,68 грн. штрафних санкцій за оспорюваним рішенням.
За наслідками оскарження цього акта індивідуальної дії в адміністративному порядку рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 04.08.2009 № 13540/10/25-013-5 його було скасовано в частині застосування до Товариства 156 567 грн. штрафу, в іншій частині рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.06.2009 № 0004402303/1450/23-313/32183378/5695/10 було залишено без змін.
Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди послалися на те, що податковим органом не доведено факт порушення Товариством порядку обліку товарів, що перебували на реалізації.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до статті 21 названого Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів ведеться юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях визначено розділом 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.
Так, підпунктом 10.2.1 цього розділу визначено, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
Згідно з підпунктом 10.2.8 названої Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.
Відповідно до підпункту 10.2.10 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).
Однак під час розгляду даної справи судами не досліджувалися обставини щодо дотримання позивачем наведених законодавчих положень, не з'ясували наявність на перевіреній АЗС позивача товарно-транспортних накладних, акта приймання передач нафтопродуктів, наявність записів у журналі надходження нафтопродуктів за встановленою формою, не перевірили, чи відповідала фактична кількість пального на АЗС позивача обліковим даним.
А відтак висновок попередніх інстанцій щодо відсуьності з боку Товариства порушень пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є передчасним.
Так само судами не були належним чином перевірені обставини щодо дотримання позивачем вимог пунктів 9, 13 статті 3 названого Закону, якими передбачено обов'язок суб'єктів господарювання щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій та забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Суди не витребували у сторін та не дослідили докази на підтвердження або спростування зафіксованого в акті перевірки факту існування розбіжності між сумою за даними поточного звіту РРО та сумою фактичної готівки у місці реалізації, не перевірили наявність у Товариства фіскальних звітних чеків за 03.02.2009, 23.03.2009 та за 11.04.2009.
Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька задовольнити частково.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 у справі № 2-а-14706/09/0570 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко