ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
05 листопада 2012 року № 2а-9711/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма
до«Елетромотор» Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про визнання дій протиправними, скасування рішень про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 20.03.2012 № 100190000/2/60496, № 100190000/2/60497 та зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Елетромотор" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Київської регіональної митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 20.03.2012 № 100190000/2/60496, № 100190000/2/60497 та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, митницею не обґрунтована неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів, оскільки будь-які обмеження у застосуванні цього методу, передбачені частиною 4 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (чинного на день виникнення правовідносин), відсутні, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості товарів. Позивач зазначив, що витребування додаткових документів можливе лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, в свою чергу позивачем надані до митного органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, як обов'язкові, так і можливі додаткові.
Представником відповідача були надані письмові заперечення та усні пояснення щодо правомірності прийнятих Київською регіональною митницею рішень про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1. Представник відповідача зазначив, що при порівнянні із ціновою базою Єдиної автоматизованої інформаційної системи системи Державної митної служби України (далі -ЄАІС Держмитслужби) було виявлено, що заявлена митна вартість товарів була за низькою, у зв'язку з цим у позивача були витребувані додаткові документи, повний перелік яких надано не було, тому митниця прийняла оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів.
31.08.2012 від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (третя сторона) через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, у яких третя сторона просила відмовити у задоволенні позову та було зазначено, що контролюючим органом стосовно стягнення мита та податку на додану вартість є митні органи.
Незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи третя сторона явку своїх представників у судове засідання 09.10.2012 не забезпечила, тому справа відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Між фірмою „FUJIAN FUFA ELECTRICAL CO., LTD" (продавець) та ТОВ „Виробничо-комерційною фірмою „Електромотор" (покупець) було укладено контракт від 01.02.2010 № 1.
Згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 контракту від 01.02.2010 № 1 продавець зобов'язується виготовити та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити електродвигуни відповідно до умов контракту.
Підпунктами 2.2, 2.3 пункту 2 встановлена валюта контракту та платежу -долар США, ціни на продукцію встановлюються та фіксуються в специфікаціях до контракту на кожну відвантажену партію.
Згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначеного контракту умови поставки (згідно ІНКОТЕРМС-2000) CIF Odessa, Ukraine.
На виконання умов контракту від 01.02.2010 № 1 позивач за вантажними митними деклараціями (далі -ВМД) № 100190000/2012/423470 та № 100190000/2012/423471, поданими до митного органу 12.03.2012, заявив до митного оформлення в режимі імпорт -40 товари „електродвигуни змінного струму…", торговельна марка МАГНУМ, виробник „FUJIAN FUFA ELECTRICAL CO.,LTD", країна виробництва Китай.
Відповідно до пункту 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (чинна на момент виникнення правовідносин, втратила чинність 01.06.2012), статті 262 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (чинного на день виникнення правовідносин, втратив чинність 01.06.2012), для заявлення митної вартості товару, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) позивач подав декларації митної вартості товарів ДМВ-1 № 100190000/2012/423470 та № 100190000/2012/423471 від 12.03.2012. Згідно із графою 23 декларації митної вартості товарі № 100190000/2012/423470 митна вартість товару № 1 заявлена на рівні 272870,27 гривень (34162,16 доларів США), товару № 2 -137975,25 гривень (17273,9 доларів США), товару № 3 -72856,21 гривень (9121,28 доларів США), товару № 4 -25980,01 гривень (3252,58 доларів США), що в перерахунку на одиницю товару складає 2480,64 гривень (310,56 долара США) для товару № 1; 610,51 гривень (76,43 долара США) для товару № 2; 191,73 гривень (24 долара США) для товару № 3, 519,6 гривень (65,05 долара США) для товару № 4. Згідно із графою 23 декларації митної вартості товарі № 100190000/2012/423471 митна вартість товару № 1 заявлена на рівні 358727,80 гривень (44911,15 доларів США), товару № 2 -49984,11 гривень (6257,79 доларів США), товару № 3 -33908,45 гривень (4245,19 доларів США), що в перерахунку на одиницю товару складає 887,94 гривень (111,17 долара США) для товару № 1; 217,32 гривень (27,21 долара США) для товару № 2; 2260,56 гривень (283,01 долара США) для товару № 3.
Згідно із вимогами пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, на підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані документи, які зазначені в графі 44 ВМД № 100190000/2012/423470, № 100190000/2012/423471, а саме: контракт від 01.02.2010 №1 з додатковими угодами до нього № 1, 2, 4, інвойс FZ111203, специфікація № 18 від 29.11.2011.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом було здійснено порівняння заявленої Позивачем митної вартості товарів із митною вартість товарів, митне оформлення, яких вже здійснено, та дані про які містяться в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби.
Право на використання бази даних ЄАІС Держмитслужби при здійсненні митного оформлення та митного контролю надано Порядком роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685, (зі змінами та доповненнями) та Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженими наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74 (чинний на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685 (зі змінами та доповненнями), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовується спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженими наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74, під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
У зв'язку із порівнянням заявленої митної вартості товарів за кодами згідно УКТЗЕД 8501523090, 8501522090, 8501510090, 8501408090 із митною вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено і час ввезення яких на митну територію України є максимально наближеним до часу ввезення оцінюваних товарів, згідно із пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження заявленої митної вартості товарів митний орган запропонував позивачу надати додаткові документи, а саме: страховий поліс; інформацію щодо вартості сировини, що використовувалась при виробництві товарів; бухгалтерські, банківські документи; прайс-лист фірми виробника товару; висновок експертної організації про вартісні характеристики товару; каталог виробника, якісні характеристики товарів, що впливають на ціну; інші документи за бажанням декларанта. Перелік цих документів зазначений на зворотньому боці декларацій митної вартості № 100190000/2012/423470 та № 100190000/2012/423471. Декларант позивача ОСОБА_1 на зазначених вище деклараціях митної вартості вчинила запис про ознайомлення із переліком документів, які витребовує митний орган, та зазначила, що надані наступні документи: страховий поліс, бухгалтерські, банківські документи, прайс-лист виробника та прайс-листи фірми-конкурента.
Право митного органу витребовувати прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; висновки про якісні й вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження (зокрема Держзовнішінформу Міністерства економіки України), на підставі конкретного контракту, умов поставки, інших умов, що стосуються даної зовнішньоекономічної операції передбачено підпунктом 3.3 пункту 3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженими наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74.
У зв'язку із зазначеним вище, з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України та на підставі пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, Київська регіональна митниця визначила митну вартість товарів на підставі наявних у неї відомостей та прийняла рішення про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1 за резервним методом.
Згідно із рішенням про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1 митний орган відкорегував митну вартість товару № 1 із 111,17 долара США до 309,87 долара США, товару № 2 -з 27,21 долара США до 31,41 долара США, товару № 3 -з 283,01 долара США до 925,99 долара США.
Згідно із рішенням про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 № 100000003/2012/011937/1 митний орган відкорегував митну вартість товару № 1 із 310,56 долара США до 1011,31 долара США, товару № 2 -з 76,43 долара США до 215,26 долара США, товару № 3 -з 24 долара США до 30,7 долара США, товару № 4 -з 65,05 долара США до 90,99 долара США.
У митному оформленні товарів за ВМД № 100190000/2012/423471, № 100190000/2012/423470 було відмовлено у зв'язку із прийняттям митним органом рішень про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1 та неможливістю внесення змін до ВМД. 20.03.2012 позивачу були видані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/60496, № 100190000/2/60497.
Відмовляючи у митному оформленні товарів, відповідач керувався наступними нормами.
Відповідно до частини 2 статті 90 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV зміна, доповнення та відкликання митної декларації можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Підстави відмови у митному оформленні передбачені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 „Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію". Митний орган відмовляє у прийнятті ВМД для оформлення з таких підстав: декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення; декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення; наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації; електронна ВМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів.
У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації в порядку, встановленому Держмитслужбою. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної ВМД надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Статтею 80 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (чинного на день виникнення правовідносин) встановлено, що у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 № 1227 „Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.05 р. за № 1562/11842, чітко встановлено механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та затверджена форма картки відмови.
Відповідно до частини 3 статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі виникнення потреби в уточненні митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Аналогічна норма відображена в пункті 11 Розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685, (зі змінами та доповненнями) та пункті 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766. В свою чергу Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України затверджений наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230. Позивач скористався наданим йому правом та звернувся до Київської регіональної митниці із заявами від 20.03.2012 № 94, 95 про випуск товарів під гарантійні зобов'язання. Листами від 21.03.2012 № 14/4-11/13127 Київською регіональною митницею було надано згоду на випуск товарів під гарантійні зобов'язання. Так, гарантійні зобов'язання були надані позивачем шляхом сплати до державного бюджету мита та податку на додану вартість згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Скориставшись правом на оскарження рішень про визначення митної вартості до митного органу вищого рівня, наданим пунктом 17 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, позивач звернувся із скаргами до Державної митної служби України від 30.03.2012 № 127 та № 128.
Листом від 25.04.2012 № 15/2-15.2-2/751 Державна митна служба України повідомила, що тільки після прийняття Київською регіональною митницею остаточних рішень про можливість чи неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Електромотор„ може оскаржити їх до Державної митної служби України.
Позивач звернувся до Київської регіональної митниці з листом від 20.04.2012 № 150, яким було надано до митного органу копію цін виробника товару та калькуляцію собівартості, копію експертного висновку КТПП № ЦК-27 від 19.04.2012.
Київська регіональна митниця у листі від 11.06.2012 № 14/2-11/18149 зазначила, що підстави для скасування оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів відсутні, у зв'язку із наступним. Митному органу не надано каталог виробника, відомості про якісні характеристики товару, що впливають на ціну. Наданий Позивачем прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки наданий виключно на продукцію оформлення якої здійснювалось, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців. У експертному висновку Торгово-промислової палати від 19.04.2012 №ЦК-27 вартісний аналіз проводився експертом на підставі документів, які надав замовник. Аналіз цін не здійснено, кон'юктура ринку не врахована, що не дає можливості використовувати надані документи в якості підтвердження заявленої митної вартості товару. Крім того копія декларації країни відправлення складена китайською мовою, що суперечить вимогам пункту 12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766. Вартість деяких товарів зазначена вище в калькуляції, ніж в прайс-листах та рахунку фактурі. Відповідно до пункту 8 контракту № 1 від 01.02.2010, в якому зазначаються умови оплати: 30% передоплата, залишок сплачується перед погрузкою на судно, отже до 25.01.2012, надані банківські платіжні документи (№ 91 від 06.12.2011 на суму 23844 доларів США, № 10 від 29.02.2012 на суму 95380,05 доларів США) суперечать вимогам контракту. На повторне звернення позивача, надіслане до Київської регіональної митниці листом від № 185 від 12.06.2012, митний орган також відмовив у перегляді оскаржуваних рішень, про що зазначено у листі Київської регіональної митниці від 26.06.2012 № 14/2-11/18933.
Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.
Митна вартість є базовою категорією в системі оподаткування, оскільки саме на її основі розраховуються такі платежі, як мито, податок на додану вартість та акцизний збір.
Митна вартість є не тільки основою для нарахування зазначених платежів, а й використовується для ведення митної статистики.
Правове регулювання визначення митної вартості товарів здійснюється як на міжнародному, так і на національному рівні. На міжнародному рівні зазначені відносини регулюються Генеральною угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, на національному рівні спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 „Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (зі змінами), наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602 „Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685, наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230 „Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України" (зі змінами), наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74 „Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України" (зі змінами та доповненнями).
Визначення митної вартості товарів закріплено у статті 259 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 265 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 260 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Саме ж поняття „визначення митної вартості" наведено у пункті 2 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766. Так, визначення митної вартості товарів - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Отже, декларант, заявляючи товар до митного оформлення, визначає митну вартість товару, в свою чергу митний орган наділений контрольними функціями щодо перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів. Випадки самостійного визначення митним органом митної вартості товарів закріплені на нормативному рівні, зокрема у пункті 8 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 № 669/16685.
Так, Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість товарів у зв'язку з неподанням повного пакету додаткових документів, які витребовувались, та за підсумками здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості виявлено відомості, які викликають сумніви, та містять протиріччя. Щодо додаткових документів, які витребовув митний орган суд зазначає наступне.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Так, правова позиція з цього питання Верховного суду України відображена у рішенні у справі № 21-52а12 за позовом відкритого акціонерного товариства „Грета" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень. „Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Ненадання належних документів не може вважатись виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів."
Так, позивачем на момент прийняття оскаржуваних рішень не надані такі документи, як інформація щодо вартості сировини, що використовувалась при виробництві товарів та висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою установою, каталоги виробника, відомості про якісні характеристики товарів, що впливають на ціну товару.
Виходячи із пояснень представника позивача та наявних в матеріалах справи доказів Позивач не звертався до митного органу з проханням продовжити строк для надання додаткових документів чи з обґрунтуванням неможливості надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, які вимагав митний орган.
Також судом встановлено, що протягом строку дії гарантійних зобов'язань, а саме протягом 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг, до митного органу не надано каталогу виробника, відомостей про якісні характеристики товарів, що впливають на ціну товару.
Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Отже, суд приходить до висновку, що митний орган шляхом витребовування додаткових документів надав можливість позивачу підтвердити митну вартість товарів.
За зазначених обставин суд важає, що підстав для застосування основного методу визначення митної вартості не було.
Згідно із частиною 1 статті 266 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Згідно із абзацом першим та другим статті 268 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
У зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо ідентичних товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, застосування другого методу визначення митної вартості було неможливим.
Відповідно до статті 269 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.
У зв'язку з відсутністю в митного органу інформації щодо подібних товарів, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, застосувати третій метод визначення митної вартості було неможливо.
Виходячи із пояснень представника позивача та наявних доказів у справі позивач не надавав митному органу інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Для використання методу 4 визначення митної вартості на основі віднімання вартості згідно зі статтею 271 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV позивач не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Відповідно до пояснень представника митниці така інформація була відсутньою у митного органу, тому застосувати метод визначення митної вартості на основі віднімання не було можливим.
Метод 5 визначення митної вартості товарів на основі додавання згідно із статтею 272 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV не був використаний у зв'язку з тим, що Позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод, а саме документів, які містили б інформацію щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином за неможливості застосувати попередні методи визначення митної вартості митним органом було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно із частиною першою статті 273 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Підпунктом 9.1. пункту 9 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженими наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74 митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями статті 273, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях. Отже, при застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару.
Пунктом 2 (а) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно із пунктом 2 (b) статті VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під „дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватись на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Отже, митний орган має впевнитись, що заявлена митна вартість грунтується на дійсній вартості товару.
Згідно із статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитись в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів, суд зазначає наступне.
Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364.
Суд прийшов до виснову, що рішення про визначення митної вартості від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1 прийняті на підставі законодавства, чинного на момент їх прийняття, в свою чергу митний орган при визначенні митної вартості діяв у межах повноважень, наданих йому митним законодавством. У зв'язку з правомірними діями митного органу щодо визначення митної вартості товарів у рішеннях від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1, факту надмірно сплачених податків судом встановлено не було, отже підстави для їх повернення позивачу відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Київською регіональною митнцею доведена правомірність прийнятих рішень про визначення митної вартості від 19.03.2012 № 100000003/2012/011936/1, № 100000003/2012/011937/1, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма „Елетромотор»відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Н.М. Клименчук