"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/95362/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області про стягнення соціальної допомоги дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області на постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, -
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області про стягнення соціальної допомоги дитині війни.
Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_3, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Зважаючи на те, що ч. 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, то початковою датою здійснення перерахунку підвищення до пенсії є 09.07.2007 року (дата прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007). Щодо кінцевої дати здійснення такого перерахунку, то вона визначається днем закінчення строку дії Закону про бюджет на 2007 рік, тобто 31.12.2007 роком включно.
Що стосується позовних вимог за 2008 рік, то судами попередніх інстанцій правильно враховано, що відповідно до Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.
Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії позивачу у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є протиправною.
Щодо доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Лиска
В.І. Бутенко
С.С. Пасічник