"09" листопада 2012 р. м. Київ К-57959/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1836 про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити в черзі на отримання житла
за касаційною скаргою військової частини А 1836 на постанову Дніпровського районного суду м.Херсона від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2009 року, -
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом і просила визнати дії військової частини А 1836 щодо виключення з черги на отримання житла та відмови у наданні житла неправомірними, зобов'язати поновити у черзі на отримання житла у позачерговому порядку та стягнути з відповідача на її користь 1000 грн. витрат на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору.
Постановою Дніпровського районного суду м.Херсона від 25 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано дії військової частини А 1836 в частині виключення з черги на отримання житла та відмови у наданні житла незаконними. Зобовґязано військову частину А 1836 поновити ОСОБА_1 у черзі на отримання житла у позачерговому порядку із зазначенням місця обліку та місця надання квартири -м.Херсон. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. та судовий збір у розмірі 8,50 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2009 року це судове рішення залишено без змін.
Відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати Дніпровського районного суду м.Херсона від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що 31.01.1997р. ОСОБА_1 була звільнена зі служби у зв'язку з неможливістю використання на військовій службі.
Протоколом №2 засідання житлової комісії військової частини 53848 Херсонського гарнізону від 28.02.1994р. встановлено черговість військовослужбовців, які не мають житлової площі (потребують поліпшення житлових умов). Згідно вказаного протоколу на облік було поставлено ОСОБА_2 із зазначенням складу сімґї з чотирьох осіб.
Відповідно до довідки №104 від 03.03.2005р. позивач разом з двома членами сім'ї постійно проживає та зареєстрована в будинку, що належить Херсонській квартирно-експлуатаційній частині району.
Згідно довідки військової частини А1836 від 20.04.2006р. відповідно до наявних документів ОСОБА_1 потребує відселення із закритого військового містечка.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки рішення про зняття позивача з квартирного обліку житловою комісією військової частини не приймалося, то відповідач неправомірно відмовляє у наданні житлового приміщення.
Висновок судів є передчасним з таких підстав.
Позовні вимоги ОСОБА_1 пред'явлені до військової частини А1836, але судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи є дана військова частина правонаступником військової частини 53848, чи забезпечує вона житловою площею колишніх військовослужбовців військової частини 53848 у зв'язку з їх відселенням.
Крім того, судами не з'ясовано чи стосується позивача запис у протоколі №2 засідання житлової комісії військової частини 53848 Херсонського гарнізону від 28.02.1994р. (а.с.33), оскільки ініціали позивача інші.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 17 листопада 1992 року №193 із змінами та доповненнями, внесеними наказом міністра оборони України від 27 травня 1993 року № 114, з метою правильного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах утворюються житлові комісії.
Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою військової частини та підписана секретарем житлової комісії.
Судами для встановлення перебування позивача на квартирному обліку не досліджено книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень та наявність у нього таких підстав на час звільнення.
Крім загальних підстав, якими визначається порядок надання житлових приміщень громадянам, законодавством встановлені особливості забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей.
Статус військовослужбовців, як осіб, що проходять публічну службу, визначає й особливий порядок забезпечення їх житлом, в тому числі і після звільнення з військової служби.
Оскільки спори щодо надання житла військовослужбовцям пов'язані з проходженням публічної служби й врегульовані спеціальним законодавством, яке також пов'язане зі спеціальним статусом військовослужбовців, їх вирішення належить до компетенції адміністративного суду.
У разі якщо особа при постановленні на квартирний облік не була військовослужбовцем, вирішення таких спорів віднесено до компетенції іншого суду.
При новому розгляді справи судам слід врахувати наведені вимоги процесуального законодавства з метою визначення підсудності даного спору адміністративним судам.
Передчасним є і висновок суду про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України витрат по оплаті правової допомоги.
Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Проте, суд першої інстанції помилково стягнув на користь позивача сплачені ним витрати на правову допомогу без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006р. №590. У додатку до зазначеної постанови передбачено, що граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень у випадку, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції зазначених помилок не виправив.
З урахуванням викладеного, обставини справи при новому розгляді потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.
Висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, а при постановленні судових рішень недотримані вимоги ст.159 КАС України щодо їх законності і обгрунтованості.
Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 227, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу військової частини А 1836 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м.Херсона від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Кобилянський М.Г.
Судді: Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.