"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/94509/11
листопада 2012 року місто Київ К/9991/94509/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Васильченко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 11 травня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 2006 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 11 травня 2011 року позов задоволено: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 27 жовтня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 11 травня 2011 рок змінено. У абзаці другому резолютивної частини постанови після слів «за період з 27 жовтня 2010»доповнено висловом «по 22 липня 2011 року». В іншій частині постанову суду залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області та відноситься до соціальної групи дітей війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності з 01.01.2006, зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності з 02.04.2006, пункт 17 статті 77 виключений, стаття 110 Закону викладена у новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України в 2006 році так і не визначено порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік.
На 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено згідно із Законом України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
У свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році -з 09.07.2007, у 2008 році -з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік -з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 -з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно, у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році -з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2009 року жодних нормативно-правових актів, обмежуючих права осіб щодо нарахування соціальної допомоги як дітям війни не прийнято.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" прикінцеві положення пункту 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено певним змістом, яким, серед іншого, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Дана постанова набрала чинності 23.07.2011.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обгрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо обмеження кінцевого періоду виплати допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", датою набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745.
Одночасно з викладеним, зважаючи на те, що позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову за період з 27.10.2010.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області залишити без задоволення, а постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 11 травня 2011 року, змінену постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року, та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: