"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/93457/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Васильченко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період 2006-2008 роки, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р., 22.05.2008р. по 31.12.2008 р. на користь ОСОБА_2 -1103 (тисячу сто три) гривні 62 копійки.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2009 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області протиправними та зобов'язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, яке обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області та відноситься до соціальної групи дітей війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності з 01.01.2006, зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності з 02.04.2006, пункт 17 статті 77 виключений, стаття 110 Закону викладена у новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України в 2006 році так і не визначено порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік.
На 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено згідно із Законом України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
У свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році -з 09.07.2007, у 2008 році -з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік -з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 -з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно, у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році -з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
В той же час, враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску ним річного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з 22.05.2008 року
Так само, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні надбавки до пенсії, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Так, положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: