Справа № 2а/1770/3343/2012
21 листопада 2012 року 16год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області
про скасування постанови , -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області про скасування постанови від № 0312 від 03.07.2012 року.
Позивач в судове засідання не прибув, до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі позивача.
Позовні вимоги обґрунтував наступним.
13.06.2012 року посадовими особами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області проведено перевірку транспортного засобу "Мерседес-Бенс", д.н. НОМЕР_1, що належить позивачу, на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що було складено відповідний акт. На підставі такого акта була винесена оскаржувана постанова, яку позивач вважає незаконною. При цьому зазначив, що законом України "Про автомобільний транспорт" передбачено що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а нерегулярні пасажирські перевезення це перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт. Оскільки, ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання та відповідної ліцензії на здійснення нерегулярних пасажирських перевезень на договірній основі не одержував, а використовував свій транспортний засіб для власних потреб, відповідно, до нього не можуть бути застосовані фінансові санкції, як до автомобільного перевізника, який здійснює нерегулярні пасажирські перевезення на договірній основі. На підставі викладеного просив позов задоволити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не прибула, подала письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що в ході проведення перевірки посадовими особами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області виявлено порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а зокрема, відсутності у водія ліцензійної картки, дорожнього листа, договіру із замовником транспортних послуг та документу, що засвідчує оплату транспортних послуг. Водій в поясненнях не заперечував щодо відсутності в нього вказаних документів, а відтак, статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, а не до суб'єктів господарювання застосовується санкція у вигляді штрафу. Таким чином, Головавтотрансінспекція діяла в межах закону, приймаючи постанову № 0312 від 03.07.2012 року про застосування санкцій до ОСОБА_1 Просить в позові відмовити повністю, справу розглянути без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
При цьому суд виходив з наступного.
Судом встановлено, що 13.06.2012 року Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Рівненській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати якої оформлено актом перевірки № 061921 від 13.06.2012 року.
Вказаною перевіркою встановлено, що 13.06.2012 року автомобілем "Мерседес-Бенс", д.н. НОМЕР_1, що належить згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ОСОБА_1, надавалися послуги з нерегулярних перевезень пасажирів, при цьому перевіркою виявлено: що під час перевезення пасажирів у водія були відсутні документи, передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутня ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг та документ, що засвідчує оплату транспортних послуг.
Водій автомобіля факт відсутності вказаних документів не заперечив, від підписання акта перевірки відмовився.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 0312 від 03.07.2012 року, якою до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 1700 грн. - за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.7).
У відповідності до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується. Згідно Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 888 від 14.12.2005 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України №1573/11853 від 28.12.2005 року, територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції. Пунктом 4 Положення визначено, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до п. 12-16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11. 2006 року, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону. Вказана перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.
В силу вимог ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Відповідно до ст. 34 Закону, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частина 1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Крім того, ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначено перелік необхідних документів для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, зокрема це:
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Пункт 61 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 передбачає, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовується санкція - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1700 грн.
Судом на підставі належних та допустимих доказів не встановлено використання позивачем транспортного засобу марки "Мерседес-Бенс" д.н НОМЕР_1, під час здійснення перевезення 13 червня 2012 року, для власних потреб або потреб його сім'ї. Викладені у листі від 12.10.2012 року обставини судом до уваги не приймаються як необґрунтовані (а.с.40).
Відповідач довів відповідність нормам законодавства процедури та підстав проведення перевірки позивача та відповідно, законності прийнятого рішення за наслідками перевірки позивача. Доводи та міркування позивача не можуть бути підставою для скасування правомірно прийнятої постанови відповідача та звільнення позивача від відповідальності за вчинені правопорушення Закону України "Про автомобільний транспорт".
Наведені обставини у свої сукупності свідчать про прийняття постанови про застосування фінансових санкцій № 0312 від 03.07.2012 року на підставі, в межах та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
Відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області про скасування постанови від № 0312 від 03.07.2012 року - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.