Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
29 листопада 2012 р. № 2-а- 11199/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Заічко О.В.
при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,
представники сторін - не прибули,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілакторій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновіда-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон"
про стягнення коштів,-
Позивач, Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілакторій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновіда-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон", в якому просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновіда-Україна" кошти, одержані ним за нікчемним правочином (договір купівлі-продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року), в розмірі 13115000,00 грн. в дохід держави; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм" кошти, одержані ним за нікчемними правочинами (договір з надання послуг поруки № У-А-Пр-001/08-11 від 17.08.2011р., договір поруки № ПР-ИУ-А-П-001/07-11 від 17.08.2011, договору про внесення змін 18.01.2012 року, до договору іпотеки від 01.09.2011 року, договір купівлі-продажу від 30.01.2012р. № ДГ0000001) в розмірі 13118 000, 00 грн. в доход держави; застосувати наслідки нікчемного правочину (договір купівлі-продажу від 30.01.2012р. № ДГ 0000001) та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" все одержане ним за нікчемним правочином (договір купівлі-продажу від 30.01.2012р. № ДГ0000001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профілакторій".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ТОВ "Профілакторій" всупереч видам основної діяльності уклав договір купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ "Інновіда-Україна" , в рахунок забезпечення виконання такого договору укладає договір іпотеки з даним товариством, а також уклав договір поруки з ТОВ "Алгоритм", який вказує на неможливість ТОВ "Профілакторій" виконати належним чином договір купівлі-продажу цінних паперів. Тобто, ТОВ"Профілакторій" свідомо, не маючи фінансового забезпечення, у встановлені договором купівлі-продажу цінних паперів терміни, з метою виведення основних засобів підприємства та доведення даного підприємства до ліквідації укладає вищезазначені договори та не виконує їх у встановлені строки. Крім того, всупереч строку виконання основного зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, ТОВ "Профілакторій" 23.12.2011 здійснює часткову сплату за зазначеним договором у розмірі 4511829,84 грн.
Позивачем також зазначається, що з аналізу податкової звітності ТОВ "Інновіда-Україна" та ТОВ "Алгоритм" встановлено, що основні засоби для здійснення господарської діяльності на підприємстві відсутні, жодне з даних товариств фактично не сплачує до бюджету податків, а отже маються ознаки нікчемності укладених правочинів.
Представник позивача у судове засідання не прибув про дату, час та місце судового розгляду справи, був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача - ТОВ "Алгоритм", у судове засідання не прибув про дату, час та місце судового розгляду справи, був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідачі - ТОВ "Профілакторій", ТОВ "Інновіда-Україна", ТОВ "Декуріон", у судове засідання не прибули, не направивши своїх представників, про дату, час та місце судового розгляду справи, були повідомлені своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи без присутності представників до суду не надали.
Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників сторін на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зiбpaнi по спpaвi докази в їx сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
22 червня 2011 року між ТОВ «Профілакторій» (Покупець за договором) та ТОВ "Інновіда-Україна" (Продавець за договором) був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 (а.с. 38-39).
Предметом даного договору є інвестиційні сертифікати, іменні, код цінних паперів:UA200187FB03, номіналом ЦП 1000 грн., кількістю ЦП 6250 шт., форма існування ЦП- документарна, емітент ЦП - ТОВ «КУА «Форвард» ЗНВПІФ «Вікторія», вартість пакету ЦП 13115000,00 грн.
Згідно умов п. 1.2. загальна сума Договору становить: 13 115 000,00 (тринадцять мільйонів сто п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що представники сторін підтверджують і гарантують, що вони мають всі необхідні корпоративні права та повноваження укладати цей Договір. Згідно п. 5.5. спірного договору, у разі якщо будь-хто з представників навмисно або необережно не дотримав гарантій, зазначених в п. 6.2. цього Договору, цей представник розглядається як такий, що уклав цей Договір від свого власного імені.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року по справі № 5023/2523/12 за позовом ТОВ «Профілакторій» до ТОВ «Інновіда-Україна» про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року недійсним було встановлено, що Статутом ТОВ «Профілакторій» (в редакції що діяла на момент укладання договору) був передбачений особливий порядок укладання договорів, сума яких перевищує 100 000,00 грн.
Згідно умов п.7.6 Розділу 7 Статуту ТОВ «Профілакторій» збори учасників товариства приймають рішення з будь-яких питань діяльності товариства. Виключною компетенцією зборів є затвердження угод в сумі більше 100 тис. грн., договорів оренди, відчуження майна, реалізації основних засобів, надання майна в заставу кредитних договорів.
Господарським судом Харківської області встановлено, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року у встановленому Статуті порядку був затверджений зборами учасників товариства, що підтверджується протоколом № 9 загальних зборів учасників ТОВ «Профілакторій» від 22.06.2011 року.
Таким чином доводи позивача про укладення оспорюваного договору директором товариства з перевищенням наданих йому повноважень спростовуються рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року по справі № 5023/2523/12.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно умов п. 1.1. Договору Покупець приймає та оплачує, а Продавець передає такі цінні папери (надалі - ЦП) у власність Покупця на умовах цього Договору: інвестиційні сертифікати, іменні ТОВ КУА «Форвард ЗНВПІФ Вiкторiя» у кількості 6 250 шт. загальною вартістю на суму 13115 000,00 грн.
Відповідно до змісту п. 2.1. спірного договору покупець повинен сплатити Продавцю суму Договору згідно п. 1.2 шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця у безготівковій формі не пізніше 16 вересня 2011р. включно.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року по справі № 5023/2523/12 вбачається, що ТОВ «Інновіда-Україна» виконало належним чином свої договірні зобов'язання, передало ТОВ «Профілакторій» в повному обсязі передбачені договором цінні папери, що підтверджується актом прийому-передачі ЦП від 22 червня 2011 року, підписаним з боку усіх сторін та скріплені печатками, а також виписками з реєстру власників іменних цінних паперів вих. № 194 від 22 червня 2011 року та вих. № 194/1 від 22 червня 2011 року.
ТОВ «Профілакторій» частково були виконані свої зобов'язання за договором, 23.12.2011 року було перераховано на поточний рахунок відповідача суму коштів в сумі 2 371 829,84 грн. за іменні інвестиційні сертифікати згідно Договору №11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № B1223L0S0D від 22.06.2011 року та листом № б/н від 06.01.2012 року.
Таким чином, доводи позивача про порушення умов розділу 3 договору купівлі-продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року, щодо не проведення у визначені строки дій по перереєстрації прав власності на ЦП та допущені порушення ст. 526, 530 ЦК України спростовуються фактами встановленими рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року по справі № 5023/2523/12.
Окрім того, господарський суд Харківської області під час винесення вказаного рішення прийшов до висновку, що зміст договору купівлі-продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року не суперечить положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а обумовлений цим договором правочин був спрямований на реальне настання передбачених ним правових наслідків.
17.08.2011 року ТОВ «Алгоритм» укладено з ТОВ «Профілакторій» договір про надання послуги по наданню поруки від № У-А-Пр-001/08-11, за яким ТОВ «Алгоритм» (Виконавець) зобов'язується виступити поручителем за ТОВ «Профілакторій» (Замовник) перед ТОВ «Інновіда-Україна» (Кредитор) за виконання ТОВ «Профілакторій» обов'язків по сплаті 13115000,00 грн. за цінні папері. Такий обов'язок ТОВ «Профілакторій випливає з основного зобов'язання - Договору купівлі продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року, укладеного між ТОВ Профілакторій» та ТОВ «Інновіда-Україна».
Щодо висновків позивача про нікчемність вказаних договорів необхідно зауважити наступне.
Висновок позивача про порушення ТОВ «Алгоритм» ст. 526, 530 ЦК України не відповідає дійсності. Згідно положень п. 1.2. Договору поруки «у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники».Положеннями ч. 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином, факт повної оплати ТОВ «Алгоритм» заборгованості ТОВ «Профілакторій» перед ТОВ «Інновіда-Україна» за договором купівлі продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року у січні 2012 року не можна розцінювати як підставу для недійсності чи нікчемності вказаного правочину.
Також, висновок позивача про відсутність у ТОВ «Алгоритм» необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, спростовується обставинами наведеними у самому позові, згідно яких, ТОВ «Алгоритм» листом від 16.01.2012 року №2/01 повідомило ТОВ «Профілакторій» про сплату на користь ТОВ «Інновіда-Україна» (в якості виконання обов'язків ТОВ «Профілакторій» за Основним договором) грошових коштів в сумі 13 115 000,00 грн.
Твердження позивача про відсутність у ТОВ «Алгоритм» основних засобів спростовується Фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Алгоритм» за формою №1-м -баланс станом на 31.12.2011 року, згідно якого на кінець періоду залишкова вартість основних засобів складала 640,4 тис. грн.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можна дійти висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в актах перевірок.
За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.
Згідно положень перелічених актів законодавства, станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь - якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, належать до виключної прерогативи судових органів.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Отже, правочини з поставки, купівлі-продажу не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Акт про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Профілакторій» № 256/22-36102271 від 28.05.2012 року, не тільки не містить посилань про вину ТОВ «Алгоритм», яка виразилася в намірі ТОВ «Алгоритм» порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
01.09.2011 року між ТОВ «Профілакторій» (Іпотекодавець) та ТОВ «Інновіда-Україна» (Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі продажу № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року на суму 13115000,00 грн. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О., реєстровий №798 (далі Договір іпотеки).
18.01.2012 року між ТОВ «Профілакторій» («Іпотекодавець», «Боржник»), ТОВ «Алгоритм» («Новий кредитор»), ТОВ «Інновіда-Україна» («Іпотекодержатель», «Первісний кредитор») було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 01.09.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О., реєстровий № 798 щодо заміни сторони у зобов'язанні, за яким Новому кредитору були передані усі права та обов'язки Первісного кредитора як Іпотекодержателя за договором іпотеки, визнано зобов'язання Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за договором іпотеки такими, що мають бути виконані Іпотекодавцем на користь Нового кредитора. Вказаний договір про внесення змін до договору іпотеки від 01.09.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О., реєстровий №798 щодо заміни сторони у зобов'язанні також посвідчений нотаріально, реєстровий №26 (далі договір про внесення змін)
30.01.2012 року на виконання п.13 Договору Іпотеки від 01.09.2011 року та Договору про внесення змін від 18.01.2012 року ТОВ «Алгоритм» було укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки з ТОВ «Декуріон». Зазначений договір купівлі - продажу також посвідчений нотаріально, реєстровий №48. Згідно вказаного договору купівлі-продажу ТОВ «Алгоритм», який є «Іпотекодержателем» згідно Договору іпотеки від 01.09.2011 року та Договору про внесення змін від 18.01.2012 року , здійснює від власного імені продаж предмета іпотеки, а саме: будівлі профілакторію А-3, площею 3097,0 кв.м. - трансформаторної підстанції Б-1 площею 40,7 кв.м.,сараю з овочесховищем В-1. площею 177.3 кв.м. убиральні Г-1. площею 2,8 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, № 143, площею 17644 кв.м.,яка знаходиться в оренді ВАТ «Ковельсільмаш» на підставі договору оренди №494 від 16.12.2004 року, а ТОВ «Декуріон» приймає зазначене майно та зобов'язується сплатити за нього кошти, що вказані в п.3.1. договору купівлі-продажу, а саме : 3118 000,00грн, в тому числі ПДВ-20%.
Щодо висновку позивача про те, що Договір іпотеки від 01.09.2011 року, укладеного між ТОВ «Інновіда-Україна» та ТОВ «Профілакторій» припинив свою дію 16.09.2011 року. Такий висновок позивача вчинений з посиланням на п.1 Договору іпотеки, згідно якого, на думку податкового органу, строк іпотечного договору встановлений по терміну виконання грошового зобов'язання ТОВ «Профілакторій» за Договором купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року, тобто до 16 вересня 2011 року.
Такий висновок не відповідає дійсності, оскільки п.1 Договору іпотеки від 01.09.2011 року містить описання основного зобов'язання в забезпечення виконання якого укладається договір іпотеки і термін 16.09.2011 р. є лише терміном виконання основного зобов'язання.
Положеннями п.11 Договору іпотеки від 01.09.2011 року передбачене, що у разі невиконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за Договором купівлі продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно згідно Закону України «Про іпотеку». Таким чином, право звернення стягнення на заставне майно виникає у Іпотекодержателя лише з 16.09.2011 року, а отже строк дії іпотечного договору не визначений терміном виконання обов'язку по основному зобов'язанню.
Згідно п.10.5 основного зобов'язання - за Договором купівлі продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року - зазначений договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
ТОВ «Алгоритм»у січні 2012 виконало обов'язок боржника ТОВ «Профілакторій» перед кредитором ТОВ «Інновіда-Україна» за Договором купівлі продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року. Таким чином, 11.01.2012 року ТОВ «Алгоритм» як Поручителем були в повному обсязі виконані обов'язки боржника за основним договором, у зв'язку з чим, відповідно до п.4.3. Договору поруки № ПР -ИУ-А-П-001/07-11 від 17.10.2011р. до ТОВ «Алгоритм перейшли всі права Кредитора щодо обов'язків Боржника за основним договором, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
18.01.2012 року між ТОВ «Профілакторій» («Іпотекодавець», «Боржник»), ТОВ «Алгоритм» («Новий кредитор»), ТОВ «Інновіда-Україна» («Іпотекодержатель», «Первісний кредитор») було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 01.09.2011 року.
ТОВ «Алгоритм» листом від 16.01.2012 року №2/01 повідомлено ТОВ «Профілакторій» про сплату на користь ТОВ «Інновіда-Україна» (в якості виконання обов'язів ТОВ «Профілакторій» за Основним договором) грошових коштів в сумі 13 115 000 грн.. в зв'язку із чим до ТОВ «Алгоритм» перейшло право вимоги до ТОВ «Профілакторій» сплати заборгованості за основним договором у визначеній сумі.
30.01.2012 року за Актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2011р. згідно договору іпотеки від 01.09.2011р.. згідно якого ТОВ «Профілакторій» як Іпотекодавцем передано ТОВ «Алгоритм» як Іпотекодержателю нерухоме майно для продажу на загальну суму 13 118 000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 2 186 333,33 грн. На поставку нерухомого майна для продажу ТОВ «Профілакторій» виписано в адресу ТОВ «Алгоритм» податкову накладну від 30.01.2012р. за №4. на загальну суму 13 118 000 грн.
Відповідно до п.14.1.191. статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно п.п. «а» п.185.1. статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Враховуючи, те, що ТОВ «Алгоритм» не здійснювалося набуття права власності на предмет іпотеки, оподаткування даної операції податком н додану вартість здійснено за правилами п.189.4 статті 189 ПКУ. Згідно податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу, тобто по першій з подій. В даному випадку першою подією стало постачання предмета іпотеки Іпотекодержателю для продажу його від імені Іпотекодержателя третій особі, яке відбулося 30.01.2012 року.
Відповідно до викладеного вище ТОВ «Алгоритм» правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 2186333,00грн у січні 2012 року
Висновок про одержання ТОВ «Алгоритм» податкової вигоди, тобто незаконного блага, що отримує платник податку шляхом декларування незаконно сформованого податкового кредиту, у розмірі 2186333,00грн в січні 2012 року по податковій накладній №4 від 30.01.2012 року від ТОВ «Профілакторій», спростовується викладеним вище та також тим, що в тому же періоді,в січні 2012 року ТОВ «Алгоритм» задекларовано податкове зобов'язання у розмірі 2 186 339,33грн по податковій накладній №1 від 30.01.2012 року, виписаній ТОВ «Декуріон» на поставку нерухомого майна.
Так, 30.01.2012 року на виконання п.13 Договору Іпотеки від 01.09.2011 року та Договору про внесення змін від 18.01.2012 року ТОВ «Алгоритм»та у відповідності до статей 36,38 Закону України «Про іпотеку» було укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки з ТОВ «Декуріон». Зазначений договір купівлі - продажу предмету іпотеки посвідчений нотаріально, реєстровий №48.
За вказаним Договором ТОВ «Алгоритм» як Іпотекодержателем від власного імені було здійснено продаж предмету іпотеки. Право власності на зазначене нерухоме майно, а саме будівлі профілакторію А-3, площею 3097,0 кв.м. - трансформаторної підстанції Б-1 площею 40,7 кв.м., сараю з овочесховищем В-1. площею 177.3 кв.м. убиральні Г-1. площею 2,8 кв.м. зареєстровано КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за ТОВ «Декуріон» 07.02.2012 року на підставі Договору купівлі-продажу від 30.01.2012 року. ТОВ «Алгоритм» як продавцем за договором купівлі-продажу від 30.01.2012 року було виписано податкову накладну №1 від 30.01.2012 року на загальну суму ПДВ 2 186 333,33 грн.
Таким чином у січні 2012 року ТОВ «Алгоритм» було задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 2 186 333,00грн по податковій накладній №4 від 30.01.2012 року від ТОВ «Профілакторій», право на податковий кредит виникло в момент поставки нерухомого майна, а саме :будівлі профілакторію А-3, площею 3097,0 кв.м. - трансформаторної підстанції Б-1 площею 40,7 кв.м.,сараю з овочесховищем В-1. площею 177.3 кв.м. убиральні Г-1. площею 2,8 кв.м. ТОВ «Алгоритм» як Іпотекодержателю для продажу третій особі та податкове зобов'язання, яке виникло внаслідок продажу цього нерухомого майна ТОВ «Декуріон» по податковій накладній №1 від 30.01.2012 року на загальну суму ПДВ 2 186 333,33 грн., що спростовує висновок податкового органу про одержання ТОВ «Алгоритм» податкової вигоди. Факт належного відображення вказаних операцій у податкового обліку підтверджується податковою декларацією ТОВ «Алгоритм» з ПДВ за січень 2012 року.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 4 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали.
У даному висновок позивача про те, що Договір купівлі-продажу цінних паперів №11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011р.;Договір з надання послуг поруки №У-А-Пр-001/08-11 від 17.08.2011р.; Договір поруки №ПР-ИУ-А-ГЇ-001/07-11 від 17.08.2011р.; Договір іпотеки від 01.09.2011 р. та Договір про внесення змін 18.01.2012р. до Договору іпотеки від 01.09.2011 року було укладено всупереч видам діяльності ТОВ «Профілакторій» є недоведеним.
У даному разі, до позовної заяви не було долучено копії Статуту ТОВ «Профілакторій», що містить повний перелік видів діяльності, якими має право займатися вказане товариство. Окрім того, згідно пояснень ТОВ «Алгоритм» розділом 3 «Мета та предмет діяльності» статуту ТзОВ «Профілакторій», в редакції від 16.06.2011 року, чинній на дати укладання спірних договорів, було встановлено невиключний перелік видів діяльності підприємства та передбачено, що підприємство здійснює й інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.
Згідно п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем в адміністративній справі, зокрема, може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Таким чином, особливість процесуальної правосуб'єктності податкової інспекції як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві полягає у можливості звернення до суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено Конституцією та законами України, та на виконання її повноважень.
Позивач обґрунтовуючи своє право на подання позову посилається на п.11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу» згідно якого, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: зокрема подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року N 5083-VI, Закон України «Про державну податкову службу» втратив чинність з 12.08.2012 року, крім частини четвертої статті 17, абзаців другого і третього частини другої статті 19, пунктів 1 і 2 частини першої статті 21 цього Закону, які втрачають чинність з дня набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.
Такии чином, на даний час права органів державної податкової служби визначені ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду: у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, згідно діючого на даний час законодавства державні податкові інспекції не мають права звертатися до суду з позовом до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Згідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача не правомірними, належним чином не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7-11, 71, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Ковельської об"єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілакторій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновіда-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" про стягнення коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Заічко О.В.