06 листопада 2012 року о/об 17 год. 13 хв. Справа № 0870/9156/12
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєва В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»
до Запорізької митниці Державної митної служби України,
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України в якому просить: визнати протиправним та скасувати Рішення запорізької митниці з митної оцінки товару №112030000/2012/000098/1 від 03.04.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який надійшов на адресу ВАТ «Запоріжсталь» за Контрактом від компанії «Cargowest Limited», Нова Зеландія до Запорізької митниці позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на невиконання декларантом п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (неподання декларантом у встановлений строк додаткових документів) є безпідставним. Також позивач зазначає, що рішення митниці про коригування митної вартості товару здійснено з порушення норм чинного законодавства, а саме: вимоги щодо надання додаткових документів було висунуте без врахування фактичних обставин, які мали місце при даній імпортній операцій; порушено послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів; митним органом не були проведені консультації з декларантом.
Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано усіх витребуваних митним органом документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за першим методом. З урахуванням викладеного представник відповідача вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 06 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
10 жовтня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) та компанією «Cargowest Limited», Нова Зеландія (продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №ВП.1323.37515.11.92И за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити на умовах, вказаних у специфікаціях до Контракту, вугілля для виготовлення пиловугільного палива та вдування в доменні печі.
На виконання умов Контракту компанія «Cargowest Limited» у березні 2012 року поставила на умовах DAF - кордон Росії/України (згідно «Інкотермс - 2000) на ВАТ «Запоріжсталь» вугілля кам'яне бітумінозне марки ССОМСШ кількістю 139 тон за ціною 144 долари США за тонну.
При митному оформленні вказаного товару, який надійшов на адресу ВАТ «Запоріжсталь» за Контрактом від компанії «Cargowest Limited», на Запорізьку митницю комбінатом була подана вантажно-митна декларація (ВМД) № 112030000/2012/009691 від 30.03.2012 для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт».
Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до вимог ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України у розмірі відповідно до ціни угоди на умовах поставки DAF - кордон Росії/України, прикордонні станції Соловей/Тополі (згідно «Інкотермс - 2000) та визначеної в інвойсі компанії «Cargowest Limited».
Для підтвердження заявленої митної вартості товару ВАТ «Запоріжсталь» були надані документи, за переліком, передбаченим пп. 5, 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (далі - Порядок № 1766), а саме:
1. Контракт № ВП.1323.37515.11.92И від 10.10.2011 з додатками №№ 1,2,3 та специфікацією № 5 до нього;
2. ВМД № 112030000/2012/009691 від 30.03.2012, заявлена за контрактною вартістю;
3. Інвойс № 62 від 26.03.2012 з вартістю вугілля кам'яного бітумінозного марки ССОМСШ 144 долари США за тонну;
4. Висновок Запорізької торгово-промислової палати № 22.2/119 від 31.01.2012;
5. Сертифікат якості № 1203228R Ku (лот 04) від 19.03.2012;
6. ДМВ-1 (декларація митної вартості) до ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012;
7. Рахунок-фактура № 11 від 17.03.2012;
8. Рахунок проформа № 042 (ZS) від 24.02.2012 компанії «Cargowest Limited»;
9. Експортна декларація країни відправлення № 10608060/010312/0000180 від 01.03.2012;
10. Держстандарт Р 51588-2000 від 01.01.2001;
11. Держстандарт Р 51586-2000 від 01.01.2001;
12. Витяг з Метал Експерт № 11 від 12.03.2012;
13. Лист ВАТ «Запоріжсталь» № 93/2089522 И від 17.11.2011;
14. Лист компанії «Cargowest Limited» № 224/11 від 18.11.2011;
15. Договір комісії при експорті товарів № 26/12-2011р. від 26.12.2011;
16. Контракт № ТТК-ЕС 27/01/2011 від 27.01.2011р. з додатком № 54 від 29.02.2012;
17. Контракт № EC-CW 25/01/2011 від 25.01.2011р. з додатком № 17 від 01.03.2012;
18. Звернення ВАТ «Запоріжсталь» № 95/340 від 29.03.2012.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару перевірено документи, подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення контролю, проте у Запорізької митниці виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товару, у зв'язку з чим у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Так, відповідачем було витребувано: сертифікат про походження товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження відповідно до законодавства; відповідну бухгалтерську документацію: копії первинних бухгалтерських документів згідно з якими товар було знято з обліку/балансу, випущено зі складу, видаткові накладні, тощо; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.
Приймаючи до уваги вимоги митниці, уповноважена особа ВАТ «Запоріжсталь» за фактом пред'явлення вищезазначених вимог 03 квітня 2012 року здійснила відповідний запис на декларації митної вартості щодо ознайомлення з їх змістом, зазначивши, що надати документи, які витребувані митницею на час митного оформлення надати неможливо.
Запорізька митниця самостійно здійснила митну оцінку вартості товарів, які поставлялись за контрактом, про що було видане рішення про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) № 112030000/2012/000098/1 від 03.04.2012.
На підставі положень Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантiйнi зобов'язання при ввезеннi їх на митну територiю України затвердженого Наказом Державної митної служби України №230 від 17.03.2008 року, 04.04.2012р. у зв'язку з виникненням потреби в уточненні митної вартості товару, заявленої за ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012р. ВАТ «Запоріжсталь» звернулось листом №95/2027580 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. Запорізька митниця прийняла рішення №07-04-10-24/4478 щодо можливості випуску товарів, які імпортовані за контрактом від 10.10.2011 №ВП.1323.37515.11.92И під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначених за Рішенням № 112030000/2012/000098/1 від 03.04.2012 р.
В подальшому 13.06.2012 листом №95/2046992 ВАТ «Запоріжсталь» звернулося до Запорізької митниці з проханням переглянути рішення про здійснення митної оцінки товару із застосуванням методу №6 та застосувати митну вартість, заявлену декларантом за методом №1 та, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, повернути суму надміру сплачених податків та зборів.
З метою підтвердження митної вартості, заявленої комбінатом за методом №1 за ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012 разом з листом були надані наступні наявні підтверджуючі документи: ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012; ДМВ-1 №112030000/2012/009691 від 30.03.2012; Рішення про визначення митної вартості №112030000/2012/000098/1 від 03.04.2012; ВМД № 11203000/2012/010326 від 05.04.2012; Лист компанії «Cargowest Limited» № 25/05 від 25.05.2012; лист ТОВ «Інвест-Вугіллязбут» №149/04 від 21.05.2012.
18.06.2012 Запорізька митниця листом №07-04-10-24/6540 (про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом) повідомила, що ВАТ «Запоріжсталь» не надало в повному обсязі документи, які були витребувані митницею на момент прийняття рішень про визначення митної вартості, у зв'язку з чим, застосування заявленої декларантом митої вартості не є можливим.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних відносин) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Частиною 2 ст. 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Стаття 264 Митного кодексу України визначає, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 - у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України).
Так, п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 встановлює, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, зокрема, шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.
Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 р., де зокрема зазначено, що перевірка здійснення контролю за визначенням митної вартості здійснюється шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.
Відповідно до Порядку №1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
відповідна бухгалтерська документація;
ліцензійний чи авторський договір (контракт);
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
калькуляція фірми - виробника товару;
копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
сертифікат про походження товару;
відомості про якісні характеристики товару;
інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Відповідно до п. 13 Порядку №1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цієї Постанови, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Відповідно до п. 14 Порядку №1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
В судовому засіданні встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012, перевірено документи, подані для підтвердження заявленої митної вартої товарів, і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, відповідно до вимог Порядку №1766. Як встановлено з пояснень представника відповідача, при здійсненні митного оформлення встановлено, що постачальником товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту є «Cargowest Limited», Нова Зеландія, відправником товару відповідно до ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012 є ТОВ «Інвест-Вуглезбит», Росія. Крім того, за результатами проведеного контролю виявлено, що митна вартість товару не відповідала рівню митної вартості товарів, імпортованих на митну територію України, тобто вже оформлених товарів. У зв'язку з викладеним митний орган витребував додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, про що здійснено відмітку на Декларації митної вартості (ДМВ-1 від 30.03.2012 №112030000/2012/009691), а саме: сертифікат про походження товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження відповідно до законодавства; відповідну бухгалтерську документацію: копії первинних бухгалтерських документів згідно з якими товар було знято з обліку/балансу, випущено зі складу, видаткові накладні, тощо; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.
Уповноважена особа ВАТ «Запоріжсталь» 03 квітня 2012 року здійснила відповідний запис на декларації митної вартості щодо ознайомлення з їх змістом та зазначила, що надати документи, які витребувані митницею на час митного оформлення надати неможливо.
При цьому, звертаючись до Запорізької митниці з проханням про перегляд рішення про визначення митної вартості товару позивачем надано: ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012; ДМВ-1 № 112030000/2012/009691 від 30.03.2012; Рішення про визначення митної вартості № 112030000/2012/000098/1 від 03.04.2012; ВМД № 11203000/2012/010326 від 05.04.2012; Лист компанії «Cargowest Limited» № 25/05 від 25.05.2012; лист ТОВ «Інвест-Вугіллязбут» №149/04 від 21.05.2012.
Разом з тим, за змістом листа №25/05 від 25.05.2012 не можливо ідентифікувати товар та у вказаному листі міститься інформація про причини відмови надати додаткові документи та не міститься жодної інформації, яка б підтверджувала ціну товару, а відтак вказаний лист правомірно не був прийнятий Запорізькою митницею до уваги.
Що стосується листа №149/04 від 21.05.2012, в якому зазначено що прейскуранти (прас-листи) виробника товару, калькуляція виробника товару, первинні бухгалтерські документи (рух по складу, видаткові накладні тощо) є інформацією пов'язаною з комерційною таємницею підприємства, суд відзначає, що згідно умов контракту №ЗП.1323.37515.11.92И від 10.10.2011, а саме пп.6.5.1, продавець - компанія «Cargowest Limited» зобов'язується протягом 10 днів від дати відвантаження товару надати позивачу оригінали комерційних рахунків російською мовою, сертифікати походження товару, виданого ТТП країни виробника товару. А тому посилання представника позивача на те, що сертифікат про походження товару є комерційною таємницею виробника, суд не приймає до уваги, оскільки його надання передбачено умовами контракту ВП.1323.37515.11.92и та не може містити в собі конфіденційну інформацію, оскільки видається спеціалізованою організацією на товар, який є предметом зовнішньоекономічного контракту між ВАТ «Запоріжсталь» та «Cargowest Limited».
З огляду на вимоги ч.1 ст. 244-2 КАС України та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 10.04.2012 (справа №21-52а12), суд приходить до висновку, що документи, які надані позивачем в додаток до листа №95/2046992 від 13.06.2012, не є належним підтвердженням правильності зазначеної декларантом митної вартості товару.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтованість сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товарів підтверджується тим, що в додатках №1, 2 до контракту №ВП.1323.37515.11.92И від 10.10.2011 року зазначаються фізико-хімічні показники вугілля кам'яного бітумінозного марки ССМСШ, проте у поданій позивачем до Запорізької митниці ВМД №112030000/2012/009691 від 30.03.2012 року для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт» заявив товар вугілля кам'яне бітумінозне марки ССОМСШ кількістю 139 000 тон, за цінною 144 долари США за тонну.
Отже, судом при розгляді справи встановлено, що позивачем на вимогу митного органу були надані не всі документи, які витребувалися Запорізькою митницею на підтвердження заявленої митної вартості товару. Враховуючи те, що декларант не надав додаткові документи, які необхідні для підтвердження митної вартості товару, тобто не підтвердив митну вартість заявлену за методом №1, митниця дійшла висновку, що митна вартість не може бути визначена за методом №1.
Щодо висновку Запорізької ТТП від 31.01.2012 №22.2/119 суд не приймає останній в якості підтвердження обґрунтованості договірної вартості товару у розмірі 144 долати США за 1 тону, оскільки, по-перше, досліджений діапазон ринку товарів за вересень-грудень 2011 року, а спірна поставка товару відбулася у березні 2012 року; по-друге, у висновку зазначений діапазон можливих цін з 130,00 до 175,00 доларів США за 1 тонну; по-третє, висновок Запорізької ТТН базувався, зокрема, на Специфікації №2 від 30.11.2011 року, а при митному оформленні до митного органу надано Специфікацію №5 від 20.02.2012, відтак Специфікація №2 не була предметом розгляду при митному оформленні.
Стосовно посилання позивача на те, що ціна реалізації товару у розмірі 144 долари США була визначена з урахуванням знижки, відповідно до листа компанії «Cargowest Limited» №224/11 від 18.11.2011, суд зазначає, що за змістом вказаного листа знижка застосовується до товару, який буде поставлений у грудні 2011 року, водночас в межах спірних відносин позивач декларував товар, поставлений йому у березні 2012 року.
Наказом ДМСУ № 1242 від 19.10.2010 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» було зобов'язано забезпечити дотримання вимог Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.05.2009 № 506, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за № 534/16550, в частині заповнення графи 33 рішення про визначення митної вартості товарів (далі - Рішення) шляхом:
1.1. Чіткого зазначення причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції):
наявність висновку, що визначена декларантом митна вартість товару нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару; неподання декларантом додаткових документів або відмова від їх подання з урахуванням Методичних рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження;
наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості тощо.
1.2. Зазначення послідовності застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
1.3. Проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України (далі -Кодекс). Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
1.4. Зазначення докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів і прийнятті Рішення із застосуванням резервного методу (стаття 273 Кодексу).
03.04.2012 Запорізька митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товарів №112030000/2012/000098/1, якими визначила митну вартість товару за методом № 6.
В оскаржуваному рішенні митниця в якості обставин прийняття рішення зазначила «відмова від подання додаткових документів згідно п.11, 14 ПКМУ від 20.12.2006 № 1766. Метод № 1 неможливо застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. З декларантом проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення про неможливість використання методів №№ 2,3 в зв'язку з невідповідністю умов статей 268, 269 МКУ. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару. Застосовано метод № 6 у відповідності з вимогами ст. 273 МКУ, ВМД №112030000/2012/009723 від 30.03.2012, ВМД №209040000/2/001436 від 22.03.2012, ВМД №209040000/2/001447 від 23.03.2012»
Тобто, основною підставою для визначення митницею вартості товару за резервним методом була відмова декларанта надати витребувані додаткові документи.
Враховуючи те, що декларант не надав додаткові документи, які необхідні для підтвердження митної вартості товару, тобто не підтвердив митну вартість заявлену за методом №1, митниця дійшла висновку, що митна вартість не може бути визначена за методом №1.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Частиною 2 ст. 273 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Згідно з вимогами ст.ст. 88, 264, 265, 267 МК України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.
При розгляді справи встановлено, що відповідачем не міг бути застосований метод 2 через відсутність інформації про вартість операції з ідентичними товарами, які продавались на експорт в Україну час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваних товарів або був максимально наближеним до нього. Метод №3 не міг бути застосований через те, що а ні митний орган, а ні декларант не володів інформацією про вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавались на експорт в Україну і час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваних товарів або був максимально наближеним до нього. Методи №4,5 не застосовані через відсутність документально підтвердженої інформації про ціни товарів найбільшої партії оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) імпортних товарів, що продається на території України та цілої низки компонентів (витрат на виплату комісійних, звичайних торговельних надбавок, суми прибутку та загальних витрат; звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат; сум ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.
Послідовно використовуючи та детально дослідивши умови застосування усіх попередніх методів митниця зробила висновок, що митна вартість повинна визначатися відповідно до положень статті 273 Митного кодексу України за резервним методом. Як джерело цінової інформації (згідно Цінової бази Держмитслужби України) взята митна вартість вже оформленої ВМД №112030000/2012/009723 від 30.03.2012 (Запорізька митниця), ВМД №209040000/2/001436 від 22.03.2012 (Львівська митниця), ВМД №209040000/2/001447 від 23.03.2012 (Львівська митниця).
З огляду на це, доводи позивача про порушення відповідачем встановленої послідовності застосування методів не відповідають фактичним обставинам та спростовуються долученими до справи доказами.
Відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України з декларантом була проведена процедура консультацій з метою вибору підстав для визначення митної вартості, ознайомленням його з наявною у митниці ціновою інформацією щодо вартості товару, що засвідчено підписом уповноваженої особи позивача на поданій ним декларації митної вартості та спростовує доводи, позивача про те, що консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості не проводились.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.09.2012 у справі № 21-242а12.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Таким чином, відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних відносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Враховуючи наведене митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, провів процедуру консультацій, однак, позивач додаткових документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав без належних обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, при здійсненні митної оцінки був застосований метод оцінки 6 (резервний) згідно ст.273 МК України.
При цьому суд зазначає, що при митному оформленні товару за скоригованою вартістю декларант у ДМВ вказав шостий метод та самостійно вказав обґрунтування неможливості застосування попередніх методів, погодившись з визначеною відповідачем митною вартістю товару, про що маються відмітки у ДМВ щодо визнання митної вартості декларантом.
Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про визначення митної оцінки товару, Запорізька митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова