Справа № 2а-4872/10/1770
20 листопада 2012 року 10год. 06хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Чорномаз Ю.П., Красько І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
до Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000402353 від 03.08.2010 року на суму 10 344 695,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.08.2010 року Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами невиїзної документальної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000402353 про застосування, відносно нього, штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 10 344 695,00 грн.
Разом з тим, на думку позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є безпідставним, а висновки, що містяться в акті перевірки, зроблені на суб'єктивних припущеннях службових осіб податкового органу та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
В наданих суду поясненнях вказали, що за результатом проведеної додаткової перевірки відповідачем в супереч вимог чинного законодавства зроблено неправомірний висновок про те, що розмір доходу СПД - ФО ОСОБА_1 за 1 квартал 2008 року становить 677132,13 грн., у зв'язку із чим позивача незаконно переведено із спрощеної на загальну систему оподаткування з другого кварталу 2008 року.
Зокрема, позивач та його представник зазначили, що СПД-ФО ОСОБА_1 на підставі договорів-доручень протягом 2007-2009 років здійснював заготівлю худоби для ТОВ "Компанія Зевс ЛТД". За заготовлену за кошти ТОВ "Компанія Зевс ЛТД" худобу позивачеві виплачувалася грошова винагорода в розмірі 8%, яка і є його доходом від здійснення підприємницької діяльності. Ці кошти видавались СПД-ФО ОСОБА_1 готівкою під звіт з каси ТОВ "Компанія Зевс ЛТД" відповідно до умов вищевказаних договорів. Облік отриманих доходів здійснювався позивачем в книзі обліку доходів та витрат, позивачем подавалися відповідні звіти податковому органу. З огляду на це, позивач вказує, що в жодному з періодів, що перевірялись, перевищення гранично допустимого розміру доходу (виручки), встановленого ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", не допускав.
Враховуючи наведене на переконання позивача та його представника - підстав для застосування до СПД-ФО ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та прийняття податкового повідомлення-рішення №0000402353 від 03.08.2010 року в податкового органу не було.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, про що надали суду відповідні письмові заперечення. На обґрунтування заперечень зазначили, що СПД-ФО ОСОБА_1 за 1 квартал 2008 року отримав дохід який перевищує 500 000 грн., а тому був переведений із спрощеної системи оподаткування обліку та звітності на загальну систему оподаткування. Зокрема, дохід СПД-ФО ОСОБА_1 за 1 квартал 2008 року склав 677132,13 грн., як встановлено відповідно до актів здачі-прийняття робіт, згідно яких позивач проводив заготівлю худоби для ТОВ "Компанія Зевс ЛТД". В даних актах відсутні будь-які відмітки про те що роботи здійснювались на підставі та в рамках договорів доручень. Також в кожному наданому для перевірки акті здачі-прийняття робіт вказано, що "Замовник" ТОВ "Компанія Зевс ЛТД" з одного боку та "Виконавець" СПД-ФО ОСОБА_1 склали даний акт про те, що "Виконавцем" було проведено, а "Замовником" прийнято роботи по заготівлі худоби. Тому, вважають, що документи, які оформлялись між вказаними контрагентами, свідчать про те, що господарські операції здійснювались не в межах договорів доручення. Таким чином аргументи платника податку, що він здійснював всі господарські операції на підставі та виключно згідно умов договорів доручень представники відповідача вважають необґрунтованими та безпідставними. Вказали, що СПД-ФО ОСОБА_1 в звітах платника єдиного податку відображав лише кошти які нараховувались як винагорода за проведену заготівлю, а загальна вартість заготовленої та реалізованої замовнику продукції до складу доходу підприємцем не включалась.
За таких обставин, представники відповідача зазначили, що в порушення вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", СПД-ФО ОСОБА_1 протягом 2008 року здійснював розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері торгівлі без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджує виконання розрахункових операцій, або із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та без видачі розрахункових документів встановленої форми на повну суму проведеної операції, на загальну суму - 206 8939,06 грн.
Враховуючи наведене, представники відповідача просили суд відмовити позивачу у задоволені позову повністю.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа та знаходиться на обліку як платник податків в Дубенській об'єднаній державній податковій інспекції з 02.07.2004 року. Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності СПД ОСОБА_1 визначено посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами.
В період з 2007 -2009 років позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.
З 14.07.2010 року по 16.07.2010 року працівниками Дубенської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено додатковий акт від 21.07.2010 року № 127/17-39/НОМЕР_1.
За наслідком проведеної перевірки, відповідачем зокрема встановлено порушення СПД ФО ОСОБА_1 вимог п.1 п.2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року на загальну суму - 2 068 939,06 грн.
За таких обставин, Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2008 року № 0000402353 , яким до СПД ФО ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на суму 10 344 695,30 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, проте, за наслідками адміністративного оскарження Дубенською ОДПІ, ДПА у Рівненській області, ДПА України рішення Дубенської ОДПІ від 03.08.2010 року №0000402353- залишено без змін.
Як вбачається з змісту додаткового акта перевірки (п.4.1 Результати перевірки правильності визначення валового доходу) - СПД ОСОБА_1 в звітах платника єдиного податку, за період перевірки, відображав лише кошти, які зараховувались як винагорода за проведену заготівлю, а загальна вартість заготовленої та реалізованої замовнику продукції до складу валового доходу позивачем не включалась.
Враховуючи наведене, згідно висновку додаткового акта перевірки, за І квартал 2008 року обсяг виручки СПД ОСОБА_1 становив 506792,97грн. та перевищив встановлений Указом президента України №727/98 обсяг виручки від реалізації продукції на календарний рік (500 тис грн.).
За таких обставин, згідно висновку податкового органу, СПД ОСОБА_1 протягом 2-4 кв. 2008 року не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування.
За період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року згідно розрахунку службових осіб перевіряючого органу обсяг виручки СПД ОСОБА_1 становив 2164609,43грн.
Крім того, зі змісту додаткового акта вбачається, що на обґрунтування висновку, щодо відсутності у позивача права протягом 2-4 кв. 2008 року перебувати на спрощеній системі оподаткування, відповідач також посилається на висновки акта планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства СПД ОСОБА_1 від 09.04.2010 року №61/17-38/НОМЕР_1. Зокрема, в результаті проведення якої встановлено, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції та наданих послуг за 2-4 кв. 2008 року, згідно даних наданих СПД ОСОБА_1, який визначено на підставі звітів платника єдиного податку, що був поданий підприємцем до ДПІ, книги обліку доходів і витрат, відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 в першому кварталі 2008 року ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД», довідки ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» №1072 від 16.12.2009 року та № 242 від 22.03.2010 року - становив 95670,37грн..
За таких обставин, різниця обсягу виручки за наслідком проведеної перевірки та обсягу виручки за даними які надав СПД ОСОБА_1 становить 2068939,06грн.
Враховуючи наведене відповідачем зроблено висновок про те, що позивач в порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР, 06.07.1995, - здійснюючи операції в готівковій формі при наданні послуг (продажу товарів) у сфері торгівлі, та послуг, проводив розрахункові операції не на повну суму наданих послуг через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Саме враховуючи наведені обставини Дубенською ОДП було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення згідно якого відносно позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 10 344 695,30 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
Разом з тим, судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач , як СПД здійснював посередницьку діяльність в торгівлі с/г сировиною, живими тваринами, заготівлю та реалізацію с/г продукції.
Зокрема 02.01.2008 року між СПД ФО ОСОБА_1 (повіреним) та ТОВ « Комапнією «Зевс ЛТД» (довірителем) було укладено договір доручення №117/2, згідно п1.1 якого довіритель уповноважує повіреного на здійснення від його імені заготівлі худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, включаючи власників приватних підсобних господарств (населення). Згідно п 2.4 довіритель зобов'язується видавати готівкою повіреному узгоджену суму коштів для здійснення ним своїх обов'язків, виплачувати повіреному за надані послуги винагороду, вказану в акті виконаних робіт від суми від зданої худоби з дотацією. Згідно п. 3.1 повірений закупляє худобу у товаровиробників усіх форм власності, і передає її довірителю, не набуваючи права власності на худобу. Згідно п. 4.1 за виконання доручення повірений отримує винагороду з каси довірителя.
СПД ОСОБА_1 в своїй підприємницькій діяльності не використовував РРО та КОРО.
За матеріалами перевірки встановлено, що протягом 2-4 кв. 2010 року позивач СПД ОСОБА_1 на підставі договорів доручення поводив господарські операції з ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» та ТОВ «Дубноагротрейд». І саме на підставі звітності вказаних підприємств, щодо суми виплачених доходів СПД ОСОБА_1 та актів здачі-прийняття робіт за перевіряємий період відповідачем визначено обсяг валового доходу позивача у розмірі 2164609,45грн.
Проте при визначенні обсягу валового доходу СПД ОСОБА_1 посадовими особами перевіряє мого органу було взято до уваги не лише кошти, які зараховувались позивачу як винагорода за проведену заготівлю, а також загальну вартість заготовленої та реалізованої замовникам продукції, що на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 295 Господарського Кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Відповідно до статті 1000 Цивільного Кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Вказана стаття імперативно визначає правові наслідки вчинення правочину повіреним: правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Системний аналіз вказаних норм закону та фактичних обставин справи дає підстави суду дійти висновку, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, будучи в силу договору доручення повіреним, виконуючи договірні зобов'язання по закупівлі у сільськогосподарських товаровиробників худоби, діяв від імені, в інтересах та за рахунок довірителя, відтак кошти, надані позивачу довірителем для виконання договірних зобов'язань, а також худоба, закуплена позивачем за такі кошти і передана довірителю, є власністю останнього.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 03.07.1998 року № 727/98, із змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів робіт послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції.
Кошти, отримані повіреним під звіт від довірителя для виконання договірних зобов'язань щодо закупівлі для довірителя сільськогосподарської продукції, об'єктивно не є коштами, отриманими за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а відтак не є виручкою повіреного від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні Указу Президента України № 727/98 .
З врахуванням наведеного, суд вважає хибним висновок податкового органу про розмір виручки, одержаної СПД ОСОБА_1 в перевіреному періоді, який визначено відповідно до записів в актах виконаних робіт щодо вартості худоби, заготовленої СПД ОСОБА_1 за кошти м'ясопереробних підприємств - довірителів.
На переконання суду, до об'єкта оподаткування підлягає включенню сума винагороди, виплаченої позивачу контрагентами за виконання договірних зобов'язань в межах договорів доручення.
Враховуючи наведені обставини справи суд приходить до висновку про хибність тверджень податкового органу про розмір виручки одержаної ОСОБА_1 в 2-4 кв. 2008 року.
З врахуванням наведеного, на переконання суду, висновки відповідача щодо визначення СПД ОСОБА_1 суми штрафних санкцій є необ'єктивним, прийняті без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, при помилковому застосуванні норм права.
Крім того судом встановлено, і відповідачем не заперечувався той факт, що 17.03.2010 року ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» подано до Дубенської ОДПІ уточнюючий податковий розрахунок суми доходу, нарахованого СПД ОСОБА_1 за перший квартал 2008 року, згідно якого розмір виплаченого останньому доходу виправлено з 677132,52 грн. на 21075,41грн.
Об'єктивні докази того, що уточнюючий розрахунок форми № 1 ДФ про нарахування (виплату) ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" доходу для СПД ОСОБА_1 в 1 кварталі 2008 року, не був визнаний відповідачем як податкова звітність - відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи спростовано висновок податкового органу щодо одержання СПД ОСОБА_1 в 1 кварталі 2008 року виручки від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 677 132,52 грн. та перевищення граничного розміру виручки, яка допускає перебування підприємця на спрощеній системі оподаткування.
Відтак, на думку суду, безпідставним є висновок відповідача про те, що відповідно до ст.5 Указу Президента № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами та доповненнями) СПД ОСОБА_1 з II кварталу 2008 року зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування.
Вказані обставини також встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року залишеною без змін ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року, у справі за позовом СПД ОСОБА_1 до Дубенської ОДПІ про визнання нечинними та скасування рішень.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.
Як встановлено судом, СПД ОСОБА_1 при заготівлі худоби в населення не діяв від власного імені, не здійснював здавачам худоби виплат за рахунок власних коштів, а діяв на виконання договірних зобов'язань на підставі договорів доручення від імені, за рахунок та в інтересах довірителів - м'ясопереробних підприємств.
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 03.08.2010 року № 0000402353 суд вважає протиправним, таким, що підлягає до скасування.
Крім цього, суд вважає, що штрафні (фінансові) санкції за порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (в редакції Закону № 1776-III від 01.06.2000 року, із змінами та доповненнями) є видом адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст. 239, 241 Господарського Кодексу України. Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на вказані норми закону, до позивача штрафні (фінансові) санкції рішенням суб'єкта владних повноважень від 03.08.2010 року за незастосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в 2-4 кварталах 2008 року, застосовані за сплином терміну, встановленого для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вказаним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402353 від 03.08.2010 року винесене Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби.
Присудити на користь позивача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.