Справа № 2а/1770/3912/2012
16 листопада 2012 року ___год. ___хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Красько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
05.10.2012 Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0002491742 від 22.06.2012 про визначення податку на додану вартість на суму 20532,43 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 5133,10 грн.
В обґрунтування заявленого адміністративного позову вказує, що висновки податкового органу про невикористання нею в межах господарської діяльності колісних дисків та шин згідно переліку - є хибними, оскільки не відповідають приписам ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 та повністю спростовуються первинними документами, які надавались під час проведення перевірки.
В судовому засіданні представники позивача пояснили суду, що фактично підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став той факт, що під час проведення відповідачем перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, податковий орган прийшов до висновку, що станом на 01.10.2010 у позивача була нестача ТМЦ у зв'язку із чим ним завищено податковий кредит за жовтень 2010.
Разом з тим позивач та представник позивача зазначили, що у 2010 році під час проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, на вимогу ревізора позивачем проводилася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей. Згідно проведених інвентаризацій будь-яких нестач ТМЦ виявлено не було. Більше того, під час проведення вказаної перевірки, станом на 30.09.2010 будь-яких порушень податкового законодавства зі сторони ПП ОСОБА_1 також виявлено не було, про що складено відповідну довідку №1247/17-117/НОМЕР_2 від 08.12.2010.
Вказані обставини, свідчать про безпідставність висновків податкового органу та повністю спростовуються первинною документацією щодо реалізації товарів, нестачу яких начебто виявили під час проведення перевірки.
Відповідач - ДПІ у м. Рівному адміністративний позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки позивача (акт від 08.06.2012, №152/17-117/НОМЕР_2) було встановлено порушення зі сторони ПП ОСОБА_1 пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997.
Висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зроблено з врахуванням наступних обставин.
Як встановлено під час проведення вказаної перевірки, залишки ТМЦ у ФОП ОСОБА_1, станом на 24.06.2009 становили: на складі - 317206,09грн.; на шиномонтажі - 5462,07грн. (загальна сума залишку 322668,13грн).
Поряд з тим, в ході проведення позапланової документальної перевірки (довідка №1247/17-117/НОМЕР_2 від 08.12.2010), встановлено, що залишки станом на 20.10.2010 становлять - 479856 грн.; залишки станом на 10.11.2010 становлять - 489882 грн.
Однак, на підставі вилучених документів, в ході проведення позапланової перевірки не встановлено факту придбання позивачем автогуми, дисків та коліс протягом жовтня 2010 року.
За таких обставин, з урахуванням залишків, які значились в інвентаризаційному описі залишків ТМЦ ПП ОСОБА_1 станом на 10.11.2010, службовими особами відповідача встановлено нестачу ТМЦ на суму 102662,14 грн. При цьому в порушення норм податкового законодавства позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ сплачені при придбані вказаних ТМЦ.
За таких обставин оскаржуване податкове повідомлення- рішення є цілком правомірними, а позовні вимоги безпідставними. Тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що у червні 2012 року ДПІ у м. Рівному проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за період з 01.04.2009 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт від 08.06.2012 №152/17-117/НОМЕР_2 .
У висновках акта перевірки № 152/17-117/НОМЕР_2 від 08.06.2012 податковий орган стверджує про порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Зокрема на переконання посадових осіб податкового органу ФОП ОСОБА_1 в порушення вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість» не проведено корегування податкового кредиту по виявленій нестачі ТМЦ, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 20532,43 грн.
Не погодившись із висновками посадових осіб податкового органу, які відображені в акті перевірки № 152/17-117/НОМЕР_2 від 08.06.2012, позивач подав письмові заперечення на складений акт з копіями первинних документів, що підтверджують факт реалізації товарно-матеріальних цінностей.
В свою чергу ДПІ у м. Рівному було відмовлено в задоволенні вказаного заперечення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002491742 від 22.06.2012 про визначення податку на додану вартість на суму 20532,43 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 5133,10 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку про що подано первинну та повторну скарги до ДПС в Рівненській області та ДПС України. Проте вказані скарги було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Факт придбання позивачем ТМЦ які обліковувались ним на складі - сторонами не оспорювався, а тому не підлягав доказуванню в межах розгляду даної справи.
Що ж стосується виявленої за наслідком проведеної перевірки нестачі ТМЦ, та відповідно не використання вказаних ТМЦ в оподатковуваних операціях, суд зазначає наступне.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 - органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право - вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів.
Відповідно до абз. б п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 серпня 1994 року за № 202/412 - одним з основних завдань інвентаризації є установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV - для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
Зі змісту наведених вище норм права слідує, що встановити нестачу товарно-матеріальних цінностей можливого лише шляхом проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей. При цьому під час проведення документальних перевірок ДПІ у м. Рівному наділена правом вимагати від платників податків проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи інвентаризація залишків ТМЦ ФОП ОСОБА_1 проводилась позивачем у листопаді 2010р. на вимогу ревізора ДПІ у м. Рівному, що підтверджується актом інвентаризації від 10.11.2010.
За результатом проведеної інвентаризації нестачі ТМЦ виявлено не було.
Враховуючи вищеописані норми права суд приходить до висновку, що єдиним документом який може встановити наявність нестач ТМЦ на складі є акт інвентаризації. Досліджений судом акт інвентаризації від 10.11.2010 р., засвідчує відсутність на складах позивача нестач ТМЦ та повністю спростовує твердження ревізора ДПІ у м. Рівному викладені в акті перевірки № 152/17-117/НОМЕР_2 від 08.06.2012.
Додатково слід зазначити, що оборотно-сальдова відомість ФОП ОСОБА_1 про залишки ТМЦ станом на 20.10.2010 р. підтверджує дані акта інвентаризації від 10.11.2010 р. та додатково спростовує висновки перевіряючого.
Як вбачається з дослідженого судом акту інвентаризації від 10.11.2010 останній містить інформацію про наявність залишків ТМЦ на складі згідно переліку.
Під час проведення перевірки у червні 2012 року, на підставі якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, службові особи відповідача, враховуючи реалізацію позивачем ТМЦ у жовтні 2010 року прийшли до висновку про те, що станом на 01.10.2010 нестача ТМЦ у ФОП ОСОБА_1 складала 102 662,14 грн. по 41 найменуванню в кількості 289 шт.
Саме на підставі проведеного розрахунку відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не було проведено корегування податкового кредиту по виявленій нестачі ТМЦ, в результаті чого начебто завищено податковий кредит за жовтень 2010р.
Як вбачається з матеріалів справи під час направлення заперечень на акт перевірки, первинної та повторної скарг позивачем надавалися копії первинних документів, що засвідчують факт реалізації ТМЦ про нестачу який стверджує ревізор.
Зокрема як встановлено судом диски колісні, вказані в п.129 табл. на стор.10, продані за видатковою накладною № 259 від 29.11.10 та податковою накладною № 259 від 29.11.10, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за листопад 2010 р. Із суми реалізації продукції за листопад 2010 р. підприємцем сплачено ПДВ згідно платіжного доручення № 138 від 17.12.10 на суму 3569,00 грн.
Диски колісні, вказані в п.130 табл. на стор.10, продані за видатковою накладною № 23 від 03.02.11 та податковою накладною № 5 від 03.02.11, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за лютий 2011 р. за № 5.
Диски колісні, вказані в п.92 табл. на стор.9, продані за видатковою накладною №46 від 21.04.11, та податковою накладною № 46 від 20.04.11, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за квітень 2011 р. Із суми реалізації продукції за квітень 2011 р. підприємцем сплачено ПДВ згідно платіжного доручення на суму 1085,00 грн.
Диски колісні, вказані в пп. 82-84 табл. на стор.8, продані за видатковою накладною № 50 від 28.07.11 та податковою накладною № 34 від 28.07.11, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за липень 2011 р. Із суми реалізації продукції за липень 2011 р. підприємцем сплачено ПДВ згідно платіжного доручення № 58 від 25.08.2011 на суму 3505,00 грн.
Диски колісні, вказані в п.129 табл. на стор.10, продані за видатковою накладною № 52 від 25.10.11, та податковою накладною № 39 від 25.10.11 р., що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2011 р. Із суми реалізації продукції за жовтень 2011 р. підприємцем сплачено ПДВ згідно платіжного доручення № 107 від 16.11.11 р. на суму 22,00 грн.
Диски колісні, вказані в пп.86,89,90 табл. на стор.8 продані за видатковою накладною № 53 від 28.12.11, та податковою накладною № 46 від 28.12.11, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за грудень 2011 р. Із суми реалізації продукції за грудень 2011 р. підприємцем сплачено ПДВ згідно платіжного доручення № 7 від 25.01.12 на суму 3898,00 грн.
Диски колісні, вказані в п.122 табл. на стор.9, продані за видатковою накладною № 1 від 30.01.12, та податковою накладною № 17 від 30.01.12, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за січень 2012 р. за Із суми реалізації продукції за січень 2012 р. підприємцем сплачено ПДВ згідно платіжного доручення від 21.02.12 на суму 1125,00 грн.
Диски колісні, вказані в п.99 табл. на стор.9, продані за видатковою накладною № 3 від 19.03.2012 р., та податковою накладною № 21 від 15.03.12, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних за березень 2012 р. Із суми реалізації продукції за березень 2012 р. підприємцем сплачено ПДВ згідно платіжного доручення на суму 2874,00 грн.
Інша частина ТМЦ, а саме позиції 62, 63, 64, 67, 70, 85, 87, 93, 96, 97, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 110, 112, 114, 115, 116, 119, 120, 121, 123, 125, 126, 127, 128, 133 табл. на стор. 8-9 акта перевірки №152/17-117/НОМЕР_2 від 08.06.2012 про нестачу яких вказує податковий орган в акті обліковується на залишках, що підтверджується відповідною оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281ТМЦ сформованою станом на 08.06.2012.
Таким чином, з досліджених доказів вбачається, що первинними документами підтверджується факт часткової реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей про нестачу яких стверджує податковий орган при проведенні документальної перевірки на сторінках 21-22 акту перевірки № 152/17-117/НОМЕР_2 від 08.06.2012. Крім того встановлено факт наявності іншої частини ТМЦ як залишків на складі. Наведене додатково спростовує висновки посадових осіб ДПІ у м. Рівному про завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту.
Додатково слід зазначити, що 08.12.2010 ДПІ у м. Рівному було складено довідку № 1247/17-117/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за період 01.04.2009 по 30.09.2010.
З висновків довідки вбачається, що документальною позаплановою виїзною перевіркою порушень вимог податкового законодавства за період з квітня 2009 - 30 вересня 2010 року не встановлено. Довідка № 1247/17-117/НОМЕР_2 від 08.12.2010 податковим органом не відкликалася та є дійсною.
За таких обставин висновок податкового органу щодо нестачі ТМЦ у ФОП ОСОБА_1 станом на 01.10.2010 у розмірі 102 662,14 грн. по 41 найменуванню в кількості 289 шт. - не узгоджується з результатом документальної перевірки позивача за період 01.04.2009 по 30.09.2010.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що до матеріалів справи податковим органом не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження висновків про наявність нестач ТМЦ у ФОП ОСОБА_1 Наведений в акті перевірки №152/17-117/НОМЕР_2 від 08.06.2012 акт інвентаризації від 10.11.2010 засвідчує факт відсутності нестач ТМЦ. Досліджені копії первинних документів засвідчують той факт, що частина ТМЦ про нестачу яких стверджує ДПІ у м.Рівному була реалізована для інших суб'єктів господарювання. Оборотно-сальдові відомості про залишки ТМЦ на складах засвідчують, що спірні товари перебувають на складах позивача. Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки № 152/17-117/НОМЕР_2 від 08.06.2012, щодо наявності нестачі товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_1. станом на 01.10.2010 не відповідають дійсності та не підтверджуються наданими суду доказами у справі.
Відповідно до ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того відповідно до ч. 4 ст.70 КАС України обставини які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Всупереч положень ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному № 0002491742 від 22.06.2012 про визначення податку на додану вартість на суму 20532,43 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 5133,10 грн. слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року №0002491742.
Присудити на користь позивача Приватного підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 256,66 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.