21 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/6757/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
при секретарі - Іванюк Є.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача -Каржан О.П.,
представника третьої особи - Пироженко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Семенівському районі Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
19 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області з позовом до Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області, треті особи: Голова Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_4, Семенівське відділення Управління державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності щодо умисного і тривалого невиконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2006 року по справі за №2-а-13 про поновлення на посаді начальника відділу освіти Семенівського РДА ОСОБА_1 протиправною і такою, що завдала значної шкоди охоронюваним законом конституційним правам; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2006 року по 09 січня 2008 року включно, у розмірі 15655,00 грн.; стягнення моральної шкоди у розмірі 75000,00 грн.; стягнення понесених витрат на правову допомогу у розмірі у розмірі 2500,00 грн. (з урахуванням розрахунку з уточненням позовних вимог від 20 червня 2008 року /а.с. 52/).
Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2008 року визнано бездіяльність Семенівської районної державної адміністрації в питанні виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі протиправною; стягнуто з Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 15655,00 грн.; моральну шкоду 7000,00 грн.; судові витрати 1200,00 грн.; зобов'язано Головне Управління державного Казначейства України в Полтавській області списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_1 з казначейського рахунку Семенівської РДА вказані суми, а саме 15655,00 грн. заробітної плати, 7000,00 грн. моральної шкоди, та 1200,00 грн. судових витрат, а всього 23855,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року скасовано постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2008 року в частині стягнення моральної шкоди 7000,00 грн. та стягнення судових витрат 1200,00 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2012 року постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 170-172/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області, треті особи: Голова Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_4, Семенівське відділення Управління державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди прийнято до провадження.
12 листопада 2012 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, відповідно до прохальної частини якої позивач просив суд визнати Семенівську районну Державну адміністрацію Полтавської області винною в протиправній бездіяльності щодо умисного і тривалого невиконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2006 року по справі за №2-а-13 про поновлення на посаді начальника відділу освіти Семенівського РДА ОСОБА_1 і такою, що завдала значної шкоди охоронюваним законом конституційним правам; стягнення з Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, з 10 листопада 2006 року по 09 січня 2008 року включно, у розмірі 21369,00 грн.; стягнення з Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 нанесену протиправною бездіяльністю моральну шкоду у розмірі 75000,00 грн. /а.с. 196-197/.
Крім того, заявою про уточнення позовних вимог від 12 листопада 2012 року позивачем виключено зі складу осіб, які беруть участь у справі голову Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_4 та замінено третю особу Семенівське відділення Управління державного казначейства України у Полтавській області на Управління державної казначейської служби України у Семенівському районі Полтавській області /а.с. 196/.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2006 року він був поновлений на роботі на посаді начальника відділy освіти Семенівської районної державної адміністрації. Відповідно до постанови суду, в частині поновлення на роботі, постанова підлягала негайному виконанню. Але, незважаючи на cудове рішення, відповідач з листопада 2006 року по січень 2008 року не поновлював його на роботі, тобто, не виконував рішення суду без поважних причин. Лише 09 січня 2008 року відповідачем видано розпорядження голови РДА про поновлення ОСОБА_1 на роботі, вимушений прогул склав 293 робочі дні. Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язаний виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. Крім того, ОСОБА_1 зауважував, що відповідачем завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних та моральних стражданнях, шляхом порушення прав ОСОБА_1 на повагу як до особистості, на працю, на отримання заробітної плати, на достатній життєвий рівень для себе та сім'ї, що виключало достатнє харчування, одяг, житло.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12 листопада 2012 року та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти прозову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїх письмових запереченнях зазначав, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року постанова Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2008 року по справі №2-а-9/08 в частині стягнення з Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу у результаті невиконання судового рішення про поновлення на роботі, заробітної плати у розмірі 15655,00 грн., була залишена без змін. Тому, кошти у сумі 15655,00 грн. були перераховані ОСОБА_1 на підставі платіжної вимоги від 29 травня 2009 року №76. Отже, на думку відповідача, підстави для повторного стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у результаті невиконання судового рішення про поновлення на роботі відсутні. Відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення нанесеної моральної шкоди не підтверджені жодними доказами та, відповідно, задоволенню не підлягають.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області про скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу частково задоволено. Крім іншого, скасовано наказ голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 листопада 2005 року №161-В про накладання дисциплінарного стягнення у вигляді догани, скасовано наказ від 03 квітня 2006 року №37 про звільнення з посади начальника відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області. При цьому, щодо стягнення заробітної плати в межах суми платежу стягнення за один місяць та поновлення на роботі, у відповідності до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанову допущено до негайного виконання /а.с. 4, 5/.
Розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 09 січня 2008 року №2-в поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти районної державної адміністрації з 04 квітня 2006 року /а.с. 6/.
Отже, ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 10 листопада 2006 року по 09 січня 2008 року, що складає 293 робочі дні.
Позивач не погодився з бездіяльністю Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області щодо тривалого непоновлення його на роботі, невиплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, невідшкодування моральної шкоди та оскаржив їх до суду.
Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано бездіяльність Семенівської районної державної адміністрації в питанні виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі протиправною; стягнуто з Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в результаті невиконання судового рішення про поновлення на роботі заробітну плату у розмірі 15655,00 грн.; стягнуто з Семенівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою заробітної плати, 7000,00 грн.; стягнуто з Семенівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 1200,00 грн.; зобов'язано Головне Управління державного Казначейства України в Полтавській області списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_1 з казначейського рахунку Семенівської РДА вказані суми, а саме 15655,00 грн. заробітної плати, 7000,00 грн. моральної шкоди, та 1200,00 грн. судових витрат, а всього 23855,00 грн. /а.с. 64-66/.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року апеляційну скаргу Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області задоволено частково, постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2008 року по справі №2-a-9/08 в частині стягнення з Семенівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою заробітної плати, 7000,00 грн. та стягнення з Семенівської РДА на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 1200,00 грн. - скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову залишено без змін /а.с. 105-107/.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 170-172/.
При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність дій відповідача щодо затримки у поновленні позивача на службі та обов'язок сплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 15655,00 грн.
Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій стало:
- помилкове незалучення судами до участі у справі Голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, як винну у незаконному звільненні особу /а.с. 171/;
- відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження здійснених позивачем витрат на правову допомогу, недослідження судами наявності відповідної угоди між позивачем та адвокатом /а.с. 172/;
- передчасність висновку апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди /а.с. 172/.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Полтавським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2012 року, від позивача витребувано докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу /а.с. 175-176/.
Разом з тим, заявою про зміну позовних вимог від 12 листопада 2012 року позивач відмовився від позовної вимоги про стягнення понесених витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. /а.с. 196-197/, мотивуючи свою відмову тим, що адвокат ОСОБА_5 помер, а сам договір на правову допомогу втрачений /а.с. 210/.
Щодо помилкового незалучення судами до участі у справі голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, як винну у незаконному звільненні особи суд зазначає, що Голову Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_4 було визначено самим позивачем у позовній заяві як третю особу /а.с.2/.
Однак, судом встановлено та підтверджено розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації від 26 квітня 2010 року №34к, копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 200/, що ОСОБА_4 припинив повноваження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області з 26 квітня 2012 року.
У зв'язку з цим, позивач, заявою про уточнення позовних вимог від 12 листопада 2012 року, виключив голову Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області зі складу третіх осіб /а.с. 196-197/.
Крім того, заявою про уточнення позовних вимог від 12 листопада 2012 року позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15655,00 грн. до 21369,00 грн., мотивуючи таке збільшення інфляційними процесами /а.с. 196-197/.
Проте, суд вважає необґрунтованою заявлену позовну вимогу про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 21369,00 грн. з огляду на наступне.
Згідно довідок відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 15 квітня 2008 року №399 /а.с. 29/ та від 20 червня 2008 року №01-06/609 /а.с. 49-51/, середньодений заробіток позивача за 2 останні місяці роботи, що передували його незаконному звільненню, складав 36,66 грн., а з урахування офіційного індексу інфляції станом на 01 червня 2008 року він складав 53,43 грн.
Отже, за 293 дні вимушеного прогулу втрачений позивачем заробіток складає 15655,00 грн. із розрахунку: 293 р.д. х 53,43 грн. = 15655 грн.
Судом встановлено та підтверджено платіжною вимогою від 29 травня 2009 року № 76, повідомленням про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з платіжною вимогою від 29 травня 2009 року, копії яких залучено до матеріалів справи /а.с. 212, 213/, що 29 травня 2009 року кошти у сумі 15655,00 грн. сплачено відповідачем на користь ОСОБА_1
Із пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні 21 листопада 2012 року, судом встановлено, що позивачем не заперечується факт отримання від Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області коштів у сумі 15655,00 грн.
Як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні, в подальшому, після задоволення судом позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 21369,00 грн., позивач поверне раніше отримані кошти у сумі 15655,00 грн. Семенівській районній державній адміністрації Полтавської області.
Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки, відповідачем виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 15655,00 грн. ще 29 травня 2009 року, у суду відсутні правові підстави для повторного стягнення з відповідача суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням інфляційних процесів станом на 2012 рік. Таким чином, у задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог про визнання Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області винною у протиправній бездіяльності щодо умисного і тривалого невиконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2006 року по справі за №2-а-13 про поновлення на посаді начальника відділу освіти Семенівської РДА ОСОБА_1 і такою, що завдала значної шкоди охоронюваним законом конституційним правам; стягнення з Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 нанесену протиправною бездіяльністю моральну шкоду у розмірі 75000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частиною дев'ятою статті 267 КАС України визначено наступну форму судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме, особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.
Таким чином, законодавством визначено норму, згідно якої, у випадку невиконання рішення суду суб'єктом владних повноважень - відповідачем, передбачено право заявника на звернення до суду із заявою (а не позовною заявою) для захисту порушеного права. Вимоги до поданої заяви та порядок її розгляду встановлений статтею 267 КАС України, подана заява не може бути розглянута судом як позовна заява.
З огляду на вищезазначене, на день розгляду зазначеного спору, законодавцем передбачений інший порядок захисту порушеного права у випадку невиконання рішення суду суб'єктом владних повноважень - відповідачем, ніж той, що було обрано позивачем.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду 19 лютого 2008 року. На момент звернення позивача з позовом, КАС України не містила окремої норми щодо захисту порушеного права шляхом звернення позивача із заявою до суду в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду судом вимоги щодо визнання Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області винною у протиправній бездіяльності щодо умисного і тривалого невиконання постанови суду як однієї із позовних вимог.
Судом встановлено, що після прийняття постанови від 10 листопада 2006 року по справі за №2-а-13 про поновлення на посаді начальника відділу освіти Семенівської РДА ОСОБА_1, позивач неодноразово звертався до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області з вимогою поновити його на посаді начальника відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявами ОСОБА_1 від 07 грудня 2006 року /а.с. 47/ та від 26 грудня 2007 року /а.с. 46/.
Крім того, як встановлено з відповіді відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 14 грудня 2007 року №ж-5-11П /а.с. 7-8/, ще у грудні 2006 року було відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа, виданого 11 грудня 2006 року Семенівським районним судом Полтавської області по вищезазначеній справі та у 2007 році виконавчою службою вживалися заходи щодо його виконання відповідачем. Так, за умисне невиконання судового рішення Семенівська РДА двічі піддавалася стягненню у вигляді штрафів в розмірі 510,00 грн. та 1020,00 грн.
ОСОБА_1 був поновлений на роботі лише 09 січня 2008 року розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області /а.с. 6/.
Отже, ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 10 листопада 2006 року по 09 січня 2008 року, загалом 293 робочі дні.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині першій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Однак, усупереч зазначеним нормам, відповідач без поважних причин не виконував рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі. У судовому засіданні представник відповідача не зміг надати суду вмотивованих пояснень щодо причин такого тривалого невиконання рішення суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що виразилася в умисному та тривалому невиконанні постанови Семенівського районного суду Полтавської області віл 10 листопада 2006 року у справі №2-а-13 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області.
Згідно частини першої статті 2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 незаконно був позбавлений роботи протягом 14 місяців та упродовж цього періоду не отримував заробітної плати. Суд погоджується з доводами позивача, що як людина, яка є головою сім'ї, в якій виховується двоє неповнолітніх дітей, ОСОБА_1 зазнавав моральних страждань від неспроможності утримувати сім'ю та задовольняти нагальні життєві потреби, від приниження гідності шляхом порушенням його права на працю та достатній життєвий рівень.
Протягом 14 місяців безробіття позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини.
Таким чином, суд вважає, що невиконанням судового рішення про поновлення позивача на роботі протягом тривалого часу та позбавлення засобів до існування, у вигляді заробітної плати, позивачу було завдано моральну шкоду.
Разом з тим суд вважає завищеними вимоги позивача щодо розміру такої шкоди, яку ОСОБА_1 оцінив у 75000,00 грн.
Виходячи з принципу розумності та достатності, а також відсутності документального підтвердження понесених моральних страждань, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Семенівському районі Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області щодо умисного і тривалого невиконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2006 року у справі №2-а-13 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області.
Стягнути з Семенівської районної Державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. /дві тисячі гривень 00 копійок/.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2012 року.
Суддя Л.М. Петрова