Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14345/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 38 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучка В.М.
при секретарі Рясненко А.В.
за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Романіки А.В. (довіреність від 24.07.2012 року № 2867/10/10-013, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0004590017-733 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 961,25 грн.,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служб (далі - Шахтарська ОДПІ, відповідач) про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0004590017-733 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 961,25 грн.
Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 07.09.2012 року № 823/17-211-1-1988112079 щодо не підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагента ТОВ «Росімпортторг» та відповідно безпідставного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 961,25 грн., оскільки під час перевірки відповідачу надані всі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.
Відповідачем позовні вимоги не визнанні, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Відповідач зазначив, що позивачем не надані до перевірки документи, які є необхідними для підтвердження постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами, а саме: товарно-транспортні накладні, акти приймання нафтопродуктів, сертифікати якості та ін. документи. Отже, господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Росімпортторг» не спричинили реального настання правових наслідків, тобто фактично операція з постачання не відбулася. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії В00 № 181079 ОСОБА_3 зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Кіровської міської ради Донецької області 06.09.2001 року за № 2 263 001 0001 000075. Ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_1, місцезнаходження - АДРЕСА_3. На податковому обліку ФОП ОСОБА_3 перебуває з 14.09.2001 року за № 82/9.
ФОП ОСОБА_3 є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво серії НОМЕР_5 від 12.11.2004 року за реєстраційним номером 60848473.
За видами КВЕД (кваліфікація видів економічної діяльності) відповідач має право, у тому числі, на здійснення наступного виду діяльності: «50.50.0 Роздрібна торгівля паливом». Має патент ТПБ № 766806 на право торгівлі нафтопродуктами, строк дії патенту з 01.03.2011 року по 28.02.2016 року.
Позивач має у власності АЗС «Східна Україна», що розташована за адресою: Донецька область, м. Кіровське, вул. Асфальтна, 146, і відповідачем цей факт також підтверджений усними поясненнями.
З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 27.08.2012 року по 07.09.2012 року Шахтарською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» (далі - ТОВ «Росімпортторг», код за ЄДРПОУ 37014789) по податку на додану вартість за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, про що складений акт від 07.09.2012 року № 823/17-211-1/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки № 823).
Згідно висновку зазначеного акту проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу нараховано податок на додану вартість за період з 01.02.2012 року по 2902.2012 року в сумі 12769,00 грн., за рахунок виключення зі складу податкового кредиту сум по податковим накладним отриманих від ТОВ «Росімпортторг», які були включені до складу податкового кредиту та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.
За результатами акту перевірки № 823 Шахтарською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 1910.2012 року № 0004590017-783 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 961,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 12769,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3192,25 грн.
Як слідує з акту № 823, підставою для проведення Шахтарською ОДПІ документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 став отриманий від Добропільської ОДПІ акт від 26.06.2012 року № 11/22-2/37014789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» (код за ЄДРПОУ 37014789) з питань підтвердження фінансових господарських операцій з ТОВ «Внешпромімпорт»Й (код за ЄДРПОУ 35637695) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.
За результатами акту від 26.06.2012 року № 11/22-2/37014789 встановлено, що у лютому 2012 року ТОВ «Росімпортторг» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 427518,50 грн. та до податкового зобов'язання суму податку на додану вартість у розмірі 427736,53 грн., чим порушено пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.11.2012 року державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» проведено 03.03.2011 року виконавчим комітетом Кіровської міської ради Донецької області, стан юридичної особи - зареєстровано, ідентифікаційний код - 37014789, місцезнаходження - 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Фрунзе, буд. 18.
Проведеною перевіркою встановлено, що взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «Росімпортторг» (продавець) щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів - бензину А-76, А-80, А-92, А-96, дизельного палива відбулися у лютому 2012 року.
Зі змісту акту перевірки № 823 вбачається, що до перевірки ФОП ОСОБА_3 не надав документи, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами, зокрема: аварійні карти, погоджені з Державтоінспекцією МВС України маршрутів і режимів перевезення свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів; докази проведення спеціального навчання осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів; медичний огляд, осіб які займаються прийманням небезпечних вантажів; страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; рішення Державтоінспекції МВС України про встановлення умов перевезення небезпечних вантажів; сертифікати якості за формою № 11-НК; договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонами акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями акти відбирання проб за формою № 2-НК; журнал реєстрації проб за формою № 3-НК; журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою № 4-НК; графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою № 10-НК; акти приймання нафтопродуктів; доручення та свідоцтв на перевірку автоцистерн; відвантажувальні відомості; акти приймання-здавання нафтопродуктів; зведені акти; товарний балансовий звіт.
Посилаючись на п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, яким передбачено, що витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу, а також до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, Шахтарською ОДПІ зазначено, що при проведенні перевірці фінансово-господарських відносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Росімпортторг» у перевіряємому періоді не доведена реальність здійснення операцій, укладені угоди не мають очевидної господарської спрямованості і внаслідок її укладання відбувається одержання безпідставної податкової вигоди. За таких обставин ФОП ОСОБА_3 занижено задекларовані суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті бюджету згідно Податкового кодексу України (а.с.17, арк. акту перевірки № 823 7-8).
Як слідує з пояснення позивача, податковий кредит по контрагенту ТОВ «Росімпортторг» формувався по факту отримання паливно-мастильних матеріалів (бензину А-80 у кількості 4845 л. та дизельного палива у кількості 3925 л.) у межах укладеного з зазначеним підприємством договору від 15.12.2011 року № 15/12-11. Відсутність документів, перелік яких надає відповідач у акті перевірки № 823 не доводять відсутності реальності господарської операції, та не є доказом для визначення безтоварності операції та наявність у позивача умислу на укладенні угоди з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Таким чином, позивач вважає, що відображення ним у податковому обліку в лютому 2012 року податку на додану вартість в сумі 12768,63 грн. по взаємовідносинам з контрагентом «Росімпортторг» є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Судом встановлено, що між ТОВ «Росімпортторг» (Продавець) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір від 15.12.2011 року № 15/12-11 купівлі-продажу. За умовами цього договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця паливно-мастильні матеріали (ПММ, а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а Покупець приймає та оплачує ПММ згідно умовам договору. Якість ПММ повинно відповідати державним стандартам та вимогам, а також підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника. Приймання ПММ здійснюється по кількості, що вказані у накладних, а також з пред'являнням Продавцю довіреності на уповноважену особу. Поставка ПММ здійснюється за рахунок Покупця. Оплата за придбаний ПММ відбувається згідно рахунку-фактури на умовах 100% передоплати кожної партії товару. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року з правом пролонгування на той самий строк.
На виконання умов договору від 15.12.2011 року № 15/12-11 ТОВ «Росімпортторг» виписані рахунки-фактури: від 01.02.2012 року № 46 на бензин А-80 код УКТ ЗЕД 2710114139 у кількості 4845 л. на загальну суму 40698,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 6783,00 грн.); від 20.02.2012 року № 67 на дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194110 у кількості 3925 л. на загальну суму 35913,76 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 5985,63 грн.).
Оплата за бензин А-80 здійснена двома платежами, про що свідчать платіжні доручення: від 01.02.2012 року № 13 на суму 28298,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 4716,33 грн.) та від 01.02.2012 року № 14 на суму 12400,00 грн. (у тому числі, податок на додану вартість - 2066,67 грн.). Оплата за дизельне паливо в сумі 35913,76 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 5985,63 грн.) здійснена відповідно платіжному дорученню від 20.02.2012 року № 19.
ТОВ «Росімпортторг» на поставку до ФОП ОСОБА_3 бензину А-80 кількістю 4845 л. та дизельного палива кількістю 3925 л. виписані також податкові накладні - від 01.02.2012 року № 2 на бензин А-80 та від 20.02.2012 року № 23 на дизельне паливо; видаткові накладні - від 01.02.2012 року № 46 на бензин А-80 та від 20.02.2012 року № 67 на дизельне паливо.
Податок на додану вартість у загальному розмірі 12768,63 грн. (6783,00 грн. + 5985,63 грн.) віднесений ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у лютому 2012 року.
Для поставки придбаного паливно-мастильних матеріалів ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, Перевізник) договір від 01.11.2011 року № 1, згідно умовам якого Перевізник здійснює перевозку ПММ до АЗС «Східна Україна» власним транспортом. Дія договору - з моменту його підписання до 31.12.2012 року.
З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 виписано ФОП ОСОБА_3 рахунок-фактуру за надані у лютому 2012 року транспортні послуги з перевезення ПММ від 29.02.2012 року № 2, а саме: транспортні послуги 01.02.2012 року на перевезення бензину А-80 у кількості 4845 л. на суму 775,20 грн. та транспортні послуги 20.02.2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 3925 л. на суму 628,00 грн. Загальна сума транспортних послуг становить 1403,20 грн. Також між Покупцем та Перевізником складений акт приймання-передачі від 29.02.2012 року по виконання послуг згідно договору від 01.11.2011 року № 1.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 141225 ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.01.2009 року за № 2 266 000 0000 050025, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, місце проживання - АДРЕСА_2. ФОП ОСОБА_5 є платником єдиного податку про що свідчить Свідоцтво № 368670, виданому ДПІ у Кіровському районі м. Донецька.
Ухвалою суду від 12.11.2012 року зобов'язано ФОП ОСОБА_5 надати суду дозвіл на перевезення небезпечного вантажу від ТОВ «Росімпортторг» до ФОП ОСОБА_3, виданий УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області, який діяв протягом лютого 2012 року; а також інформацію: чи укладався ФОП ОСОБА_5 договір на перевезення бензину та дизельного палива з ТОВ «Росімпортторг»; чи перевозив ФОП ОСОБА_5 у лютому 2012 року бензин та дизельне паливо від ТОВ «Росімпортторг» на адресу ФОП ОСОБА_3
На виконання цієї ухвали суду ФОП ОСОБА_5 через канцелярію суду 20.11.2012 року надав пояснення, у якому зазначив, що договір на перевезення ПММ укладався з ФОП ОСОБА_3 та на виконання цього договору ним у лютому 2012 року був перевезений бензин та дизельне паливо від ТОВ «Росімпортторг» в м. Авдіївка до м. Кіровське АЗС «Східна Україна». Необхідні документи щодо цього передані бухгалтеру ФОП ОСОБА_3
Також ФОП ОСОБА_5 надана копія Свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів на зазначений вище транспортний засіб (механічний транспортний засіб - паливозаправник), виданого 01.04.2011 року ВАТІ ВДАІ по ОАТ м. Донецька УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області строк дії до 16.02.2012 року.
Крім того, до матеріалів справи позивачем надані копії наступних документів, що надані йому ФОП ОСОБА_5:
- Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 04.07.2012 року № 196, виданого Державним підприємством «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Донецькстандартметрологія»), чинне до 0307.2013 року, на автоцистерну місткістю 4845 л. типу Г-5312АТ3-3613, зав. № 6445, держ.номер - НОМЕР_6, шасі - НОМЕР_7.
- Свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів № 0007024, виданого УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області 09.11.2009 року, дійсне до 09.11.2014 року.
- Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів на зазначений вище транспортний засіб (механічний транспортний засіб - паливозаправник), виданого 01.10.2011 року ВАТІ ВДАІ по ОАТ м. Донецька УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області строк дії до 16.02.2012 року.
- Договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів від 28.02.2012 року № 16/ДЦ-ОЦВПІІВ/12, укладеному з закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах».
- Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі № 047541, виданого 22.11.2010 року УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, строк дії - до 22.11.2015 року.
- Дозволи № 9401 та № 9402 від 04.09.2012 року, терміном дії - до 04.12.2012 року, якими встановлені маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу та погоджені з УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області.
Закон України від 06.04.2000 року № 1644-III «Про перевезення небезпечних вантажів» визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.
Відповідно до абз 4 ч. 2 ст. 8 цього Закону перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний, зокрема у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік від 25 лютого 2009 року № 207).
У п.3 цього Переліку зазначені наступні документи, які є необхідними у разі перевезення небезпечних вантажів:
свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;
ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;
інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації;
узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією;
- вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.
Отже законодавчо прямо встановлено, що під час перевезення небезпечного вантажу повинен бути документ (дозвіл) щодо узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, виданого Державтоінспекцією, а також перевізнику не можна відхиляться від узгодженого маршруту.
За ознайомленням з вищезазначеними дозволами № 9401 та № 9402 від 04.09.2012 року на маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу вбачається, що у переліку маршрутів визначених у цих дозволах та погоджених з УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області відсутній рух автотранспорту ГАЗ 5312 держ.номер - НОМЕР_6 від м. Авдіївка (ТОВ «Росімпортторг») до м. Кіровське (ФОП ОСОБА_3.). Також вказані суб'єкти господарювання не наведені у переліку вантажовідправників та вантажоодержувачів.
Пояснення з цього приводу суду не надані.
Представник відповідача наполягав, що позивачем документально не підтверджено фактичне здійснення господарської операції щодо придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Росімпортторг», оскільки у позивача відсутні документи, передбачені, зокрема Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», такі як: сертифікати якості за формою № 11-НК, акти приймання нафтопродуктів, журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою № 4-НК, тощо. Крім того, до перевірки не надані товарно-транспортні накладні.
У ході судового розгляду даної справи позивач зазначив про відсутність у нього товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаного у ТОВ «Росімпортторг» бензину А-80 і дизельного палива, а також сертифікатів якості на зазначені паливно-мастильні матеріали.
Разом з тим, п. 1 Переліку від 25 лютого 2009 року № 207 прямо встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах одним з таких документів є товарно-транспортна накладна.
Відповідно до Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1540 та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція від 20 травня 2008 року).
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Приписами Інструкції від 20 травня 2008 року передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).
Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».
З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.
Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:
перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;
другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;
третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.
Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.
Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.
У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено.
ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.
На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.
Облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об'єму.
Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно: перевірити наявність і непошкодженість пломб; переконатись у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури; виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі; переконатись у наявності і справності засобів пожежогасіння, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою; переконатись у наявності та придатності до застосування жорсткого буксира для відбуксирування автоцистерни в разі пожежі; ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту; переконатись, що двигун автоцистерни вимкнено (під час зливання самопливом або під тиском); проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об'єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об'єму, зазначеному в ТТН: відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб; проконтролювати наявність в автоцистерні підтоварної води.
Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб'єкта підприємницької діяльності.
Зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення.
Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.
У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.
У разі виявлення невідповідності фактично виміряної температури, густини і кількості нафтопродукту значенням, наведеним у ТТН, дозволяється за погодженням вантажовідправника його зливання до резервуара за умови відсутності підтоварної води в автоцистерні. У такому разі приймання нафтопродуктів здійснюють за фактично виміряними результатами за різницею об'ємів нафтопродукту, виміряних в резервуарі до і після його зливання. У разі виявлення розходження кількості нафтопродукту, виміряної в резервуарі, з даними ТТН складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія в чотирьох примірниках, з яких перший додається до змінного звіту під час передавання його в бухгалтерську службу підприємства, другий - надається представнику вантажовідправника, третій - водію, а четвертий - залишається на АЗС. Про фактично прийнятий нафтопродукт робиться відповідна позначка на всіх примірниках ТТН. В акті повинні бути зазначені рівні нафтопродукту в резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятого нафтопродукту, густини за ТТН і за вимірюваннями в резервуарі після зливання, приведені до 20°C за ГОСТ 3900, та кількість нестачі нафтопродукту. При визначенні нестачі нафтопродуктів повинна враховуватись відтворюваність результатів вимірювання густини відповідно до ГОСТ 3900. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником відповідно до чинного законодавства України.
На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Отже, з аналізу наведених норм Інструкції від 20 травня 2008 року слідує, що якщо ПММ надійшли від постачальників у цистернах, приймання здійснюється операторами за марками та видами згідно з даними супровідних документів: товарно-транспортних накладних, паспорта якості, копії сертифіката відповідності.
Оскільки рух ПММ на АЗС обліковують в одиницях об'єму, то приймання ПММ здійснюється шляхом заміру ПММ і в цистерні, і в резервуарі до і після зливання, а також шляхом заміру густини ПММ і його температури.
За відсутності розбіжності між фактично прийнятою кількістю ПММ і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом у накладній засвідчує її приймання.
Якщо виявлено розбіжність кількості ПММ, виміряної у резервуарі, з даними ТТН, складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія у чотирьох примірниках.
У ТТН наводяться дані про фактично прийняті ПММ, рівень ПММ у резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятих ПММ, густину за ТТН та кількість нестачі ПММ. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником - він або привозить решту ПММ, або повертає сплачені за них авансом кошти, залежно від того, про що домовляться АЗС і постачальник.
На підставі ТТН і акта приймання, якщо він складається, оператор АЗС оприбутковує отримані ПММ шляхом запису про їх надходження до журналу за формою №13-НП.
До матеріалів справи позивачем наданий у якості доказу щодо отримання від ТОВ «Росімпортторг» 01.02.2012 року бензину А-80 код УКТ ЗЕД 2710114139 у кількості 4845 л. та 20.02.2012 року дизельного палива код УКТ ЗЕД 2710194110 у кількості 3925 л. Журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС м. Кіровське, вул. Асфальтна, 146 за формою № 13-НП.
За порядковим номером у цьому Журналі 26 записано, що ФОП ОСОБА_3 01.02.2012 року фактично отримано бензин А-80 в об'ємі 4845 дм3 (рядок 17), маса продукту в кг - 3585 (рядок 8); за порядковим номером 27 записано, що 20.02.2012 року фактично отримано дизельне паливо в об'ємі 3925 дм3 (рядок 17), маса продукту в кг - 3238 (рядок 8).
Разом з тим, не заповнений рядок 3 Журналу «номер ТТН» та рядок 5 «об'єм нафтопродукту за ТТН, дм3».
Незважаючи на збіг дат поставки та обсяги поставлених ПММ у Журналі за формою № 13-НП та видаткових накладних від 01.02.2012 року № 46 та від 20.02.2012 року № 67, відповідно 4845 та 3925, не можливо ідентифікувати, що зазначені паливно-мастильні матеріали отримані позивачем саме від ТОВ «Росімпортторг» (а не від інших осіб), та доставлені перевізником ФОП ОСОБА_5
За таких обставин суд погоджується з доводами Шахтарської ОДПІ щодо того, що ФОП ОСОБА_3 не доведена реальність здійснення операцій з ТОВ «Росімпортторг» за договором від 15.12.2011 року № 15/12-11.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пп. 14.1.36 п.. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.
Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Отже платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.
Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо неправомірного висновку Шахтарської ОДПІ у акті перевірки № 823 про те, що господарська операція з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагента ТОВ «Росімпортторг» не відбулась, а також безпідставного винесення спірного податкового повідомлення-рішення не знайшли підтвердження, оскільки позивачем не доведено суду ані документально, ані за наданими поясненнями реальне здійснення зазначеної господарської операції.
Під час судового розгляду встановлено, що у позивача відсутні первинні документи, які прямо передбачені чинним законодавством та які є обов'язковими при придбанні паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів): товарно-транспортні накладні, паспорта якості, копії сертифіката відповідності. При цьому, позивачем не доведено, що записи за порядковими номерами 26 та 27 у Журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (за формою 13-НП) щодо надходження бензину А-80 та дизельного палива саме від контрагенту ТОВ «Росімпортторг».
Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку факт того, що правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований не підтверджений.
Наявність у позивача рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень не може бути доказом фактичного проведення господарської операції з придбання ПММ, оскільки за даних обставин ці документи не є достатніми для права у платника податків формувати податковий кредит.
Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0004590017-733 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 961,25 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б доводили неправомірність актів чи дій відповідача згідно заявленому позову, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0004590017-733 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 961,25 грн. - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 28.11.2012 року. Повний текст постанови виготовлений 03.12.2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Чучко В.М.