73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
15 листопада 2012 р. Справа № 2-а-2980/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Кисильової О.Й., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, скасування запису про державну реєстрацію прав та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (далі - відповідач, БТІ), за участю третьої особи - ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо реєстрації права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, скасувати зазначену реєстрацію та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без законних підстав здійснив реєстрацію права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2. Підставою для вчинення реєстраційної дії стало рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27.02.2012 р. Як вважає позивач, відповідно до даного рішення право власності на вказаний будинок за ОСОБА_2 не визнавалось, судом лише встановлено факт прийняття спадщини донькою спадкодавця ОСОБА_2 У свою чергу, ОСОБА_3 згідно заповіту все своє майно після смерті заповідала ОСОБА_1. Відповідно до чинного законодавства відповідач зобов'язаний був зареєструвати право власності на будинок за ОСОБА_3, тільки після чого вирішувати питання щодо законного спадкоємця. Незаконна реєстрація на третю особу прав на майно, яке за заповітом успадкувала позивач, позбавляє ОСОБА_1 реалізувати своє право на отримання даного майна у власність, а тому остання звернулась до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2012 р. проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 на підставі судового рішення, а тому дії відповідача щодо реєстрації вказаного нерухомого майна є законними. Крім того, представник відповідача відмітив, що відповідачем не проводилась реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3, а тому такий запис в Реєстрі прав відсутній.
15.11.2012 р. представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Будучи належним чином повідомлені відповідач та третя особа не з'явилися у судове засідання, призначене на 15.11.2012 р., не надіславши до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин суд вважає, що розгляд справи слід здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого Раденською сільською радою Цюрупинського району, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку АДРЕСА_1.
Як слідує зі змісту заповіту від 06.05.1991 р., посвідченого секретарем Раденської сільської ради народних депутатів Цюрупинського району Херсонської області, все належне ОСОБА_3 майно, і з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилося, і все те на що за законом матиме право на день смерті, спадкодавець заповіла ОСОБА_1.
Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 18.06.2012 р., право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване на ОСОБА_2 на підставі рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27.02.2012 р.
Надаючи оцінку обґрунтованості тверджень позивача щодо протиправності реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Правовідносини щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Згідно зі статтею статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться згідно встановленого порядку.
Такий порядок встановлено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Пунктами 2.1 та 2.2 Тимчасового положення визначено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені цим Положенням.
Відповідно до пункту 10 Додатку 2 "Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно" правовстановлювальним документом є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952-IV підставою для реєстрації прав є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили.
Слід відмітити, що 22.06.2011 р. Кабінетом Міністрів України винесено постанову № 703, якою затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).
Так, пунктами 26, 27 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Аналізуючи положення наведених вище нормативних актів, суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється, крім інших підстав, що визначені Законом № 1952-IV та Тимчасовим положенням, також на підставі рішення суду, що набрало законної сили, а саме: рішення, яким визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, або яким встановлено факт права власності на об'єкт нерухомого майна. Тобто, такі рішення суду є правовстановлювальним документом, на підставі якого реєстратор БТІ вчиняє дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.
Судом встановлено, що 18.06.2012 р. відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, про що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно вчинено запис № 1248. Підставою для внесення до Реєстру прав такого запису відповідач зазначив рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27.02.2012 р.
Так, Цюрупинським районним судом Херсонської області 27.02.2012 р. ухвалено рішення у справі № 2121/499/2012 за заявою ОСОБА_2 до Раденської сільської ради про встановлення фактів, які мають юридичне значення. Відповідно до резолютивної частини рішення, судом встановлено факт, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пролетарка Цюрупинського району Херсонської області, була власником житлового будинку з господарчими будівлями, що розташовані під АДРЕСА_1, а також встановлено факт, що після смерті ОСОБА_3, за нею спадщину прийняла її донька ОСОБА_2.
Отже, рішенням Цюрупинського районного суду від 27.02.2012 р. встановлено факт належності житлового будинку АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_3, а також факт прийняття спадщини донькою померлої - ОСОБА_2.
Таким чином, рішенням Цюрупинського районного суду від 27.02.2012 р. не встановлено ні право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ні факт права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за вказаною особою.
Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Відповідачем не виконано ухвалу суду щодо надання реєстраційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1, проголошену в судовому засіданні 24.10.2012 р., а також не надано інших доказів у підтвердження правомірності вчинення оскаржуваних дій, тобто не надано належних доказів у підтвердження своїх доводів щодо законності державної реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2
Беручи до уваги ту обставину, що рішення Цюрупинського районного суду від 27.02.2012 р. не є правовстановлювальним документом в розумінні Закону № 1952-IV та Тимчасового положення, а інших правовстановлювальних документів щодо наведеного вище об'єкту нерухомого майна відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
За таких обставин вимоги позивача про протиправність дій відповідача щодо реєстрації права приватної власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 та скасування даної реєстрації суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону № 1952-IV державна реєстрація прав здійснюється спеціально уповноваженими органами згідно встановленого порядку. Суд не наділений правом зобов'язувати орган державної реєстрації здійснювати таку реєстрацію, оскільки суд не може підміняти собою орган, уповноважений вирішувати питання державної реєстрації прав в межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, скасування запису про державну реєстрацію прав та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Херсонського державного бюро технічної інвентаризації щодо державної реєстрації права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.
Скасувати запис № 1248, здійснений 18.06.2012 р. щодо державної реєстрації права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 6.3