Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14366/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойка М.І.
при секретарі Бабло В.Е.
за участі
представника позивача Кочина В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.10.2012 року № Ю-165 про сплату боргу, -
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.10.2012 року № Ю-165 про сплату боргу.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 02.10.2012 року позивачем було перераховано 98687,29 гривень ЄВС на відповідні рахунки Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, але вказані суми при формуванні вимоги від 03.10.2012 року враховані не були. Відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу повинна містити підстави для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, а саме посилання на статтю закону, посилання на картку особового рахунку платника та посилання на номера рішень, якими платнику податків було нараховане штрафні санкції та пеню. Вимога № Ю 165 від 03.10.2012 року містить зобов'язання ПАТ «МДЕЗ» про сплату недоїмки, але не містить інформації за який саме період заховане вказане зобов'язання, та що це за нарахування (самостійно нараховане ПАТ «МДЕЗ» чи донараховане УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя). Відсутність розрахунку нарахування зобов'язань із сплати єдиного внеску - позбавляють позивача можливості визначити, які саме періоди стали підставою для формування вимоги про сплату боргу, на той як Вимога УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя № Ю 165 від 04.09.2012 року (попередня) оскаржена до Донецького окружного адміністративного суду, тобто суми нарахувань, які увійшли до складу вимоги № Ю 165 від 04.09.2012 року не можуть бути включені до складу вимоги № Ю 165 від 03.10.2012 року до винесення рішення Донецьким окружним адміністративним судом у справі про оскарження вимоги № Ю 165 від 04.09.2012 року. Позивач вважає, що сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування провадиться одночасно з виплатою заробітної плати. Зважаючи на те що станом на 01.10.2012 року підприємство мало заборгованість - нарахування та виплата єдиного внеску на суми невиплаченої заробітної плати - суперечить нормам діючого законодавства України. Позивач зазначає, що вимога УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя № Ю 165 від 03.10.2012 року - сформована на підставі сум недоїмки, які перебувають в судовому оскарженні, та не відповідає нормам діючого законодавства України.
Зважаючи на повідомлені обставини, позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ю-165 від 03.10.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Надав клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення в якому зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08 липня 2010 року № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника такого внеску, а тому оскаржуване рішення є правомірним. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (ідентифікаційний код 006452105810) є юридичною особою. Публічне акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області 3 жовтня 2012 року сформовано та надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» вимогу про сплату боргу № Ю-165, відповідно до якої заборгованість Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» станом на 1 жовтня 2012 року становить 241338,17 грн. (а.с. 5).
Зазначена вимога отримана позивачем 9 жовтня 2012 року.
Оскаржувана вимога про сплату єдиного внеску від 3 жовтня 2012 року № Ю-165 сформована на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу станом на 1 жовтня 2012 року відповідно до вимог п. 6.4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року за № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289(далі - Інструкція).
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).
Частиною 3 статті 5 Закону № 2464, серед іншого встановлено, що платником єдиного внеску, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
При цьому, за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Згідно з п.6.3 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;
в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку «б» та/або «в» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.10.2012 року № Ю-165 про сплату боргу, не підлягають задоволенню.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.10.2012 року № Ю-165 про сплату боргу - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 29 листопада 2012 року.
Повний текст постанови складений 4 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.