Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
12:15 год.
04.12.2012 р. справа № 2а-3704/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: ОСОБА_1.,
представника відповідача: Алейнікової В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3, АДРЕСА_1
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
провизнання протиправним і скасування припису № 136 від 08.06.12 р.
керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Припис № 136 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, прийнятий 8 червня 2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, визнати протиправним і скасувати.
3. Відшкодувати ОСОБА_3 судовий збір в сумі 33,06 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
12:15 год.
04.12.2012 р. справа № 2а-3704/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: ОСОБА_1.,
представника відповідача: Алейнікової В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3, АДРЕСА_1
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
провизнання протиправним і скасування припису № 136 від 08.06.12 р.
До суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_3 (далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що повноваження Інспекції щодо здійснення контролю розповсюджуються тільки на об'єкти, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання належать до IV і V категорії складності, тоді як об'єкти позивача до цих категорій не належить і, відповідно, відповідач не мав права на їх перевірку і складання припису. Під час розгляду адміністративної справи позивач повністю змінив правове обґрунтування позовних вимог, погодившись із запереченнями відповідача про те, що відповідно до п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 р., повноваження Інспекції поширюються на будь-які об'єкти будівництва. В своїй заяві (а. с. 73-76) позивач посилається на наступні обставини. Спірним приписом заборонено експлуатацію будівель, які належали померлому чоловіку позивачки - ОСОБА_4 і які за нею не оформлені, тобто остання не набула на них права власності. Крім того, постановою Інспекції позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності і ця постанова скасована рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, при цьому в рішенні суду вже надана оцінка обставинам, на які посилається відповідач в своїх запереченнях.
Відповідач позов не визнав, вказавши на те, що під час перевірки позивача встановлено факт використання будівель без прийняття їх в експлуатацію, що є порушенням ст. 39 ч. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд приходить до наступних висновків.
3 квітня 2012 р. до Інспекції надійшов лист прокуратури Миколаївської області з вимогою провести перевірку додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ТОВ "Агрофірма Корнацьких" (а. с. 21).
На підставі направлення № 632 від 6 червня 2012 р. про проведення позапланової перевірки (а. с. 25), Інспекцією проведена перевірка позивача.
Суд звертає увагу на ту обставину, що наведений лист прокуратури містить вимогу про проведення перевірки щодо посадових осіб ТОВ "Агрофірма Корнацьких", тоді як Інспекцією проведена перевірка позивача - фізичної особи. Доказів того, що ОСОБА_3 є посадовою особою ТОВ "Агрофірма Корнацьких" матеріали перевірки не містять, не надано таких доказів і під час судового розгляду.
За наслідками перевірки 7 червня 2012 р. відповідач склав акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що адміністративно-побутовий корпус, майстерня з вбудованою котельною, два ангари, розташовані за адресою: вул. Молодіжна, 23, с. Чаусове Друге, Первомайський район Миколаївської області, використовуються без прийняття в експлуатацію, що є порушенням ст. 39 ч. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а. с. 26-27). Також, відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення, який містить опис тих же обставин, що і акт перевірки (а. с. 28-29).
На підставі акту перевірки Інспекцією складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким від позивача вимагається негайно зупинити експлуатацію адміністративно-побутового корпусу, майстерні з вбудованою котельною і двох ангарів (а. с. 8).
Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно, за позивачем зареєстровані наступні об'єкти нерухомості: їдальня, площею 135,8 кв. м; будинок механізатора 75,7 кв. м; ангар для ремонту 210,0 кв. м; майстерня 38,9 кв. м; кузня 66,6 кв. м; ангар для комбайна 559,2 кв. м; сторожка 10,3 кв. м; будівля автозаправки 13,2 кв. м. (а. с. 80).
Окрім вищенаведеного свідоцтва, реєстрація права власності саме на ці об'єкти за позивачем підтверджується і копією листа Первомайського міжміського бюро технічної інвентаризації (а. с. 58). В цьому ж листі маються дані про те, що за цією ж адресою (вул. Молодіжна, 23, с. Чаусове Друге, Первомайський район Миколаївської області) маються самочинно збудовані контора, 2 ангари і станція технічного обслуговування.
Таким чином, за позивачем зареєстрована право власності виключно на їдальню, будинок механізатора, ангар для ремонту, майстерню, кузню, ангар для комбайна, сторожку, будівлю автозаправки, інші об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою вул. Молодіжна, 23, с. Чаусове Друге, Первомайський район Миколаївської області, позивачу не належать.
Суд відкидає доводи відповідача про те, що позивачу належать всі об'єкти нерухомості за вказаною адресою із посиланням на лист Ленінської сільської ради (а. с. 60), оскільки за правилами ст. 70 ч. 4 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки за нормами ст. ст. 210, 657 Цивільного кодексу України, набуття права власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, належним доказом права власності позивача на об'єкти нерухомості, є відповідне свідоцтво, а тому відповідач на підтвердження цих обставин не може посилатись на лист Ленінської сільської ради, або на інші засоби доказування.
В акті перевірки посадовою особою Інспекції зазначено, що без введення в експлуатацію використовуються адміністративно-побутовий корпус, майстерня з вбудованою котельною, два ангари.
Суд відзначає, що в свідоцтві на право власності на нерухоме майно, видане позивачу, відсутні вищеперелічені об'єкти. Так, в цьому свідоцтві взагалі відсутнє таке найменування, як адміністративно-побутовий корпус; під літерою Г зареєстровано майстерню, тоді як в акті перевірки йдеться про майстерню з вбудованою котельною; за позивачем зареєстровано ангар для ремонту і ангар для комбайну, а в акті перевірки описані два ангари, хоча два ангари під літерами Л і М значаться і в переліку самочинно збудованих об'єктів, які позивачу не належать.
В спірному приписі відповідач вимагає зупинити експлуатацію адміністративно-побутового комплексу, майстерні з вбудованою котельною та двох ангарів.
Зазначення в оскарженому приписі об'єктів нерухомості, які не індивідуалізовані згідно із свідоцтвом на право власності на нерухоме майно, роблять припис нечітким, таким, що породжуватиме невизначеність в його реалізації, оскільки незрозуміло, які саме об'єкти заборонено експлуатувати.
Крім того, постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2012 р., скасовано постанову про адміністративне правопорушення, якою до позивача застосовано штраф в сумі 10200,0 грн., яка прийнята Інспекцією на підставі того ж акту перевірки, що і спірний припис (а. с. 66). Скасовуючи постанову Інспекції, суд зазначив, що останньою не надано жодних доказів експлуатації позивачем будівель, що є обов'язковою передумовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 72 ч. 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили, встановлено, що позивач не здійснювала експлуатацію будівель, які зазначені в приписі, а за правилами ст. 39 ч. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", заборонено саме експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач, надавши квитанцію № 1993/з82 від 6 липня 2012 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 33,06 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Припис № 136 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, прийнятий 8 червня 2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, визнати протиправним і скасувати.
3. Відшкодувати ОСОБА_3 судовий збір в сумі 33,06 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
6 грудня 2012 р.
Суддя А. О. Мороз