вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
10 липня 2012 р. Справа №2а-5192/09/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат»
до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС
про визнання недійсним податкового повідомлень-рішення та про визнання право на бюджетне відшкодування,
Відкрите акціонерне товариство «Керченський металургійний комбінат» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим із вимогами про визнання недійсним податкового повідомлень-рішення № 0000112304 від 23.03.2009 року, відповідно до якого ВАТ «Керченський металургійний комбінат» зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 249428,00 гривень.
У судовому засіданні 23.06.2009 року представник позивача уточнив позовні вимоги та додатково просив суд визнати за ВАТ «Керченський металургійний комбінат» право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 249 428,00 гривень.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно; позивач надав клопотання щодо розгляду справи за відсутністю його представника, вказав, що підтримує позовні вимоги; від відповідача у матеріалах справи є заперечення по справі та заперечення на висновок судово-економичної експертизи.
Суд, враховуючі клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача або його представника, з урахуванням, що згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючі, що в матеріалах справи є заперечення відповідача та достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, керуючись ч.4 ст. 122, ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторін.
Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що ВАТ «Керченський металургійний комбінат» є юридичною особою, зареєстрованою 10.04.1992 року Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою та випискою з ЄДРПОУ, статутом.
Таким чином, судом встановлено, що ВАТ «Керченський металургійний комбінат» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.
Судом встановлено, що з 19.02.2009 року по 04.03.2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Керчі проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Керченський металургійний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2008 року.
Результати перевірки знайшли своє відображення у акті № 550/23-4/00191493 від 12.03.2009р. (а.с. 8-49).
Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення, зокрема:
- п. п. 7.7.1 та абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на суму 249428,00 гривень.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Керчі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112304 від 23.03.2009 року, відповідно до якого ВАТ «Керченський металургійний комбінат» зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 249428,00 гривень (а.с. 7).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України "Про податок на додану вартість".
Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
Єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за N168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно даних судово-економічної експертизи (Висновок № 23 - а.с. 177-190), представленими на дослідження документами висновки ДПІ у м. Керчі АР Крим, щодо завищення суми, заявленої до бюджетного відшкодування у грудні 2008 року експертизою не підтверджуються. Представленими на дослідження документами сума заявленого бюджетного відшкодування за грудень 2008 року підтверджується у розмірі 249428,00 гривень.
Суд, дослідивши даний висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення первинних документів з даними оборотно-сальдових відомостей та матеріальними звітами товарно-матеріальних цінностей, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.
Таким чином, матеріалами справи та даними судово-економічної експертизи сума бюджетного відшкодування за грудень 2008 року підтверджується у розмірі 249428,00 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0000112304/0 від 23.03.2009 року, відповідно до якого ВАТ «Керченський металургійний комбінат» зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 249428,00 гривень, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Що стосується вимог, щодо визнання за ВАТ «Керченський металургійний комбінат» право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 249428,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права, оскільки позивач звертається до суду з вимогами про захист на майбутнє порушеного права, тобто за умови скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, невідомо відкаже чи ні відповідач у відшкодуванні вказаної суми.
Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права, а тому порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто, захисту підлягають лише ті права, свободі та інтереси, які порушені з боку суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Окрім того, Законом України "Про податок на додану вартість" був встановлений порядок отримання бюджетного відшкодування.
Як було вказано вище, що відповідно до п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно до п.п. 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно до положень п.п. 7.7.8. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З урахуванням положень п.п. 7.7.8., п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд приходить до висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 5 днів за днем отримання відповідачем рішення суду, прийнятого за наслідком оскарження рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування.
Згідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011 року), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Вказане свідчить, що функція з видання платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку покладена законодавцем на орган Державного казначейства України.
Згідно до положення про Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року № 121, основним завданням Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до п. 4, 5 вказаного положення, Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду та здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що на даний час не існує підстав для бюджетного відшкодування позивачу суми податку, заявленої до відшкодування у розмірі 249428,00 гривень.
За таких обставин позовні вимоги, щодо визнання за ВАТ «Керченський металургійний комбінат» право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 249 428,00 гривень задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Керченський металургійний комбінат» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1,70 гривень.
У судовому засіданні 10.07.2012 року оголошена вступна та резолютивні частини постанови, постанова складена у повному обсязі 17.07.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим від 23 березня 2009 року № 0000112304/0, прийняте стосовно Відкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат».
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь «Керченський металургійний комбінат» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.