04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" листопада 2012 р. Справа№ 5011-13/12045-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Остапенка О.М.
за участю секретаря: Петров Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кузнецов Д.О. ( за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 р.
у справі № 5011-13/12045-2012 (суддя: Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія»
до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»
про стягнення 33 259,81 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року у справі № 5011-13/12045-2012 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ПАТ «Мостобуд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року у справі № 5011-13/12045-2012 в частині стягнення з ПАТ «Мостобуд» 1 598,41 грн. - 3 відсотки річних, 2 488,78 грн. - пені, 2 053,24 грн. - інфляційних витрат, 5 192,67 - штрафу. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що не заперечує проти боргу, однак заперечує проти нарахування штрафних санкцій. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками, суд має право зменшити розмір санкцій.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 5011-13/12045-2012 та призначено до розгляду на 29.11.2012 р.
29.11.2012р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.07.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу №МЗ-12-16, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов'язався передати у власність відповідача, як покупця, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити кабельно- провідникову продукцію та електротехнічну продукцію, тару, окремими партіями в кількості та асортименті, зазначеному в узгоджених Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
04.01.2011 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1, якою строк дії договору було подовжено до 31.12.2011р.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за відвантажений продавцем товар проводиться покупцем на поточний рахунок продавця у строки, узгоджені в Специфікаціях.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до видаткової накладної № Ю-00000612 від 08.02.2011р, яка підписана повноважними представниками сторін без зауважень, позивач на виконання умов договору відвантажив товар на суму 51 926,71 грн.
Згідно довіреності № 69 від 04.02.2011р. уповноважений представник відповідача отримав товар (копії містяться в матеріалах справи).
За умовами Договору (Додаток № 7 від 24.01.2011р.) відповідач повинен був сплатити за товар грошові кошти протягом 20 днів з дати поставки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання умов Договору, здійснив часткову оплату за отриманий товар та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі - 30 000 грн. (10 000 грн. -06.02.2011р., 10 000 грн. - 11.07.2011р., 10 000 грн. - 09.08.2012р.)
За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає -21 926,71 грн.
21.02.2012 року позивач направив відповідачу лист вих. №426/206 з вимогою щодо сплати існуючої заборгованості.
28.02.2012 року відповідач надіслав позивачу гарантійний лист, відповідно до якого відповідач зобов'язався погасити заборгованість до 28.03.2012 року.
02.03.2012 року позивач направив відповідачу лист яким відмовив в погоджені дати сплати заборгованості та вимагав сплатити її до 15.03.2012 року.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.
Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у випадку, якщо затримка в оплаті поставленого товару перевищить 60 днів, покупець зобов'язаний виплатити продавцю штраф у розмірі 10 % від суми поставленого, але не сплаченого товару.
Зазначені умови договору відомі відповідачу, на час укладення угоди недійсними визнанні в судому порідку не були.
Відповідно до зазначених умов договору, позивач нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 2 488,78 грн. та штраф у розмірі -5 192,67 грн.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи вищевикладені обставини справ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі 1 598,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 053,24 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, щодо зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Отже, колегія суддів вважає, що відповідно до вищезазначеної статті зменшення штрафних санкцій є правом суду а не обов'язком , крім того, розмір штрафних санкцій був нарахований правомірно з дотриманням норм чинного законодавства та відповідно до умов договору, з заявою про зменшення до суду першої інстанції позивач не звертався.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянта не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог, тому судом першої інстанції правомірно було визнано позові вимоги доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року у справі № 5011-13/12045-2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення господарського міста Києва від 27.09.2012 року у справі № 5011-13/12045-2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року у справі № 5011-13/12045-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-13/12045-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Руденко М.А.
Судді Дідиченко М.А.
Остапенко О.М.