04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
24.09.2012 № 5011-42/3881-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Синиці О.Ф.
Зеленіна В.О.
секретар Вербицька О.В.
за участю представників:
від позивача - Юркова Т.С. (представник за довіреністю)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»
на рішення господарського суду міста Києва
від 15.05.2012 р.
у справі №5011-42/3881-2012 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія
«Нафтогаз України»
про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником
грошового зобов'язання, ціна позову 2346737,89 грн.
Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 2346737,89 грн., з яких 1238105,16 грн. інфляційних втрат, 524109,23 грн. три проценти річних, 584523,50 грн. пені, а також понесені ним по справі судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг у встановлені строки за договором №14/144/11 від 31.01.2011 року про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та, як вбачається з наданих до позовної заяви документів, та враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, за договором №14/1691/09 від 31.12.2009 р. про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. позов Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» 504370,35 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 247014,68 грн. три проценти річних з простроченої суми, 10000 грн. пені, 15227,70 грн. витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмолено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що відповідачем виконано зобов'язання щодо оплати послуг за договором з порушенням встановлених сторонами строків. При цьому суд зазначив, що позивачем безпідставно нараховано суми інфляційних втрат, 3% річних та пені за період з січня 2010-січня 2011 років, на який не поширюється дія договору №14/144/11 від 31.01.2011 року, а також те, що у поданому розрахунку позивач безпідставно не врахував індекси інфляції за період липня-серпня 2011 року, що становили менше 100%.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 20.06.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. прийнято до провадження; призначено розгляд справи на 04.07.2012 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 04.07.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 розгляд справи відкладено на 16.07.2012 р.; зобов'язано сторін надати додаткові докази.
В судовому засіданні 16.07.2012 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 25.07.2012 р., зобов'язано сторін надати додаткові докази.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 25.07.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 продовжено строк розгляду апеляційної скарги, розгляд справи відкладено на 05.09.2012 р.; зобов'язано сторін надати додаткові докази.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 р. змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Ільєнок І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 05.09.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. прийнято до свого провадження; призначено розгляд справи на 05.09.2012 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Ільєнок І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 05.09.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 розгляд справи відкладено на 24.09.2012 р.; зобов'язано сторін надати додаткові докази.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 р. змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 24.09.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. прийнято до свого провадження; призначено розгляд справи на 24.09.2012 р.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 24.09.2012 р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
31 грудня 2009 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Харківгаз»), як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як замовником, було укладено договір №14/1691/09 про надання послуг з транспортуванню природного газу розподільними трубопроводами, за умовами якого виконавець зобов'язався протягом 2010 року здійснити транспортування природного газу відповідача для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії в обсязі до 500000 тис. м3, а замовник - оплачувати надані послуги протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який позивач надає відповідачу для підписання до 12 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 3.4 Договору №14/1691/09 тариф на транспортування 1000 м3 газу розподільчими трубопроводами виконавця встановлений в розмірі 138,72 грн. з урахуванням ПДВ, а з 01.05.2010 р. на підставі додаткової угоди №1 від 27.05.2010 р. - 171,60 грн. з ПДВ, з 01.08.2010 р. - додаткової угоди №2 від 14.09.2010 р. - 274,20 грн. з ПДВ.
Строк дії Договору №14/1691/09 встановлений з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р. (включно) в частині транспортування природного газу, в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.
31 січня 2011 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Харківгаз»), як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як замовником, було укладено договір №14/144/11 про надання послуг з транспортуванню природного газу розподільними трубопроводами, за умовами якого виконавець зобов'язався протягом 2011 року здійснити транспортування природного газу відповідача для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії в обсязі 300000 тис. м3, а замовник - оплачувати надані послуги протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який позивач надає відповідачу для підписання до 12 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 3.4 Договору №14/144/11 тариф на транспортування 1000 м3 газу розподільчими трубопроводами виконавця встановлений в розмірі 274,20 грн. з урахуванням ПДВ, а з 1 лютого 2011 р. на підставі додаткової угоди № 1 від 1 лютого 2011 р. - 279 грн. з ПДВ, з 1 квітня 2011 р. - додаткової угоди № 2 від 5 квітня 2011 р. - 310,44 грн. з ПДВ, з 1 липня 2011 р. -додаткової угоди № 3 від 29 липня 2011 р. - 341,16 грн. з ПДВ.
Строк дії договору №14/144/11 встановлений з 1 січня до 31 грудня 2011 р. в частині транспортування природного газу, в частині проведення розрахунків за послуги -до їх повного здійснення.
Колегією суддів встановлено, що позивачем, на виконання умов договорів, було поставлено відповідачу протягом січня 2010 - лютого 2012 років природного газу на загальну суму 156607445,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за відповідний період, проте відповідачем оплачені надані послуги у повному обсязі з порушенням строків, встановлених договорами.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.
Згідно ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи зі змісту ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.6 Договору №14/1691/09 та п. 7.4 Договору №14/144/11 передбачено, що у випадку не проведення замовником розрахунків за надані послуги у встановлені договором строки, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,01 % від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 1% від суми простроченого платежу.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач у встановлені договорами №14/1691/09 та №14/144/11 строки свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат та суми 3% річних, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 248100 грн. - 3% річних, 1152098,12 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення сум інфляційних втрат та суми 3% річних необхідно відмовити.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем безпідставно нараховано суми інфляційних втрат, 3% річних та пені за період з січня 2010-січня 2011 років посилаючись на те, що на цей період не поширюється дія договору №14/144/11 від 31.01.2011 року, оскільки як вбачається з позовної заяви позивачем заявлялись вимоги щодо стягнення суми інфляційних втрат за період з лютого 2010 р. по січень 2012 р., суми 3% річних за період з січня 2010 р. по лютий 2012 р. та суми пені за період з січня 2010 р. по 13.03.2012 р. Крім того в матеріалах справи містяться договір №14/1691/09 від 31.12.2009 р., додаткові угоди №1 та №2 до нього, копії актів здачі-приймання послуг з транспортування газу за договором №14/1691/09, докази на підтвердження отримання вказаних актів відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Вищевказані письмові докази були долучені судом першої інстанції до матеріалів справи, проте при винесенні оскаржуваного рішення не були прийняті до уваги, не надано їм правової оцінки.
З висновком місцевого господарського суду про те, що у поданому розрахунку позивач безпідставно не врахував індекси інфляції, що становили менше 100%, колегія суддів зазначає, що позивач самостійно визначає свої вимоги (періоди та розміри сум, які підлягають стягненню).
В суді першої інстанції відповідачем подана заява про зменшення розміру нарахованої пені на 100 %, в якій відповідач просив врахувати майновий стан товариства, а також те, що ним виконано свої зобов'язання за договором.
При прийнятті рішення судом першої інстанції зменшено розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені (на підставі договору №14/144/11) до 10000 грн.
Оскільки предметом судового розгляду є стягнення, у тому числі пені за двома договорами, - за договором №14/1691/09 від 31.12.2009 р. та договором №14/144/11 від 31.01.2011 року, то розмір стягуваної пені має визначатися з урахуванням загального розміру належних до сплати з відповідача санкцій.
При визначені розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегією суддів враховується те, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконала свої зобов'язання перед позивачем за договорами, є державним підприємством стратегічного значення для економіки і безпеки держави, існує значна заборгованість споживачів газу перед відповідачем.
Колегія суддів, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов'язання, співрозмірності належних до сплати з відповідача штрафних санкцій розміру ним простроченого зобов'язання, інтересів сторін, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача відповідно до умов 7.6 Договору №14/1691/09 та п. 7.4 Договору №14/144/11 пені в сумі 301830 грн. до 100000 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права в частині винесення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 90000 грн., 985,32 грн. 3% річних, 647727,77 грн. інфляційних втрат, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 90000 грн., 985,32 грн. 3% річних, 647727,77 грн. інфляційних втрат, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовною заявою, витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. у справі №5011-42/3881-2012 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 90000 грн., 985,32 грн. 3% річних, 647727,77 грн. інфляційних втрат, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код 03359500) 1152098 (один мільйон сто п'ятдесят дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 248100 (двісті сорок вісім тисяч сто) грн. три проценти річних, 100000 (сто тисяч) грн. пені, 30003 (тридцять тисяч три) грн. 96 коп. витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви.
У позові в іншій частині відмовити.»
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код 03359500) 15001 (п'ятнадцять тисяч одну) грн. 12 коп. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Матеріали справи №5011-42/3881-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Іоннікова І.А.
Судді Синиця О.Ф.
Зеленін В.О.