04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" грудня 2012 р. Справа№ 13/096-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Дикунської С.Я.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Кравчук О.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Рафальська І.Й.
від відповідача - Шкелебей О.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства „ЛВТ" на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2012 року (суддя - Наріжний С.Ю.)
за позовом Приватного підприємства „ЛВТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянка"
про стягнення 2 429 480, 55 грн.
за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянка"
до Приватного підприємства „ЛВТ"
про стягнення 2 191 729, 09 грн.
До Господарського суду Київської області звернулося Приватне підприємство „ЛВТ" (далі -позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянка" (далі -відповідач) про стягнення 2 429 480,55 грн., з яких 2 176 635,36 грн. - основний борг, 217 663,536 грн. - неустойка, 28 690,68 грн. - пеня, 746,38 грн.- збитки від інфляції та 5744,59 грн. - 3% річних.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив про невиконання відповідачем умов договору поставки продукції № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 р. щодо оплати за поставлений товар.
8 червня 2012 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянка" до Приватного підприємства „ЛВТ" про стягнення 2 191 729, 09 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2012 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянка" до Приватного підприємства „ЛВТ" про стягнення 2 191 729, 09 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.10.2012 року по справі № 13/096-12 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного підприємства "ЛВТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" 2 191 729 грн. 09 коп. та 43834 грн. 58 коп. судового збору.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Приватне підприємство „ЛВТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 01.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, у зустрічному позові відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року, в складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Дикунська С.Я., Калатай Н.Ф., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.11.2012 року.
19 листопада 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2012 року.
В судове засідання 03.12.2012 року з'явились представники позивача та відповідача за первісним позовом.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, у зустрічному позові відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним та зустрічними позовами, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, а також об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12 серпня 2010 року між Позивачем - Приватним підприємством "ЛВТ" (Постачальник) та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Славянка" (Покупець) укладено Договір поставки продукції № 59/08-10 Сл/ЛВТ.
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю салат качанний "Айсберг" для промислової переробки та томати свіжі марки М (далі - "Продукція"), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати дані товари.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору до 31 грудня 2011 року (п.п.8.1.,8.2.).
Додатковою угодою №1 від 31.12.2011 року до вищезазначеного договору строк дії Договору №59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 р. продовжено до 31.12.2012 року.
Розділом 4 Договору сторонами встановлено ціну та порядок розрахунків, а саме:
п.4.1. Сторони за цим договором домовились, що при визначенні вартості продукції користуються принципом відкритого ціноутворення. Покупець оплачує поставлену Постачальником продукцію, що є предметом цього Договору, за погодженою Сторонами у відповідній річній специфікації ціною, яка складається з вартості товару, придбаного Постачальником у товаровиробника (що підтверджується Постачальником шляхом пред'явлення товаровідпускної документації Виробника продукції), товарної надбавки (прибутку Постачальника), транспортно-експедиційних, митних та інших, визначених п.4.2. цього Договору.
п.4.2. До ціни на продукцію, що є предметом цього Договору, встановлюються наступні доплати (надбавки): транспортно-експедиційні витрати; вантажні витрати; митне оформлення та товарна надбавка (націнка) Постачальника у розмірі 10% собівартості продукції.
п.4.3. Розрахунки між Сторонами проводяться шляхом банківського грошового переводу на розрахунковий рахунок Постачальника.
п.4.4. Розрахунок за продукцію, що є предметом цього Договору, провадиться на протязі 7 календарних днів з моменту приймання продукції Покупцем.
Місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до умов договору поставки, позивач зобов?язаний був формувати ціну на продукцію у чітко встановленому порядку:
- на підставі пред'явлення товаровідпускної документації виробника продукції позивач повинен був підтверджувати вартість товару; до підтвердженої вартості товару додавати надбавку (націнку) постачальнику, що складає 10% собівартості продукції;
- до підтвердженої вартості товару додавати транспортно-експедиційні витрати, вантажні витрати, вартість митного оформлення.
В той же час, в період з 12.08.2010р. по 18.04.2012р. ТОВ "Славянка" отримало від ПП "ЛВТ" продукцію, згідно з видатковими накладними, в яких безпідставно зазначено суми вартості товару, які не підтверджено умовими договору поставки, в розмірі 25 846 023.40 грн., а саме: салату латуку, головчастого: 445 471 кг на суму 8 601 806,49 грн.; салату "Айсберг"683 923 кг на суму 14 633 457,72 грн.; помідорів свіжих - 124 140 кг на суму 2 610 759,19 грн.;
В обґрунтування зазначеного факту судом зазначено, що в квітні 2012 року ТОВ "Славянка" проведено самостійні закупівлі салату "Айсберг" в результаті яких виявлено, що ПП "ЛВТ", під час аналогічних закупівель даного продукту, всупереч умовам договору, завищено ціну за один кілограм зазначеного продукту на 20%.
Беручи до уваги, що відповідачем за зустрічним позовом поставлено салат "Айсберг" в обсязі 683 923 кг, вартість якого, всупереч умовам договору, склала 14 633 457,72 грн., місцевий господарський суд прийшов до висновку, що ПП "ЛВТ" завищено договірну ціну по салату "Айсберг" на 3грн. 60коп. (21 грн. 40коп.-17грн.80коп.) на 1 кг., тобто загалом на 2 459 628 грн. 32 коп. (14 633 457,72 грн. - 12 173 829,4 коп.)
Крім того, відповідачем за зустрічним позовом також безпідставно отримано, всупереч погодженої договірної ціни за салат латук, 1 462 307, 10 грн. (17% від 8 601 806,49грн.) та за помідори свіжі - 443 829,06коп. (17% від 2 610 759,19 грн.)
Враховуючи вищезазначені підрахунки судом встановлено, що вартість поставленої продукції, згідно з умовами договору поставки, повинна складати 21 480 258 гри. 92 коп. (12 173 829,40 (договірна вартість салату "Айсберг": 17 грн. 80 коп.* 683 923 кг) + 7 139 499,39 (договірна вартість салату латук 8 601 806,49грн.- 1 462 307, 10 грн.) +2 166 930,13 (договірна вартість помідорів свіжих 2 610 759,19 - 443 829,06коп)., а оскільки відповідачем за первісним позовом сплачено позивачу за первісним позовом по договору поставки суму в розмірі 23 671 988,01 грн., місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем за зустрічним позовом безпідставно отримано, всупереч умовам договору поставки, суму в розмірі 2 191 729 грн. 09 коп.
На підставі вищевикладеного, а також враховуючи безпідставно отримані ПП «ЛВТ» від ТОВ «Славянка» кошти вартості на експедиційні послуги за 4 квартал 2010 року - 4 квартал 2011 року, суд прийшов до висновку про відсутність зобов?язання ПП „ЛВТ" перед ТОВ „Славянка" та наявність за заборгованості ПП „ЛВТ" перед ТОВ „Славянка" в розмірі 2 191 729 грн. 09 коп.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи, відповідно до законодавства, не можуть бути встановлені за угодою сторін.
Згідно ч. 1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча ю однієї із сторін має бути досягнуто згоди
З договору поставки № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 року, укладеного між сторонами, вбачається, що сторонами визначено ціну на товар, який ПП "ЛВТ" поставляло ТОВ "Славянка", а також порядок її формування.
Відповідно до п. 1.2 Договору кількість і номенклатура (асортимент) товару, що є предметом цього Договору, його ціна, строки та місце поставки визначається в специфікаціях, які погоджуються Сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору встановлено, що специфікація вважається прийнятою в редакції Покупця, якщо Постачальник протягом 5 робочих днів після її одержання не передасть купцю розбіжності по такій специфікації.
Встановлено, що Специфікація № 1 до договору поставки продукції № 59/08-10 Сл/ЛВТ погоджена сторонами 12 серпня 2010 року.
Відповідно до ст..526 ЦК України зобов?язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В судовому засіданні сторонами не надано доказів існування між сторонами розбіжностей, а також спорів по специфікації та, відповідно, врегулювання останніх. Натомість, після підписання договору та протягом його дії, сторони виконували умови договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд ухвалив рішення про задоволення зустрічного позову з підстав існування розбіжностей ціни договору поставки з порушенням норм матеріального права.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 429 480,55 грн., з яких 2 176 635,36 грн. - основний борг, 217 663,536 грн. - неустойка, 28 690,68 грн. - пеня, 746,38 грн. - збитки від інфляції та 5744,59 грн. - 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що на протязі березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Славянка" отримало за договором № 59/08-10 Сл/ЛВТ товар на суму 2 320 495,50 грн. про що свідчать видаткові накладні.
Факт часткової оплати та існування заборгованості відповідача за первісним позовом по вищезазначеному договору в розмірі 2 176 635,36 грн. встановлено судом, визначено в акті звіряння від 27.04.2012 року та не заперечувалось відповідачем по первісному позову.
Щодо висновків місцевого господарського суду, що акт звіряння не є первинним бухгалтерським документом, а тому не може використовуватись як письмова форма визнання боргу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до чинного законодавства акт звіряння - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками і акт звірки взаєморозрахунків не може використовуватися як первинний бухгалтерський документ для визначення боргу.
Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків щодо виконання умов договору, підписаний сторонами та скріплений печатками, свідчить про визнання ними певних зобов?язань та погодження обов?язків щодо виконання договору, оскільки підставою для складання такого акту є первинна бухгалтерська документація.
Відповідно до Статуту ТОВ „Славянка", зареєстрованого 12.02.2009 року, виконавчим органом товариства є Директор, який, згідно з п.12.7.4 останнього, має право на укладання без довіреності від імені товариства угод всіх видів на суму, що не перевищує еквіваленту 25 000 доларів США і забезпечує їх виконання, при укладенні угоди на більшу суму вона вважається такою, що набрала чинності тільки після затвердження Загальними Зборами Учасників.
Беручи до уваги, що сторони виконували умови договору поставки № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 року на протязі майже двох років, а спір щодо стягнення заборгованості виник лише в травні 2012 року, після підписання акту взаємозвірки новим директором ТОВ „Славянка", обраним 04.04.2012 року, будь-яких інших спорів між сторонами не існувало, доводи позивача по зустрічному позову, що директором ТОВ „Славянка", без погодження з учасниками позивача, тобто з перевищенням повноважень, ухвалено рішення про укладання договору поставки № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 року з метою зменшення доходу підприємства, колегією суддів визнано необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про доведеність належними доказами існування заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом та стягнення з відповідача за первинним позовом на користь позивача за первинним позовом суми заборгованості в розмірі 2 176 635,36 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 ЦК України у порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за прострочення в оплаті продукції Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі 5%, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п.5.3 Договору за необґрунтовану відмову від ухилення від оплати продукції Покупець виплачує Постачальнику, за вимогою останнього, неустойку в розмірі 10% від вартості заборгованості, .
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок штрафних санкції, розрахованих позивачем за первісним позовом, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суми неустойки в розмірі 217 663,536 грн., пені в розмірі 28 690,68 грн., збитків від інфляції в розмірі 746,38 грн. та 3% річних в розмірі 5744,59 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, в зв»язку з чим, рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2012 року ухвалено з неповним з?ясуванням обставин справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому апеляційна скарга Приватного підприємства «ЛВТ» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2012 року-скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛВТ» задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2012 року по справі № 13/096-12 - скасувати.
Прийняти нове:
Позов Приватного підприємства „ЛВТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянка" про стягнення 2 429 480, 55 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка"(ідентифікаційний код 24883794, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вулиця Леніна, будинок 224 Б) на користь Приватного підприємства "Л В Т"(ідентифікаційний код 31092809, місцезнаходження: 02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Клеманська, будинок 1/5) суму в розмірі 2 429 480,55 грн. (два мільйони чотириста двадцять дев?ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 55 копійок), з яких 2 176 635,36 грн. - основний борг, 217 663,536 грн. - неустойка, 28 690,68 грн. - пеня, 746,38 грн.- збитки від інфляції та 5744,59 грн. - 3% річних та 40335 грн.(сорок тисяч триста тридцять п»ять )грн.. 91 коп. судового збору.
В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Матеріали справи № 13/096-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Дикунська С.Я.
Калатай Н.Ф.