04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" листопада 2012 р. Справа№ 5011-35/4887-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Мальченко А.О.
при секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача:не з'явився;
відповідача:Тарасенко Н.В., довіреність № 157-ГО/12 від 27.09.2012;
третя особа 1:не з'явився;
третя особа 2:не з'явився;
третя особа 3:не з'явився;
третя особа 4:не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»
на рішення господарського суду міста Києва
від 27.08.2012
у справі № 5011-35/4887-2012 (головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді: Трофименко Т.Ю., Домнічева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
третя особа 1. ОСОБА_3;
2. ОСОБА_4;
3. Мале приватне підприємство «Елегія»;
4. ОСОБА_5;
про визнання недійсним правочинів
Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», третя особа: ОСОБА_3; ОСОБА_4; Мале приватне підприємство «Елегія»; ОСОБА_5; про визнання недійсним правочинів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-35/4887-2012 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-35/4887-2012 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме судом не досліджувались обставини схвалення та виконання позивачем спірних правочинів.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 № 5011-35/4887-2012 у справі № 5011-35/4887-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 прирйнято до розгляду справу № 5011-35/4887-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 29.10.2012 о 10:50.
29.10.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про призначення судової експертизи.
29.10.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування оригіналів документів.
29.10.2012 скаржник не виконав вимоги ухвали суду від 08.10.2012 та не надав оригінал платіжного документа, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі.
29.10.2012 треті особи в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.11.2012 о 12:30.
06.11.2012 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору.
06.11.2012 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
07.11.2012 треті особи в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.11.2012 о 12:45.
28.11.2012 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
28.11.2012 треті особи в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).
Розглянувши подане 28.11.2012 клопотання скаржника про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника в розгляді іншої справи не є підставою для повторного відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки, у даному випадку, скаржник має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає, що повторне нез'явлення в засідання суду представника скаржника, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Дії скаржника щодо повторного нез'явлення в засідання суду його уповноваженого представника, розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами, а тому колегія суддів, подане 28.11.2012 клопотання скаржника про відкладення розгляду справи відхиляє.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду позивач та треті особи повідомлені належним чином.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
28.11.2012 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-35/4887-2012 залишити без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
10.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТ" був укладений кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 10/К-06 (надалі -кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом кредитування 2 800 000,00 грн. зі строком повернення з 10 листопада 2006 по 9 листопада 2009 включно.
В п. 1.2 кредитного договору, під терміном "невідновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору.
Пунктом 2.2 кредитного договору встановлено, що для надання кредитних коштів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № 2063101300056 в Кіровоградській філії ТОВ "Укрпромбанк", код банку 323754.
До кредитного договору сторонами були підписані додаток №1, додаток №2, додаток №3, додатковий договір №10/1 від 15.11.2006, додатковий договір №10/2 від 11.02.2006, додатковий договір №10/3 від 13.03.2007, додатковий договір №10/4 від 27.03.2007, додатковий договір №10/5 від 28.08.2007, додатковий договір №10/6 від 13.09.2008, додатковий договір №10/6 від 01.10.2008, додатковий договір №10/7 від 02.10.2008, додатковий договір №10/8 від 19.12.2008, додатковий договір №10/9 від 19.01.2009.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, скаржник стверджує, що директор ТОВ "ДОБРОБУТ" ОСОБА_5 не підписувала вищезазначені додатки та додаткові договори до кредитного договору на відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 10/К-06 від 10.11.2006, і від ТОВ "ДОБРОБУТ" вони підписані невідомою особою.
Враховуючи наведене, позивач просив суд на підставі статей 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України визнати недійсними з дати їх вчинення додаток №1, додаток №2, додаток №3, додатковий договір №10/1 від 15.11.2006, додатковий договір №10/2 від 11.02.2006, додатковий договір №10/3 від 13.03.2007, додатковий договір №10/4 від 27.03.2007, додатковий договір №10/5 від 28.08.2007, додатковий договір №10/6 від 13.09.2008, додатковий договір №10/6 від 01.10.2008, додатковий договір №10/7 від 02.10.2008, додатковий договір №10/8 від 19.12.2008, додатковий договір №10/9 від 19.01.2009, що укладені до Кредитного договору №10/2-06 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 10.11.2006.
Суд відзначає, що твердження скаржника і заявлені ним позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.
Зі змісту кредитного договору, додатків до нього та додаткових договорів вбачається, що зі сторони ТОВ "ДОБРОБУТ" кредитний договір, додатки до нього та додаткові договори підписано директором ОСОБА_5
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд зазнає, що Договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплений печатками.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03.11.2010 у справі № 2-1075/10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТ" про стягнення за кредитним договором задоволено.
На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 13.11.2010 року, видано виконавчий лист від 26.09.2011 року № 2-1075/10. Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 07.11.2011 року відкрито виконавче провадження № 29665343 з примусового виконання виконавчого листа від 26.09.2011 року № 2-1075/10.
Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 встановлені в рішенні суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.
Таким чином, встановлені в наведеному вище судовому рішенні у цивільній справі факти в даній справі мають преюдиційне значення та не підлягають повторному встановленню, у зв'язку з цим були правомірно взяті до уваги судом першої інстанції.
Так, в рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2010 року встановлено, що додатковим договором № 10/5 від 28.08.2007 року до кредитного договору було внесено зміни щодо умов кредитування, а саме відкрито позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 5 800 000 грн. з процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 17 відсотків річних.
Також, Ленінським районним судом м. Кіровограда встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, відкривши позичальнику позичковий рахунок № 2063101300056 та здійснив видачу кредитних коштів шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 2600001300056, що підтверджується випискою з позичкового рахунку.
ТОВ "ДОБРОБУТ" взяті на себе зобов'язання, передбачені п. п. 4.1, 4.4, 4.6 кредитного договору щодо повернення кредитних коштів відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного в додатку № 1 до кредитного договору (з урахуванням змін, викладених в додаткових договорах до кредитного договору № 10/К-06 від 10.11.2006 р.), сплату процентів за користування кредитом в розмірі 18 відсотків річних, а з 28 серпня 2007 року, відповідно до умов додаткового договору №10/5 від 10.11.2007 року до кредитного договору, - в розмірі 17 відсотків річних, виконував неналежним чином, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості (без урахування пені) станом на 18.11.2009 року становить 5 449 586,75 грн., з якої сума неповернутих кредитних коштів -4 640 000 грн., сума несплачених процентів за період з 28.01.2009 року по 18.11.2009 року становить 809 586,75 грн.
За встановлених у цивільній справі фактів щодо підписання додаткового договору № 10/5 від 28.08.2007 року до кредитного договору, отримання позивачем кредитних коштів шляхом їх перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок ТОВ "ДОБРОБУТ", неналежне виконання позивачем умов кредитного договору, які в силу ст. 35 ГПК України не потребують повторному доведенню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем вчинено дії, що свідчать про прийняття даного зобов'язання до виконання, у зв'язку з цим висновки господарського суду міста Києва про схвалення позивачем додатків та додаткових договорів до кредитного договору є правомірними.
Отже, господарським судом міста Києва було встановлено, що обставини, які свідчать про недійсність додатків та додаткових договорів до кредитного договору з підстав зазначених у позовній заяві, позивачем не доведені належними доказами, в тому числі відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про неправомірне проставлення печатки підприємства на додатках та додаткових договорах до кредитного договору (шахрайство), суду не повідомлено, жодних належних доказів що додатки та додаткові договори до кредитного договору укладались не від імені товариства суду не надано, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв до суду не надано.
Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
З матеріалів справи не вбачається у чому саме полягає порушення прав та інтересів скаржника згідно з додатками та додатковими договорами до кредитного договору.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-35/4887-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-35/4887-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-35/4887-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Синиця О.Ф.
Мальченко А.О.