04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" листопада 2012 р. Справа№ 18/213-10/7-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Тищенко О.В.
Мартюк А.І.
при секретарі Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_2 (особисто);
від відповідача - Олешко А.М. (представник за довіреністю);
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
на рішення
Господарського суду Київської області
від 20.09.2012 року
по справі № 18/213-10/7-12 (суддя - Антонова В.М. )
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
до Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»
за участю
третьої особи, яка
не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору
на стороні позивача: Приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4
про визнання договору дійсним та визнання права власності
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2012 року в задоволенні позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2012 року по справі № 18/213-10/7-12 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що під час винесення Господарським судом Київської області рішення від 20.09.2012 року мало місце неповне з'ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які Господарський суд визнав встановленими; порушення норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи.
Так, на думку апелянта, має місце протиріччя висновків суду, суд прийняв доводи відповідача, але не врахував доводи позивача, вирішив спірне питання на користь відповідача, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні.
Позивач зазначає, що відповідач навмисно не сплатив витрати на проведення експертизи, тим самим не спростовані висновки попередніх експертиз в цілому.
Позивач вважає, що ним наведені поважні причини пропуску строку позовної давності щодо вимоги про визнання права власності на спірне приміщення складу легкових автопокришок, але судом помилково дані доводи не прийняті, що призвело до помилкового судового рішення.
Також апелянт вважає, що документи, які підтверджують оплату позивачем за придбаний склад легкових автопокришок підписані повноважною особою відповідача та скріплені печаткою підприємства, а тому суд правомірно має прийти висновку, що матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем коштів за придбаний склад на користь відповідача, а порушення посадовими особами відповідача правил обліку готівки, несвоєчасне чи неправильне внесення такої готівки до облікових даних підприємства не спростовує факту сплати грошових коштів позивачем і не впливає на його права і обов'язки, пов'язані з такою сплатою.
Крім того, на думку апелянта, суд мав застосувати до спірних правовідносин ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 прийнято до провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.
Від Публічного акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2012 року у справі № 18/213-10/7-12 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 свого представників, чи особисто, в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.02.1995 року ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» набув право власності на майновий комплекс по АДРЕСА_1 зокрема, на будівлю цегляну приміщення складу для легкових автопокришок (літера «Ї»), інвентарний №1568, загальною площею 1146,6 кв.м.
Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 08.10.2003 року Броварським бюро технічної інвентаризації за №1669344, підтверджується право власності на майновий комплекс по АДРЕСА_1 зокрема, на будівлю цегляну приміщення складу для легкових автопокришок (літера «Ї»), інвентарний №1568, загальною площею 1146,6 кв.м. /т.1 а.с. 15/.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, до участі у справі був залучений приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Так, із його пояснень вбачається, що 15.05.2003 р. або напередодні цієї дати до приватного нотаріуса ОСОБА_4 звернулись директор ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» ОСОБА_5 та громадянин ОСОБА_2 з питання посвідчення договору купівлі-продажу будівлі приміщення складу для легкових автопокришок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Нотаріусом було підготовлено проект договору купівлі-продажу та надано сторонам для вивчення та узгодження. З яких причин сторони не уклали договір у нотаріальній формі нотаріусу ОСОБА_4 не відомо. Нею не вчинялось відмови у здійсненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу спірного об'єкту /т. 4 а.с. 43/.
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР (1963 р.), чинного на час укладення договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р., нотаріальне посвідчення угод було обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми зумовлювало недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Аналогічна норма міститься у ст. 220 Цивільного кодексу України.
При розгляді спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд зобов'язаний з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Предметом договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р. є нежитлове приміщення складу легкових автопокришок, норми ЦК УРСР (1963 р.) не передбачали обов'язкового нотаріального посвідчення даного виду договорів.
Як повідомила приватний нотаріус ОСОБА_4, нею в порядку ст. 49 Закону України «Про нотаріат» не було здійснено відмови у посвідченні договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р., постанова про відмову у вчиненні даної нотаріальної дії з мотивів відсутності витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно нотаріусом не виносилась. /т. 4 а.с. 43/.
Відповідно до пункту 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за №283/8882), чинної станом на 15.05.2003 р., договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампу) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.
Пунктом 63 даної Інструкції передбачалось, що крім правовстановлювального документа на нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України «Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках» від 20.09.2002 року №84/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.09.2002 р. №773/7061 (із змінами і доповненнями, унесеними наказом Міністерства юстиції України від 23.10.2002 р. №92/5), а в сільській місцевості, де інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики відчужуваного нерухомого майна.
За змістом пунктів 1, 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 «Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках», чинного станом на 15.05.2003 р., бюро технічної інвентаризації, які з технологічних або організаційних причин не були підключені до 1 жовтня 2002 року до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно вправі були здійснювати видачу довідок-характеристик, реєстраційних посвідчень та оформлення свідоцтв про право власності, не використовуючи спеціальні бланки. Нотаріуси продовжували приймати при вчиненні нотаріальних дій довідки-характеристики від бюро технічної інвентаризації, які не підключені до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно. У цих самих випадках як правовстановлювальні документи нотаріусам подавалися документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно за умови наявності на них реєстраційного напису або наявності реєстраційного посвідчення, яке вважалось невід'ємною частиною правовстановлювального документа.
Таким чином, у сторін не було перешкод у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р. незалежно від підключення Броварського бюро технічної інвентаризації до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 15.05.2003 р.
Більш того, пунктом 1.3 договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р. підтверджується, що у сторін договору та у приватного нотаріуса ОСОБА_4 був у наявності виданий Броварським бюро технічної інвентаризації Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.05.2003 р. за №534112. /т. 1 а.с. 18/.
Відповідно до п. 5.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445) витяг є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі.
Тобто Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.05.2003 р. за №534112 був дійсним та достатнім документом для вчинення нотаріальної дії -посвідчення договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що спірний Договір було укладено за попередньою домовленістю сторін. Зокрема, позивач, виявивши намір придбати у відповідача склад для легкових автопокришок, інв. № 1568 загальною площею 1146,6 кв.м., звернувся з відповідною заявою. Заява розглянута на засіданні правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» 25.04.2003 року (Протокол № 7) та прийнято рішення продати Приватному підприємцю ОСОБА_2 вищезазначене приміщення, у зв'язку з чим ухвалено укласти відповідний Договір купівлі-продажу, а гол. бухгалтеру ОСОБА_7 доручено визначити балансову та договірну вартість майна, одержані кошти перевести на р/рахунок заводу. За наслідками прийняття вищезазначеного рішення засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» ФОП ОСОБА_2 придбано у Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод» за Договором купівлі-продажу від 15.05.2003 року приміщення складу для легкових автопокришок інв. № 1568, загальною площею 1146,6 кв.м., що становить приблизно 47/1000 частин комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Під час укладання Договору сторони виявили намір посвідчити його нотаріально, у зв'язку з чим, звернулись до приватного нотаріуса Броварського міського округу ОСОБА_4 з усіма необхідними документами для належного оформлення договору крім витягу з єдиного реєстру нерухомого майна, оскільки через створення єдиного реєстру прав на нерухоме майно, в день укладення договору Бюро технічної інвентаризації (БТІ) м. Бровари Київської області такі витяги не надавались. У зв'язку з відсутністю витягу з єдиного реєстру нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу в день його укладення. Враховуючи, що сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов Договору та волевиявлення сторін, зокрема, погоджувального рішення засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод», Договір купівлі-продажу було укладено в простій письмовій формі. Оскільки, Договір укладався щодо нежитлового приміщення і сторонами такого Договору були суб'єкти підприємницької діяльності, нотаріальне посвідчення законодавством не вимагалось. Оскільки, у позивача був відсутній правовстановлювальний документ про право власності на майно, останній звернувся до Бюро технічної інвентаризації м. Бровари для оформлення права власності. Однак, в Бюро технічної інвентаризації м. Бровари було відмовлено в реєстрації права власності у зв'язку з тим, що внесення в єдиний реєстр прав власності на нерухоме майно відбувається на підставі нотаріально посвідченого договору або рішення суду.
Як вже зазначалось вище, доказів відмови нотаріуса у нотаріальному посвідчені договору купівлі-продажу матеріали справи не містять, більше того факт відмови спростовується самою третьою особою, про що свідчать письмові пояснення.
Згідно витягу з протоколу № 7 засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 25.04.2003 року було задоволено заяву Приватного підприємця ОСОБА_2 щодо придбання приміщення складу для легкових автопокришок (інвентарний номер 1568) загальною площею 1146,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, рішення прийнято правлінням ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» у складі 5 чоловік: ОСОБА_5 (директор заводу), членів правління - ОСОБА_7 (головний бухгалтер), ОСОБА_21 (головний інженер), ОСОБА_22 (заступника директора), ОСОБА_23 (бухгалтера). /т. 1 а.с. 14/.
Однак, згідно з протоколом річних загальних зборів акціонерів ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 19.04.2001 р. правління даного товариства було сформовано у складі 11 чоловік: ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 /т. 1 а.с. 54 -56; т. 4 а.с. 59-61/.
Крім того, питання про реалізацію та передачу в заставу приміщення складу для легкових автопокришок було предметом розгляду загальних зборів акціонерів ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» 29.09.2003 р. та 02.12.2003 р. /т. 4 а.с. 108, 126 - 127/.
Зазначене свідчить про те, що згідно з витягом з протоколу № 7 засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 25.04.2003 р. рішення про відчуження складу для легкових автопокришок було прийнято неправомочним складом осіб, які не були членами правління (ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23), тобто за відсутності кворуму. А, згідно з висновком судової технічної експертизи документів від 20.10.2011 р. № 268/357 стоїть підроблений відтиск печатки ВАТ «Броварський шиноремонтний завод».
Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України протокол № 7 від 25.04.2003 року не має доказової сили.
Крім того, з пояснень головного бухгалтера ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» ОСОБА_7 від 28.12.2010 р. вбачається, що вона працює на вказаній посаді з 24.04.1974 року. Грошові кошти, що вказані у наданих позивачем квитанціях до прибуткового касового ордеру № 103 від 19.05.2003 р. на суму 325 000,00 грн., № 186 від 03.06.2003 р. на суму 94 000,00 грн., № 377 від 05.11.2003 р. на суму 80 000,00 грн. ніколи не отримувались ВАТ «Броварський шиноремонтний завод», такі прибуткові касові ордери не реєструвались на підприємстві відповідача, на вказаних квитанціях у графі «головний бухгалтер» стоять не ї підписи, а підписи невідомої особи. /т. 1 а.с. 92/.
Приймання грошових коштів ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» та видача ним прибуткових касових ордерів №103 від 19.05.2003 р. на суму 325 000,00 грн., №186 від 03.06.2003 р. на суму 94 000,00 грн., №377 від 05.11.2003 р. на суму 80 000,00 грн. спростовується також касовими книгами ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» за період з 27.08.2002 р. по 10.10.2003 р., з 14.10.2003 р. по 13.04.2004 р. /т. 1 а.с. 57-69/.
Крім того, листами від 12.01.2004 р. №05/4, від 16.01.2004 р. №05/15 ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» повідомило приватного підприємця ОСОБА_2 та Броварське бюро технічної інвентаризації про відмову від проведення господарських операцій з продажу ОСОБА_2 приміщення складу для легкових автопокришок та анулювання податкової накладної №448 від 05.12.2003 р., видаткової накладної №31 від 05.12.2003 р.
16.01.2004 р. зазначений лист ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 12.01.2004 р. №05/4 було отримано відповідачем. /т. 1 а.с. 23, т. 2 а.с. 6/.
Згідно висновку судової технічної експертизи документів від 20.10.2011 р. №268/357 відбитки печатки ВАТ «Броварський шиноремонтний завод», які наявні в документах представлених позивачем ОСОБА_2, а саме в договорі купівлі-продажу від 15.05.2003 р., в квитанціях до прибуткового касового ордеру №103 від 19.05.2003 р. на суму 325 000,00 грн., №186 від 03.06.2003 р. на суму 94 000,00 грн., №377 від 05.11.2003 р. на суму 80 000,00 грн., у витягу з протоколу № 7 засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 25.04.2003 р., в акті приймання-передачі об'єкту купівлі-продажу від 05.11.2003 р., в акті звіряння розрахунків станом на 05.11.2003 р., в договорі простого товариства від 01.07.2007 р. були нанесені однією печаткою (кліше) ВАТ «Броварський шиноремонтний завод», а на податковій накладній №448 від 05.12.2003 р., в накладній №31 від 05.12.2003 р., в договорі на виконання ремонтно-будівельних робіт №Н-7 від 15.05.2003 р. були нанесені іншою печаткою (кліше) ВАТ «Броварський шиноремонтний завод». /т. 3 а.с. 122-127/.
Також в матеріалах справи наявні пояснення представника ВАТ «Броварський шиноремонтний завод», з яких вбачається, що у ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» на час складання вказаних документів була відсутня інша (друга) печатка, у зв'язку з чим відповідач посилався на підробку відтиску печаток на наданих позивачем документах.
Згідно висновку судової економічної експертизи № 19/15-13 від 20.06.2011 р. загальна сума, зазначена у поданих позивачем видаткових накладних на відпуск складу для легкових автопокришок інв. №1568 (19.05.2003 р. №19, від 03.06.2003 р. №27, від 06.11.2003 р. №30) не відповідає сумі, що вказана у податковій накладній від 05.12.2003 р. №448.
З урахуванням наданих сторонами доказів судовим експертом зроблено висновок, що за даними бухгалтерського обліку ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» внесення грошових коштів приватним підприємцем ОСОБА_2 відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів №103 від 19.05.2003 р. (09.05.2003 р.) на суму 325 000,00 грн., №186 від 03.06.2003 р. на суму 94 000,00 грн., №377 від 05.11.2003 р. на суму 80 000,00 грн. на користь ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» документально не підтверджується. /т. 2 а.с. 130-144/.
Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 11.10.2011 р. №267 встановити головою правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» ОСОБА_5 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_5 в примірнику договору купівлі-продажу від 15.05.2003 р. не виявилось можливим. Встановити головою правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» ОСОБА_5 чи іншою особою (особами) виконано підписи у квитанціях до прибуткового касового ордеру №103 від 19.05.2003 р. (09.05.2003 р.) на суму 325 000,00 грн., №186 від 03.06.2003 р. на суму 94 000,00 грн., №377 від 05.11.2003 р. на суму 80 000,00 грн. не виявилось можливим. Питання стосовно виконання підписів у вказаних квитанціях уповноваженими особами відповідача не вирішувалось експертизою у зв'язку з відсутністю у розпорядженні експерта зразків підписів осіб, уповноважених підписувати дані документи. Встановити ОСОБА_5 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_5 в примірнику витягу з протоколу №7 засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 25.04.2003 р. та у примірнику акту приймання-передачі об'єкту купівлі-продажу від 05.11.2003 р. не виявилось можливим. /т. 3 а.с. 117-121/.
Судовий експерт-почеркознавець Шпакович Н.Г. мотивував свою неспроможність дати категоричний висновок щодо підпису від імені ОСОБА_5 у акті приймання-передачі від 05.11.2003 р., договорі купівлі-продажу від 15.05.2003 р., квитанціях до прибуткових касових ордерів, витягу з протоколу засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» №7 від 25.04.2003 р. недостатністю для нього розбіжних та збіжних ознак у досліджуваних підписах та вільних, умовно-вільних підписах ОСОБА_5 у інших документах.
При цьому, судовий експерт Шпакович Н.Г. відмітила, що виявлені ознаки зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнення темпу, натиску, їх характер, ступінь прояву та локалізація при виконанні підпису від імені голови правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» ОСОБА_5 у витягу з протоколу засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» №7 від 25.04.2003 р. свідчить, ймовірніше за все, про наявність збиваючих факторів штучного характеру (виконання підпису за допомогою технічних прийомів, зокрема, шляхом перерисовки напросвіт, ретельного наслідування підпису ОСОБА_5, зміни ознак підписного почерку (автопідробка), установки на охайне нанесення підпису тощо).
Постановою слідчого СВ Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України у Київській області Лукіянова М.Д. від 05.04.2011 р. було порушено кримінальну справу за ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України за фактом підроблення документів - квитанцій до прибуткових касових ордерів №103 від 19.05.2003 р. на суму 325 000,00 грн., №186 від 03.06.2003 р. на суму 94 000,00 грн., №377 від 05.11.2003 р. на суму 80 000,00 грн., акту звірки розрахунків між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 05.12.2003 р., акту приймання-передачі складу легкових покришок від 05.12.2003 р., витягу з протоколу №7 від 25.04.2003 р. засідання правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод». /т. 3 а.с. 63/.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2006 -2010 рр. ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» передавало спірне приміщення складу для легкових автопокришок в оренду різним господарюючим суб'єктам, про що свідчать договір оренди № О-02/01-06/13 від 01.02.2006 року, договір оренди нерухомого майна № 47 від 01.11.2006 р., договір оренди нерухомого майна № 28/09 від 28.09.2009 р. /т. 2 а.с. 9-57/.
Крім того, згідно з довідки ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» від 17.03.2011 р. №015/34 приміщення складу легкових покришок (інвентарний номер №1568) протягом 2003 -2004 рр. використовувався відповідачем для власних потреб. /т. 2 а.с. 8/.
29.12.2005 р. ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» передало в заставу ВАТ «Комерційний банк «Хращатик» приміщення складу легкових покришок в літері «Ї» (інв. №1568) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1146,60 кв.м. за іпотечним договором №807/248 від 29.12.2005 р. При цьому, право власності ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» на приміщення складу легкових покришок було підтверджене витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Броварського бюро технічної інвентаризації від 29.11.2005 р. №9098624 (пункт 1.3 іпотечного договору №807/248 від 29.12.2005 р.). /т. 2 а.с. 65 -68/.
В обґрунтування факту приймання передачі позивач надав відповідний акт від 05.11.2003 р. (т. 1 а.с. 19).
Однак, в матеріалах справи міститься також аналогічний акт приймання-передачі, але з іншою датою - 05.12.2003 р., тобто складений від імені голови правління ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» ОСОБА_5, але вже після його смерті 29.11.2003 р. /т.1 а.с. 72, 73/.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.
Щодо повернення 499 000,00 грн., то зазначене може бути предметом розгляду в окремому провадженні.
Крім того, в процесі розгляду даної справи заявилось про застосування строку позовної давності. /т. 1 а.с. 30-31; т. 4 а.с. 30 -31/.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2012 року у справі № 18/213-10/7-12.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2012 року у справі № 18/213-10/7-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 18/213-10/7-12 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Тищенко О.В.
Мартюк А.І.