04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" грудня 2012 р. Справа№ 5011-22/10856-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 11.10.2012 року № 0102 Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року
у справі № 5011-22/10856-2012 (суддя - Самсін Р.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство «УніКредит Лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»
про стягнення 403 147, 74 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Просалова О.Є.
від відповідача: не з'явилися
03.08.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю-підприємство «УніКредит Лізинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» про стягнення 403 147, 74 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, що становить 213 946, 34 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 16 256, 47 грн. пені, 4 268, 90 грн. - 3% річних, 165 676, 03 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу та 3 000 грн. витрат за вчинення виконавчого напису (а.с.2-7).
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-22/10856-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство «УніКредит Лізинг» 213 946, 34 грн. боргу по сплаті лізингових платежів, 16 256, 47 грн. пені, 4 268, 90 грн. 3 % річних, 165 676, 03 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 3 000 грн. витрат на вчинення виконавчого напису та судовий збір.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології», через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права і висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду від 28.09.2012 року у справі прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
В судовому засіданні 19.11.2012 року розгляд справи відкладався у зв'язку з перебуванням представника апелянта у відрядженні.
Апелянт в судове засідання 03.12.2012 року в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду скарги після відкладення.
У судовому засіданні 03.12.2012 року представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
26.04.2011 між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу № 2557L11/00-LD, згідно умов (п. 1.1.) якого, ТОВ «УніКредит Лізинг» (лізингодавець за договором, позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний ТОВ «Високі аграрні технології» (лізингоодержувач за договором, відповідач у справі) предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором; лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в додатку «Тарифи» до цього договору, який є його невід'ємною частиною, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством.
Предмет лізингу - трактор Challenger MT665C, 8 400 куб. см., серійний номер В040036, реєстраційний номер 53305АА та графік лізингових платежів визначено у Додатку № 1 від 18.05.2011 року (нова редакція згідно з додатковою угодою № 1 від 18.05.2011 року у зв'язку із зміною вартості предмета лізингу) до договору (а.с.24).
При виконанні договору між ТОВ «Технік Енерджі», позивачем та відповідачем у справі було складено акт приймання-передачі від 18.05.2011 року (а.с.28), яким підтверджено набуття лізингодавцем (позивачем у справі) права власності на погоджений між сторонами предмет лізингу та отримання його відповідачем у фінансовий лізинг відповідно до договору фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011року.
Сторони погодили, що строк лізингу закінчується в день визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою лізингодавця або лізингоодержувача у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством ( п. 1.2.2 (d.)).
Договором сторони передбачили порядок, строки та розмір лізингових платежів. Так, у відповідності до п. 5.1 договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі; розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у додатку (-ах) до цього договору.
Сторони передбачили, що в будь-який час дії або після настання випадку невиконання договору лізингодавець (п. 11.2.), на власний розсуд (разом чи окремо та неодноразово) може направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу: вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомленні; вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (у т. ч. тимчасово) та/або вимагати сплатити заборгованість, що виникла у лізингоодержувача внаслідок неналежного виконання цього договору, в тому числі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; відмовитись від цього договору в односторонньому порядку; використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачених законодавством, що може бути застосоване.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору лізингу, згідно якого, в силу ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, одна сторона (лізингодавець) передає, або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним у продавця відповідно до умов договору (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату. Даний договір може містити у собі елементи інших договорів, як то договору поставки, купівлі- продажу, найму, тощо.
Відносини між сторонами договору лізингу регулюються нормами ЦК України (§ 6 гл. 58), ГК України (§ 5 гл. 30) та Закону України «Про фінансовий лізинг». Однак, вважає за необхідність звернути увагу також і на норми ЦК України та ГК України, які регулюють загальні положення про зобов'язання (ст.ст. 509-625 ЦК України, ст.ст. 173-178 ГК України) та положення про договір, як домовленість сторін (ст.ст.626-654 ЦК України, ст.ст. 179-188 ГК України).
Отже, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
31.01.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011 року, в якому, зазначалося про припинення дії вказаного договору фінансового лізингу починаючи з 10 лютого 2012 року (а.с.32).
Зазначеним повідомленням чітко визначено порядок та умови виконання зобов'язання відповідачем щодо повернення предмету лізингу на користь лізингодавця, тоді як питання строку в який воно має бути виконане врегульовано договором у п. 9.1, де зазначено, що у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці визначеному лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.
Однак, відповідач в добровільному порядку не повернув предмет лізингу.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
При примусовому виконанні виконавчого напису № 726 (а.с.34), виданого 02.03.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. вилучено предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011 року, що підтверджується актом передачі предметів (а.с.33), зазначених у виконавчому документі.
Пунктом 12.1.2 договору сторони встановили, що у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яких платежів належно сплачених лізингоодержувачем або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення в межах виконання цього договору.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач заборгував позивачу 213 946, 34 грн. починаючи з платежів, що виникли на період 25.09.2011 року по сумі 39 486, 98 грн., на 25.10.2011 року по сумі 40 255, 65 грн., на 25.11.2011 року по сумі 38 668, 02 грн., на 25.12.2011 року по сумі 37 653, 08 грн., на 25.01.2012 року по сумі 37 217, 08 грн., на 10.02.2012 року по сумі 20 665, 55 грн.(відповідно до розрахунку сум несплачених лізингових платежів по графіку станом на 10.02.2012 року).
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором, передав транспортний засіб в користування ТОВ «Високі аграрні технології», що підтверджено належними доказами у справі.
Повернення на користь позивача предмету лізингу при виконанні виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 726 від 02.03.2012р. підтверджено актом передачі предметів, зазначених у виконавчому документі, що складений 19.04.2012р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Носівського районного управління юстиції.
Відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань (п. 5.1. договору) лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплачувались. Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті лізингових платежів становить 213 946, 34 грн.
На час розгляду справи в місцевому господарському суді на час апеляційного провадження відповідач не надав належних чи допустимих доказів оплати платежів.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи відсутність доказів, внесення відповідачем лізингових платежів згідно графіку, колегія визнає обґрунтованим та правомірним висновок місцевого господарського про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті лізингових платежів в сумі 213 946, 34 грн. відповідно договору фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Договором сторони передбачили (п.12.3. договору), що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної обліком ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожен день прострочення.
З огляду на приписи ст.ст. 549 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання розмір якої визначається договором, але не може перевищувати розміру встановленому спеціальним законом.
Нормами частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення 16 256, 47 грн. пені та 4 268, 90 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення 165 676, 03 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності задоволення вказаної позовної вимоги з огляду на наступне.
У випадку коли лізингоодержувач не виконує обов'язку щодо повернення предмета лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення; при цьому, для розрахунку приймається останній (тобто такий, який передує факту порушення зобов'язання лізингоодержувача щодо повернення предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з графіком лізингових платежів ( п. 12.4. договору).
Матеріалами справи доведено факт зазначеного порушення, а саме, невиконання обов'язку щодо повернення предмета лізингу, який підтверджений наданим повідомленням про відмову від договору та повернення предмету лізингу за від 31.01.2012 року, вчиненим виконавчим написом 02.03.2012 року щодо повернення об'єкту фінансового лізингу та складеним державною виконавчою службою актом передачі від 19.04.2012 року.
Строк, у який мало бути виконано зобов'язання щодо повернення предмету лізингу при врахуванні дати вимоги лізингодавця (31.01.2012 року), є 07.02.2012 року, а розмір неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу позивачем обчислено при врахуванні періоду прострочення з 11.02.2012 року, що є правом кредитора і жодним чином не порушує умов договору чи прав боржника.
Відтак, розрахунок неустойки за порушення обов'язку щодо повернення предмету лізингу згідно договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011 року здійснений позивачем у відповідності з положеннями договору (п. п. 12.4., п. 9.1.) та в сумі 165 676, 03 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про стягнення 3 000 грн. витрат за вчинення виконавчого напису, оскільки відповідно до п. 6.1. договору фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011 року, вимоги про відшкодування відповідачем витрат в сумі 3 000 грн., які є оплатою за вчинення виконавчого нотаріуса при невиконанні відповідачем обов'язку щодо повернення предмету лізингу за договором, підтверджені документально залученою до справи банківською випискою (а.с.35), а про стягнення плати в сумі 3 000 грн. вказано у самому виконавчому написі від 02.03.2012 року.
Твердження апелянта щодо відсутності підстав для стягнення з нього пені, передбаченої п.12.3. договору та ч.6 ст.232 ГК України, у зв'язку з припинення дії договору, колегією суддів апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки з припиненням договору, такий не може бути підставою виникнення нових зобов'язань (по сплаті лізингових платежів, строк щодо сплати яких настає після дати припинення договору; право користування предметом лізингу після припинення договору тощо), однак не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За даних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-22/10856-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу від 11.10.2012 року № 0102 Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-22/10856-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-22/10856-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-22/10856-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.