04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
06.11.2012 № 5011-69/3530-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Федорчука Р.В.
За участю секретаря судового засідання Анісімової М.О.
за участю представників:
від позивача - Пеліхос Є.М. (довіреність від 19.12.2011 року № 266)
від відповідача - Пац В.О. (довіреність від 16.03.2012 року № 14-333)
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації «Донецькміськгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 19.06.2012 р.
у справі № 5011-69/3530-2012 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації «Донецькміськгаз»
до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про визнання договору недійсним в частині
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011 69/3530-2012 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011 69/3530-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» було прийнято до провадження в наступному складі колегії: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2012 року.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, справу № 5011 69/3530-2012 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Шипка В.В., суддів: Лобаня О.І., Федорчука Р.В.
В судовому засіданні 25.09.2012 року було оголошено перерву в розгляді справи на 11.10.2012 року.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 року, в зв'язку з виходом судді Ткаченка Б.О. з лікарняного та перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, справу № 5011 69/3530-2012 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Сотніков С.В., Федорчука Р.В.
В судовому засіданні 11.10.2012 року було оголошено перерву в розгляді справи на 06.11.2012 року.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011 69/3530-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
31.01.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - продавець, НАК «Нафтогаз України») та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз») (далі - покупець, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз») було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/116/11 (далі - Договір)
За умовами п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного договору.
Згідно п. 1.2 Договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Покупець не є кінцевим споживачем.
Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 53 615,000 тис. куб. м.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 2 282,00 грн. без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того, ПДВ-20% - 456,40 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 738,40 грн.
Відповідно до п. 5.2 Договору передбачено, що до ціни газу, визначеної у п. 5.1 Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ-20% - 46,80 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто-газовидобувних підприємств, тариф та послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ-20% - 38,98 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн.
Відповідно до п. 7.3 Договору в разі неналежного виконання покупцем умов п. 6.1 Договору або наявності заборгованості за цим договором, продавець має в односторонньому порядку розірвати цей договір. При цьому покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за спожитий газ, відшкодувати всі збитки, яких зазнав продавець та сплатити штрафні санкції відповідно до умов цього договору. Про розірвання цього договору продавець повідомляє покупця рекомендованим листом з повідомленням не пізніше ніж за п'ять днів до розірвання цього договору.
Згідно п. 7.4 Договору, покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю збитки, завдані не виконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань покупця щодо оплати газу. Покупець не позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо він був попереджений покупцем про можливе невиконання останнім з згідно оригіналом відповідно до умов цього договору.
Пунктами 7.5., 7.6 Договору передбачено, що продавець має право в односторонньому порядку припинити постачання покупцю та/або в односторонньому порядку розірвати цей договір, якщо дії останнього привели до порушення продавцем чинного законодавства. Про розірвання цього договору продавець повідомляє покупця рекомендованим листом з повідомленням. У разі відхилення фактичного обсягу споживання газу від підтвердженого продавцем (планового обсягу) у бік збільшення. покупець зобов'язується до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки, сплатити вартість спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг.
Предметом спору у даній справі є визнання пунктів 5.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6 договору купівлі-продажу природного газу № 14/116/1 від 31.01.2011 року недійсними в частині включення умови про обов'язок оплати вартості послуг транспортування природного газу. При цьому, позовні вимоги мотивовані тим, що пункти 5.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6 Договору не відповідають вимогам ст. 179, 184 Господарського кодексу України та постановам Національної комісії регулювання електроенергетики України № 9 від 13.01.2010 року та № 212 від 10.02.2011 року, оскільки, відповідач не мав та не має на даний час ліцензії на здійснення господарської діяльності по транспортуванню природного газу.
Судовий захист інтересів осіб, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вбачається з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладає з газотранспортними, газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу.
У відповідності до вказаної вище постанови та як підтверджується матеріалами справи, 28.01.2011 року між Національною компанією «Нафтогаз України» (далі - замовник) та Дочірньою компанією «Укртансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - виконавець) було укладено договір № 110101416 з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу останнього від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Як зазначалось вище, згідно з п. 5.2 спірного Договору сторонами погоджено, що до ціни газу, визначеної у п. 5.1 Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ-20% - 46,80 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн.
Отже, як слідує із вказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати на транспортування природного газу, що постачається Національною компанією «Нафтогаз України» відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/116/11 від 31.01.2011 року.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, колегія суддів, дослідивши умови укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 14/116/11 від 31.01.2011 року, не вбачає наявності підстав для висновку, що умови, встановлені чинним законодавством було порушено при його укладенні. Крім того, на думку колегії суддів, вказаний договір укладено за наявності взаємної волі сторін та з погодженням всіх необхідних істотних умов договору.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, у відповідності до вимог чинного законодавства, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких пункти 5.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 року № 14/116/11 мають бути визнані недійсними.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011 69/3530-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011 69/3530-2012 - залишити без змін.
2. Матеріали справи № 5011 69/3530-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Ткаченко Б.О.
Судді Сотніков С.В.
Федорчук Р.В.