"27" листопада 2012 р.Справа № 5016/1353/2012(16/78)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Єрмілова Г.А., Філінюка І.Г.;
При секретарі: Гавричкові С.В.
Склад колегії суддів сформовано розпорядженням голови суду № 898 від 07.11.2012р.
За участю представників сторін:
від позивача - Орел А.В., довіреність № 10/02-13 від 31.05.2012р.
від відповідача - Гусак О.М., довіреність № б/н від 27.09.2010р.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та дату повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ТОВ „Фірма „Шарнес"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2012р.
по справі № 5016/1353/2012(16/78)
за позовом публічного акціонерного товариства „Банк Форум"
до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Шарнес"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_3
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2012р. оголошувалась перерва до 27.11.2012р.
Відповідно до ст.4-4, 81 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами
В судовому засіданні 27.11.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановила:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.07.2012р. (суддя Фролов В.Д.) позов ПАТ "Банк Форум" задоволено повністю.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 07.08.2008р. за реєстровим № 1318, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Шарнес" та Акціонерним комерційним товариством "Банк Форум", а саме на: нежитлові приміщення кафе-бар, що знаходяться в місті Миколаєві, вулиця Шевченка, будинок 63/1, які належать ТОВ Фірма "Шарнес" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 06.06.2005р. на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.05.2005р. № 804, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.06.2005р., зареєстрованого комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 06.06.2005р., в книзі 19, номер запису 2236, реєстраційний номер 10990481, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 06.06.2005р. за № 7434587, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним експертом-оцінювачем, за рахунок чого задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства "Банк Форум" за Кредитним договором № 100/08/02-CLNv від 07.08.2008р. у загальній сумі 4362866,78 грн. у тому числі 459152,03 дол. США (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят два долари США 03 центи США), що еквівалентно 3 668 532,88 гривень, згідно з курсом НБУ, станом на 19.01.2012 р. 1 долар США = 7,9898 грн. - сума заборгованості по кредиту та процентам; 689 333,90 гривень - загальна сума пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів; 5 000,00 гривень - сума штрафу за неналежне виконання зобов'язань по Кредитному договору № 100/08/02-CLNv від 07.08.2008 р.
Стягнуто з ТОВ "Фірма Шарнес" на користь ПАТ "Банк Форум" судовий збір у розмірі 64380,00 грн.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю і законністю позовних вимог, підтвердженістю їх матеріалами справи.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ „Фірма Шарнес" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ "Банк Форум" повністю, оскільки вважає, що господарський суд Миколаївської області належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам, чим порушив норми матеріального права та законодавчо не обґрунтував свої висновки.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум" вважає, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, оскільки на права і обов'язки якої може вплинути рішення по даній справі
В ході розгляду справи, ТОВ „Фірма „Шарнес" заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи та про призначення судової оціночної експертизи.
У судовому засіданні 27.11.2012р. зазначені клопотання відхилено судовою колегією через відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки відсутня будь-яка об'єктивна необхідність для призначення економічної експертиза, крім того відсутні будь-яка об'єктивна необхідність для визначення ціни продажу предмета іпотеки саме таким шляхом та саме під час судового розгляду даної справи, оскільки рішенням суду Миколаївської області від 25.07.2012р. по справі № 5016/1353/2012 (16/78) визначено ціну продажу предметів іпотеки, закріплену ч. 6 ст. 38 Закону України „Про іпотеку", яка передбачає початкову ціну продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Зазначене узгоджуються з частиною 1 статті 58 Закону „Про виконавче провадження", яка передбачає, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, а для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності, який проводить свою діяльність відповідно до Закону „Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні".
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги ТОВ „Фірма „Шарнес", перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Фірма „Шарнес" не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2008р. між АКБ "Форум" правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум" (далі-Банк) та ОСОБА_3 (далі-позичальник) укладено Кредитний договір № 100/08/02-CLNv, який діє з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 24.10.2008р., Додаткової угоди № 2 від 14.11.2008р. та Додаткової угоди № 3 від 20.07.2009р. до нього (надалі за текстом разом - Кредитний договір), згідно з умовами якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 400000,00 дол. США строком по 06.08.2018р., зі сплатою встановленої плати за користування кредитним коштами. (а.с. 5-11)
На виконання умов кредитного договору Банк за заявою позичальника від 07.08.2008р. № 13203 видав останньому кредитні кошти в готівковій формі в розмірі 340 000,00 доларів США та за заявою позичальника від 28.08.2008р. № 64691 видав останньому кредитні кошти в розмірі 10 000,00 доларів США. (а.с. 12-13)
Згідно п. 2.3. Кредитного договору, ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком (Додаток 1 до Договору), який є невід'ємною частиною цього Договору. Повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати Позичальником коштів на відкритий йому позичковий рахунок № 22038501011157 в АКБ "Форум", МФО 326988.
Пунктом 2.4. Кредитного договору погоджено, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником згідно з п. 2.6 цього Договору. Несплата Позичальником процентів в терміни, встановлені в п. 2.6 цього Договору дати, є підставою для вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно.
Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує самостійно на рахунок № 22083501011157 в АКБ "Форум", МФО 326988, щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом Позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів.
Пункт 3.3.2. Кредитного договору передбачає, що Позичальник зобов'язаний повертати кредитні кошти, згідно з п. 2.3. цього Договору. Не пізніше строку, визначеного п. 1.2. цього Договору, повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з п. 3.3.3. Кредитного договору Позичальник також зобов'язаний сплачувати кошти, передбачені п. 2.9 цього Договору, витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенню простроченої заборгованості, а також на вимогу Банку сплачувати можливі неустойку, штраф та пеню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 прийняті на себе за кредитним договором зобов'язання не виконала, а саме порушила взяті на себе зобов'язання по поверненню суми Кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування цими Кредитами. Доказів оплати суми заборгованості ОСОБА_3, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції, ТОВ "Фірма Шарнес" не надано.
Враховуючи те, що позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної сплати сум фактично наданого кредиту та відсотків за користування ним, і зворотнього ним та ТОВ "Фірма Шарнес" не доведено, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивач у відповідності до п. 3.2.2 кредитного договору вправі вимагати достроково повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Крім того, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитним коштами до моменту фактичного погашення заборгованості, відповідно до пункт 4.1. кредитного договору. А також, згідно п. 4.4. кредитного договору, за кожен випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 3.3 (крім п. 3.3.2) цього договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5000 грн.
Згідно з п. 5.3. Кредитного договору: Сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п. 3.3 цього Договору, є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком Позичальника, а Позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього Банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом Позичальнику письмову вимогу про повернення Позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені.
У зв'язку з порушенням Позичальником зобов'язань по Кредитному договору Банк направляв Позичальнику письмові Вимоги (вих. № 724/8.9.5.1.2 від 15.02.2010 року, вих. № 1262/8.9.5.1.2 від 22.03.2010 року) про повернення Позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з нарахуванням штрафу та пені, які вручені Позичальнику 22.02.2010 року, 29.03.2010 року відповідно, але заборгованість Позичальником до теперішнього часу не погашена. (а.с. 25-28)
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 07.08.2008р. між Банком та ТОВ Фірма „Шарнес" укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр. № 1318 (з урахуванням Договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.01.2009р. за реєстр. № 88), за умовами якого банк отримав право, у разі невиконання умов кредитного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки - Нежитлові приміщення - кафе - бар, що знаходиться в місті Миколаєві, по вулиці вулиця Шевченка, будинок 63/1 (шістдесят три дріб один) (надалі - ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ), який належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 06.06.2005р. на підставі Рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.05.2005р. № 804, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.06.2005р., зареєстрованого Комунальним підприємством „Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 06.06.2005р., в книзі 19, номер запису 2236, реєстраційний № 10990481, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством „Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 06.06.2005р. за № 7434587.
Статтею 589 ЦК України, ст. 20, 33 Закону України „Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом п. 2.2. Іпотечного договору сторони дійшли згоди, що у разі настання випадків, передбачених за Основним зобов'язанням та цим Договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ та одержати задоволення своїх вимог за рахунок ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до п.п. 3.4.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право: у випадку невиконання Основного зобов'язання, задовольнити свої вимоги за рахунок ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ шляхом його реалізації, у спосіб визначений цим Договором та чинним законодавством України.
Підпунктом 3.4.2., 3.4.3. Іпотечного договору узгоджено, що Іпотекодержатель має право: задовольнити вимоги в тому обсязі, які є на момент фактичного задоволення, зокрема - суму боргу, проценти, комісії неустойку, збитки, завдані простроченням виконання, витрати, пов'язані з утриманням та зверненням сїйгнення на ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ тощо.
Іпотекодержатель має право: звернути стягнення на ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ достроково у випадках, передбачених Основним зобов'язанням, цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно п. 5.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок ПРЕДМЕТУ ІПОТЕКИ у випадках невиконання Основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання, та інших випадках, передбачених Основним зобов'язанням, цим Договором та чинним законодавством України.
Пунктом 5.2. Іпотечного договору, у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Основним зобов'язанням, а в разі його невиконання - звернути стягнення на ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ. Згідно пункту 3.1.1 Іпотечного договору Іпотекодавець зобов'язаний „на період фактичної дії цього Договору застрахувати за власний рахунок Предмет іпотеки в повному обсязі від всіх видів ризику на користь Іпотекодержателя.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України „Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Згідно з нормами ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, банк в порядку ст. 35 Закону України „Про іпотеку" та п. 5.5. Іпотечного договору, надіслав Відповідачу Вимоги вих. № 724/8.9.5.1.2 від 15.02.2010р., вих. № 1262/8.9.5.1.2 від 22.03.2010р., якими попереджено, що в випадку невиконання вимог Банку Іпотекодержатель розпочне процедуру звернення стягнення на майно, надане в іпотеку. Які вручені Відповідачу 22.02.2010р. та 29.03.2010р. відповідно, щодо термінового виконання порушених зобов'язань по Кредитному договору, проте вимога залишена без належного виконання.
Отже, при вирішенні спорів, предметом яких є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку чи в заставу, принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 статті 35 Закону України „Про іпотеку".
За перевіреним судом розрахунком позивача, сума заборгованості станом на 19.01.2012р. позичальника перед банком по Кредитному договору № 100/08/02-CLNv від 07.08.2008р. становить: - 459 152,03 дол. США, що еквівалентно 3 668 532,88 гривень, згідно курсу НБУ, станом на 19.01.2012 року 1 долар США = 7,9898 грн. - сума заборгованості по кредиту та процентам; 689 333,90 гривень - загальна сума пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів; 5 000,00 гривень - сума штрафу за неналежне виконання зобов'язань по Кредитному договору.
На підставі зазначеного, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що станом на 19.01.2012р., загальна заборгованість по Кредитному договору № 100/08/02-CLNv від 07.08.2008р., становить 4 362 866,78 грн. (чотири мільйони триста шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 78 копійок).
За приписами ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 572, 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.
Відтак, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання позичальником зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та процентів позивачу, місцевий господарський суд, виходячи з юридичної оцінки наявних у справі доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України „Про іпотеку", Законом України „Про заставу", Цивільним кодексом України, дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на майно в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 4 362 866,78 грн. грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України „Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
З приписів вказаної норми, яка містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу та початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку".
Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України „Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Крім того, ч. 1 ст. 41 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами п.1.4 іпотечного договору сторони визначилися щодо заставної вартості предмету іпотеки в розмірі 1 943 976,00 грн.
Судом першої інстанції правомірно встановлено та матеріалами справи підтверджується факт невиконання позичальником зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та процентів позивачу, а саме непогашена заборгованість по кредиту становить: 459 152,03 дол. США, що еквівалентно 3 668 532,88 гривень, згідно курсу НБУ, станом на 19.01.2012р. 1 долар США = 7,9898 грн. - сума заборгованості по кредиту та процентам; 689 333,90 гривень - загальна сума пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів; 5 000,00 гривень - сума штрафу за неналежне виконання зобов'язань по Кредитному договору, що складає загальну суму боргу 4 362 866,78 грн.
Стаття 33 Закону „Про іпотеку" встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, яке здійснюється зокрема, за рішенням суду.
ПАТ „Банк Форум" звертаючись з позовною заявою просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить ТОВ „Фірма Шарнес", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмету іпотеки, визначеною на підставі оцінки майна незалежним експертом-оцінювачем.
Встановивши початкову ціну предмета іпотеки, визначену пунктом 1.4 Іпотечного договору як вартість предмету іпотеки, суд правомірно взяв до уваги, що ціна продажу предмета іпотеки не узгоджена між іпотекодавцем та іптекодержателем, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач обґрунтовано вибрав альтернативну ціну продажу предмету іпотеки, закріплену частиною 6 статті 38 Закону „Про іпотеку", яка передбачає початкову ціну продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Доводи скаржника, що заяви ОСОБА_3 на видачу готівки № 13203 від 07.08.2008р. та № 64691 від 28.08.2008р. є не належним та недопустимим доказом, що підтверджує видачу Банком кредитних коштів, судовою колегією не приймається з огляду на таке.
Відповідно до приписів п. 2 Розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011р., Інструкція встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валюті, регулює взаємовідносини банків (філій, відділень) з Операційним, територіальними управліннями Національного банку України (далі - територіальні управління), іншими банками (філіями, відділеннями) та клієнтами з цих питань.
Предметом регулювання цієї Інструкції є такі касові операції: приймання через касу банку готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку (філії, відділення); видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків через касу банку; приймання від фізичних та юридичних осіб готівки національної та іноземної валюти для переказу і виплати отримувачу суми переказу в готівковій формі через операційну касу.
Відповідно до п. 3.2. Глави 3 Розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, Банк (філія, відділення) видає з операційної каси готівку національної валюти за такими видатковими касовими документами:
за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами (видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за результатами дослідження визнані справжніми, інше).
Отже, заяви на видачу готівки № 13203 від 07.08.2008р. та № 64691 від 28.08.2008р., копії яких міститься в матеріалах справи, є належним та допустимим доказом (документами), що підтверджує видачу Банком кредитних коштів та відповідно їх отримання ОСОБА_3
Крім того, судова колегія не приймає доводи скаржника стосовно того, що Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07.08.2008р. за реєстровим № 1318, з урахуванням Договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.01.2009р. за реєстровим № 88 - не передбачає забезпечення зобов'язань за відсотковою ставкою 16%, виходячи з наступного.
В п. 1 Договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.01.2009р. за реєстровим № 88 (надалі за текстом - Договір про внесення змін) міститься посилання на Додаткову угоду № 2 від 14.11.2008р. до Кредитного договору № 100/08/02-CLNv, від 07.08.2008р. (якою встановлено розмір відсотків за користування кредитним коштами) - отже відповідач, уклавши Договір про внесення змін до Іпотечного договору погодився на забезпечення зобов'язань за відсотковою ставкою 16%.
Також, необхідно зазначити, що відповідне рішення про укладення Договору про внесення змін до Іпотечного договору було ухвалено Загальними зборами учасників ТОВ „Фірма „Шарнес", відповідно до Протоколу № 3 від 20 січня 2009 року, яким прийнято відповідне рішення. Крім того, п. 1.1 Іпотечного договору та Протоколу № 3 від 20 січня 2009 року Іпотекодавець - ТОВ „Фірма „Шарнес" зазначає що: „З умовами Кредитного договору № 100/08/02-CLNv від 07.08.2008р., з урахуванням Додаткових угод до нього № 1 від 24.10.2008р., № 2 від 14.11.2008р. Іпотекодавець ознайомлений, згоден з ними.
Доцільно зазначити, що відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором.
У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.
Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги, що кореспондується зі ст. 266 ЦК України, яка встановлює, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливає і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Отже, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення.
Доводи ТОВ „Фірма „Шарнес" про те, що суд першої інстанції невірно витлумачив положення ст. 39 Закону України „Про іпотеку" судовою колегією не приймається, оскільки відповідачем не враховано, що ціна продажу предмета іпотеки не узгоджена між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем, а тому обґрунтовано визначена альтернативна ціна продажу предметів іпотеки, закріплена частиною 6 статті 38 Закону „Про іпотеку", яка передбачає початкову ціну продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Зазначене узгоджуються з частиною 1 статті 58 Закону „Про виконавче провадження", яка передбачає, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, а для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності, який проводить свою діяльність відповідно до Закону „Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні".
Будь-яких інших доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, скаржником в апеляційній скарзі не наведено, та відповідних доказів не надано.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2012р. по справі № 5016/1353/2012 (16/78) відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2012р. у справі № 5016/1353/2012(16/78) залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Фірма „Шарнес" без задоволення.
Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2012р.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя І.Г.Філінюк